06 жовтня 2021 року Справа № 804/8216/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
за участі секретаря судового засіданняАлєксєєнко К.С.,
за участі: представника позивача: представника відповідача: Шарамок І.В. не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -
06 грудня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код ЄДРПОУ 00659101).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у т.ч. здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства під час експортних та імпортних операцій, а також дотримання валютного та іншого-законодавства, тому позивач правомірно прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до ст. 94 ПК України від 21.11.2017 року.
ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до суду подано відзив на позовну заяву та пояснення, у яких відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції Товариство відповідача зазначило про те, що платник податків не обмежений у здійсненні права на недопуск до перевірки за наявності підстав вважати таку перевірку незаконною. 21.11.2017 року, як зазначено в адміністративному позові, посадові особи за направленнями ГУ ДФС у Дніпропетровській області прибули до ПАТ «Дніпропетровській тепловозоремонтний завод» для проведення податкової перевірки. В зв'язку з відсутністю в цей день повноважних представників товариства на робочому місці, що, в свою чергу, ускладнює проведення перевірки, посадові особи не приступили до цієї перевірки, про що ними 20.11.2017 року було складено відповідний акт.
Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Згідно пункту 2 розділу IV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №632 від 14.07.2017 року, обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. При цьому, оскільки причини недопуску 20.11.2017 року визнані посадовими особами контролюючого органу як поважні, законність недопуску 20.11.2017 року уповноваженими на перевірку посадовими особами не ставиться під сумнів, а тому цей факт не може розглядатися як підстава для застосування адміністративного арешту. Дана позиція також підтверджується тим, що позивач звертався до суду з поданням про підтвердження адміністративного арешту 22.11.2017 року, тобто після спливу 24 годин з моменту складання акту 20.11.2017 року. 21.11.2017 року посадові особи, як зазначено в позові, повторно з'явилися за адресою відповідача для перевірки та не були допущені до її проведення, про що, відповідно, було складено акт від 21.11.2017 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що представником відповідача не було зазначено причин недопуску, що в певній мірі не відповідає дійсності. Так, оскільки підготовка обґрунтованих пояснень з приводу недопуску потребує певного часу, представником ПАТ «Дніпропетровській тепловозоремонтний завод» при отриманні копії акту про недопуск від 21.11.2017 року зроблено відповідну відмітку про те, що пояснення причин недопуску будуть надані додатково. Вказані пояснення були подані до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.11.20147 року (вих. №15-01/544). Зі змісту цих пояснень вбачається, що в наказі на проведення перевірки від 17.11.2017 року 6584-п не було вказано належним чином підстави перевірки, а саме не зазначено номер кримінального провадження, що не дає можливості платнику податків перевірити законність підстав такої перевірки, адже посилання в наказі на ухвалу суду без будь-якої можливості ідентифікувати її зміст жодним чином не може свідчити, що вказана ухвала стосується відповідача. Таким чином, недопуск посадових осіб до проведення перевірки було здійснено з повним дотриманням вимог чинного законодавства, а тому застосування умовного адміністративного арешту за умови неналежного зазначення в наказі підстав для проведення такої позапланової перевірки, що слугувало причиною такого недопуску, є незаконним.
Підставою для проведення перевірки було судове рішення, а саме ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року, винесена в межах кримінального провадження №42016000000002980 від 20.10.2016 року. При цьому, судом при винесенні ухвали здійснено посилання на ст. 132 КПК України, що стосується заходів забезпечення кримінального провадження, серед яких відсутнє призначення перевірки. Крім того, в КПК України відсутня процесуальна процедура розгляду клопотань про призначення перевірки, а тому вирішення слідчим суддею такого клопотання про проведення перевірки не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до слідчих дій, ані до негласних слідчих дій. Відповідно до п. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). При цьому, серед заходів забезпечення кримінального провадження є, зокрема, тимчасовий доступ до речей та документів, що є наближеним, в контексті з сутністю документальної перевірки, до розглядуваного випадку, що дає можливість застосувати аналогію закону в цьому випадку. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК України строк дії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався. Ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва була винесена 20 жовтня 2017 року, якою було надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод». Посадові особи для проведення перевірки прибули 20.11.2017 року. Таким чином, термін дії вказаної ухвали становив один календарний місяць та закінчився 19 листопада 2017 року, отже проведення перевірки поза межами строку дії ухвали є незаконним, що також підтверджує обґрунтованість недопуску та незаконність застосування адміністративного арешту майна, протиправним.
В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2017 року зазначено, що перевірку доручається провести співробітникам Державної фіскальної служби України. Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, його територіальні органи. Згідно Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМ України №236 від 21.05.2014 року, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Таким чином, Державна фіскальна служба України та територіальні органи, в тому числі Головне управління ДФС України у Дніпропетровській області є окремими органами державної влади. При цьому, посадові особи, зазначені в направленнях на перевірку від 17.11.2017 року №12636-№12642, не являються співробітниками ДФС України, а тому проведення саме цими посадовими особами перевірки за наказом ГУ ДФС у Дніпропетровській області порушує приписи ухвали від 20.10.2017 року. Таким чином, застосування адміністративного арешту, в зв'язку з недопуском до перевірки посадових осіб, що не зазначені в ухвалі на проведення перевірки, на думку ПрАТ «ДТРЗ», є незаконним. Отже, позивачем, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки відповідача, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість застосування до ПАТ «Дніпропетровській тепловозоремонтний завод» адміністративного арешту майна.
Як передбачено п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Тобто, передумовою для фактичного проведення податкової перевірки є наявність наказу, виданого керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою), який, в свою чергу, містить законні підстави для проведення такої перевірки. Так, Дніпропетровський окружним адміністративним судом розглядалася справа № 804/7772/17 за позовом ПАТ «ДТРЗ» до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 17.11.2017 № 6584-п. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 804/7772/17 було задоволено позовну заяву ПАТ «ДТРЗ» в повному обсязі. В рамках справи № 804/7772/17 суд дійшов висновків, що єдиною підставою для винесення наказу від 17.11.2017 № 6584-п слугувала ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2017 у справі № 757/62269/17-к. Інших підстав для винесення вказаного наказу та, відповідно, проведення перевірки. ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначено не було. При цьому, варто уваги те, що ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2017 у справі № 757/62269/17-к було скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 у справі № 757/62269/17-к. Мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 757/62269/17-к. зводяться до того, що ухвалене слідчим суддею рішення за клопотанням прокурора не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому, таке рішення підлягає скасуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що приписи Кримінального процесуального кодексу України будь-яким чином не регулюють правовідносини, пов'язані із контролем за дотриманням вимог податкового законодавства в цілому та правильністю сплати податків окремо, та не визначає підстави, порядок і умови проведення позапланових документальних з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства. Скасування судового рішення (в даному випадку - ухвали слідчого судді) свідчить про те, що такий судовий акт втрачає законну силу з моменту його прийняття. Відтак, акт індивідуальної дії (в даному випадку - наказ), прийнятий на підставі скасованого судового рішення, не може мати будь-якої юридичної сили з дня його винесення, адже настання обумовлених вище наслідків зумовлене, насамперед, тим, що порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконними, мали місце вже на час прийняття такого акта. Отже, скасування ухвали слідчого судді про призначення перевірки, як єдиної підстави до прийняття наказу про проведення перевірки, має наслідком скасування усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом на виконання ухвали слідчого судді.
Податковий орган, при винесенні оскаржуваного наказу, посилався на приписи пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України. Однак, Законом України від 16.0.2020 № 466 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» з Податкового кодексу України було виключено пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78. Таким чином, наразі у податковому законодавстві взагалі відсутня така підстава для призначення перевірки, як отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки. Отже, що посадові особи податкового органу були правомірно недопущені до проведення перевірки ПАТ «ДТРЗ». Крім того, підстава, з урахуванням якої ГУ ДФС у Дніпропетровській області намагалося здійснити перевірку ПАТ «ДТРЗ», визнана судом протиправною та, відповідно, скасована. Тобто, приписи ст. 94 Податкового кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки підстави для проведення перевірки ПАТ «ДТРЗ» не є законними, що підтверджено, зокрема, судовим рішення у справі № 804/7772/17. Саме тому, позовна заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області в рамках даної справи не може бути задоволена.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2017 року зазначена вище справа розподілена та 07.12.2017 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 804/8216/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року зупинено провадження у адміністративній справі № 804/8216/17 до набрання законної сили судового рішення у справі № 804/7772/17 за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу № 6584-п від 17.11.2017 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі № 804/8216/17, призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - Шарамок І.В. про заміну позивача у справі №804/8216/17 задоволено. Замінено позивача - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ 43145015). Замінено позивача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений територіальний підрозділ на правах філії (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658).
У судове засідання 06.10.2021 року прибув представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, у відповідності до п.п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 6584-п від 17.11.2017 року з 20.11.2017 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, у т.ч. здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємства під час експортних та імпортних операцій, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2017 тривалістю 10 робочих днів.
Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України з метою вручення копії наказу №6584-п від 17.11.2017, направлень на перевірку від 17.11.2017 № 12636, № 12637, № 12638, № 12639, № 12640, № 12641, № 12642 на проведення перевірки заступником начальника відділу перевірок ризикових платників, моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області Сидоренко Юлією Олександрівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників, моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області Єрьоміною Сніжаною Юріївною, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників податків території обслуговування Мелітопольської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області Швецовим Олексієм В'ячеславовичем, головним державним ревізором-інспектором від ділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Бондаренко Ганною Олександрівною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Проскуріною Антоніною Анатоліївною, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Міньовим Олександром Юрійовичем, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Слобожанської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області Седлецьким Дмитром Олександровичем, 20.11.2017 здійснено вихід за податковою адресою підприємства ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7).
За результатами виходу на підприємство встановлено, що ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд 7. За даною адресою розташована будівля заводоуправління ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод».
На прохідній заводоуправління начальник управління охорони Булава Андрій Григорович повідомив, що зараз на підприємстві обідня перерва, у зв'язку з чим, директор та головний бухгалтер ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» відсутні та запропонував зачекати закінчення обідньої перерви.
О 13-30 год. начальник юридичного відділу Козачок Катерина Олегівна (наказ на про переведення від 30.10.2017 року № 991-к) повідомила, про відсутність посадових осіб:
- голови правління ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» ОСОБА_1 з причини перебування у нотаріуса, державного реєстратора, на селекторній нараді тощо. З її слів, голови правління сьогодні не буде до кінця робочого дня (повідомлення про прийняття працівника на роботу надано до ДПІ Центрального района м. Дніпра 20.11.2017 року № 9244345688);
- членів правління ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які обрані рішенням акціонера ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» від 16.11.2017 року № 69-2/71-12 (повідомлення про прийняття працівника на роботу ( ОСОБА_3 ) надано до ДПІ Центрального района м. Дніпра 20.11.2017 року № 9244345688) без конкретизації причин відсутності;
- головного бухгалтера ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» Безуглої Лариси Віталіївни з причини перебуванням у відрядженні до м. Києва на ПАТ «Укрзалізниця» для вирішення виробничих питань (наказ № 656 від 17.11.2017 року;
- заступника головного бухгалтера ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» Недайборщ Ніни Михайлівни з причини перебування у щорічній та додатковій відпустці терміном з 17.11.2017 по 21.11.2017 включно (наказ про надання відпустки від 30.10.2017 року № 1493) та з 22.11.2017 по 30.11.2017 року (наказ про надання відпустки від 30.10.2017 року № 1494).
Враховуючи вищевикладене та неможливість вручення копії наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 17.11.2017 року № 6584-п та пред'явлення направлень на проведення перевірки ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» посадовим особам, та неможливістю розпочати перевірку у встановлені наказом терміни, а саме, з 20.11.2017 року, було складено акт «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) у зв'язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою» від 20.11.2017 №25856\04-36-14-09\00659101.
У зв'язку з вищевикладеним, 21.11.2017 було здійснено повторний вихід на адресу підприємства ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101) з метою вручення копії наказу та пред'явлення направлень на проведення перевірки.
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, на порушення п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадовими особами ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101), представник підприємства (за довіреністю №141 від 20.11.2017) Козачок Катериною Олегівною у допуску для проведення документальної позапланової виїзної перевірки посадовим особам контролюючого органу було відмовлено, про що складено акт від 21.11.2017 №26059/04-36- 14-09/00659101 «Про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101)».
Акт «Про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код ЄДРПОУ 00659101)» представником підприємства Козачок Катериною Олегівною підписано, письмові пояснення щодо причин недопуску до перевірки не надано.
21.11.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено звернення про застосування адміністративного решту майна платника податків.
Також, 21.11.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Означеним рішенням вирішено:
1. Застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків: приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (код ЄДРПОУ 00659101), що перебуває (розміщене, зберігається): 49038, м. Дніпро, вyл. Академіка Белелюбського, буд 7.
2. Надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (ко ЄДРПОУ 00659101).
З метою підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків контролюючий орган звернувся до суду.
Посилаючись на вище наведені обставини, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.
Згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (надалі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У відповідності до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Відповідно до пункту 81.3 статті 81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з пунктом 94.1 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Згідно з пунктом 94.3 статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з пунктом 94.5 статті 94 ПК України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Згідно з пунктом 94.10 - 94.13 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.
При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.
Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Статтею 183-3 КАС України в редакції до 15.12.2017 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин були визначені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.
Так, відповідно до норм означеної статті:
1. Провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо:
1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;
2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;
3) стягнення коштів за податковим боргом;
4) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим;
5) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі;
6) зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.
2. Частину другу виключено.
3. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:
1) найменування адміністративного суду;
2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;
3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбачені частиною першою цієї статті;
4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;
5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;
6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.
4. У разі недотримання вимог частини третьої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків.
Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.
Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.
5. Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;
2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
6. Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
7. Ухвалу про відмову в прийнятті подання може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її винесення.
8. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.
Розгляд подання відбувається за участю органу доходів і зборів, що його вніс, та платника податків, стосовно якого його внесено.
Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.
9. У постанові суду зазначаються:
1) дата прийняття постанови;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;
3) найменування сторін, їх місцезнаходження;
4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;
5) порядок вчинення дій, передбачених постановою;
6) відомості про порядок та строки апеляційного оскарження постанови.
10. Апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за загальною процедурою.
11. На обчислення строків, установлених цією статтею, не поширюються правила статті 103 цього Кодексу.
Строки, встановлені цією статтею, обчислюються годинами і закінчуються із закінченням години, на яку припадає таке закінчення.
Строки, визначені цим підпунктом, не включають добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
За приписами ч. 1 ст. 99 КАС України в редакції до 15.12.2017 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За реплікацією автоматизованої програми «ДСС» Дніпропетровського окружного адміністративного суду вбачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 року у справі № 804/7744/17 (суддя Кучма К.С.) провадження у адміністративній справі № 804/7744/17 за поданням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного акціонерного товариства «Дніпропетровській тепловозоремонтний завод» про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків закрито.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 року у справі №804/7772/17 (суддя Врона О.В.) позовну заяву приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вул. А. Белелюбського, буд. 7, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 00659101) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування наказу № 6584-п від 17.11.2017 р. задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 6584-п від 17.11.2017 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки «ПрАТ ДТРЗ». Стягнуто на користь приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вул. А. Белелюбського, буд. 7, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 00659101) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43145015) судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.
Означене судове рішення набрало законної сили 12.04.2021 року.
Під час прийняття означеного судового рішення від 02.03.2021 року у справі №804/7772/17 суд виходив з того, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного наказу є ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2017 року, яку в подальшому скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 року у справі №757/62269/17-к. Таким чином, станом на день розгляду справи судом, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного наказу, допуск до проведення перевірки на підставі оспорюваного наказу не відбувся. Скасування судового рішення (в даному випадку - ухвали слідчого судді) свідчить про те, що такий судовий акт втрачає законну силу з моменту його прийняття (постановления). Відтак, акт індивідуальної дії (в даному випадку - наказ), прийнятий на підставі скасованого судового рішення, не може мати будь-якої юридичної сили з дня його винесення, адже настання обумовлених вище наслідків зумовлене, насамперед, тим, що порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконними, мали місце вже на час прийняття такого акта. Отже, скасування ухвали слідчого судді про призначення перевірки, як єдиної підстави до прийняття наказу про проведення перевірки, має наслідком скасування усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом, на виконання ухвали слідчого судді. Окремо суд звернув увагу на те, що податковий орган, при винесенні оскаржуваного наказу, посилався на приписи пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України. Однак, Законом України від 16.01.2020 № 466 “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві” з Податкового кодексу України було виключено пп. 78.1.11. п. 78.1. ст. 78. Таким чином, станом на день прийняття рішення судом відсутні підстави для проведення перевірки, визначені в оспорюваному наказі № 6584-п від 17.11.2017 року. Отже, суд дійшов до висновку про безпідставність винесеного наказу та його скасування в судовому порядку.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 року у справі №813/191/18, враховуючи наявність судового рішення, яким фактично встановлено відсутність законних підстав для проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу про застосування арешту коштів на рахунках Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об'єднання «Львівміськбуд», адже як вже було зазначено вище, метою накладення арешту на підставі пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України має бути спонукання платника податків (способом забезпечення) виконання його обов'язків, визначених законом. Проте у зв'язку з скасуванням наказу на проведення перевірки, відсутні підстави для проведення перевірки, а відповідно і обв'язок позивача допуску посадових осіб до її проведення на підставі такого наказу.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги, що наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №6584-п від 17.11.2017 р. “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки “ПрАТ ДТРЗ” визнаний у судовому порядку протиправним та скасований, то у даному випадку відсутні підстави для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення від 21.11.2017 року, оскільки передумова для прийняття даного рішення скасована як протиправна.
Окрім цього, як зазначено судом вище, відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Таким чином податковий орган повинен звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах 96 годин, протягом яких суд може підтвердити обґрунтованість такого арешту. Сплив вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 ПК України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів, а не розсуду суду.
Отже, в разі, коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту, він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №815/3986/16, від 13.01.2021 року у справі №520/9872/18, від 16.12.2020 року №820/5045/18, від 24.04.2020 року у справі №805/4974/18-а, від 28.03.2019 року у справі №П/811/1722/17, від 27.08.2019 року у справі 520/11050/18, від 15 травня 2018 року у справі №820/2312/17, від 22 травня 2018 року у справі №820/2040/17.
Враховуючи те, що на час звернення ГУ ДПС у Дніпропетровській області з такою позовною заявою, адміністративний арешт майна платника податків ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", застосований рішенням від 21.11.2017 року, є припиненим, суд дійшов висновку, що заявлені ГУ ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків перед судом не доведена.
При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ФІДЕЯ» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків задоволенню не підлягають.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 06 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 07 жовтня 2021 року.
Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна-відмовити повністю.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 жовтня 2021 року.
Суддя С. В. Прудник