07 жовтня 2021 року Справа 160/18223/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали позовної заяви Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах, -
05 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 з вимогами:
- поновити строк подачі позовної заяви Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ) про відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах;
- стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ) на користь Військової академії (м. Одеса) (м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, 65009, ЄДРПОУ код 24983020) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 74 590 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто ) грн. 16 коп.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Згідно частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом, за витіком яких правовідносини вважаються усталеними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 810/1024/18, від 23 квітня 2020 року у справі №813/3756/17, від 23 жовтня 2020 року у справі № 340/1225/20, від 29 січня 2021 року у справі № 630/832/16-а.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Судом встановлено, що спірним у даному випадку є відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ), у розмірі 74 590 грн. 16 коп. При цьому, ОСОБА_2 було відраховано з числа курсантів наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 23.02.2018 року № 38-РС. Також позивачем 23.02.2018 року було складено довідку-розрахунок № 1/55/193 про загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії.
З позовом Військова академія (м. Одеса) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 05.10.2021 року, про що свідчить відбиток штемпелю на конверті з позовною заявою.
Також, Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Військова академія (м. Одеса) вже зверталась до Малиновського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_1 про вішкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, а саме в кінці березня, початок квітня 2021 року, про що свідчить ухвала Малиновського районного суду м. Одеса по справі №521/2893/21 про закриття провадження у цивільній справі за позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про вішкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах датована - 06.07.2021 року.
Таким чином позивачем не надано належного обгрунтування поновлення строку зветнення до адміністративного суду, а саме з 23 лютого 2018 року - дата звільнення відповідача, по кінець березня, початок квітня 2021 року - дата звернення позивача до Малиновського районного суду м. Одеса.
Отже, клопотання Військової академії (м. Одеса) про поновлення строку зветнення до адміністративного суду є необгрунтованим, докази поважності причин його пропуску суду не надані.
Отже, позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений для звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу слід подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270,00 гривень (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору складає: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивач, звертаючись до суду з майновою вимогою на суму 74 590,16 грн. повинен сплатити до суду судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем в порушення частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оригіналу доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, яка містить вимоги майнового характеру, до матеріалів адміністративного позову не надано.
Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплати судового збору із заявлених вимог у розмірі 2270,00 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору, викладеного у позовній заяві, суд вказує таке.
Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Військова академія (м.Одеса), в даному випадку, не відноситься до категорії позивачів, яким може бути відстрочено або розстрочено сплату судового збору.
Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Отже, сплата судового збору за подання позовних заяв є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Також, слід зазначити, що з урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками
Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року “Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 року № 484- VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”. Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.
Отже, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 8 Закону України “Про судовий збір” повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, суд зазначає, що клопотання позивача не містить належного обґрунтування відстрочення сплати судового збору та до клопотання не надано належних доказів, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 171, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання Військової академії (м.Одеса) про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з зазначенням підстав для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску; доказ сплати судового збору із заявлених вимог у розмірі 2270,00 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код отримувача за ЄДРПОУ 37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков