06 жовтня 2021 року Справа 160/17898/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
01 жовтня 2021 року (до відділення поштового зв'язку таку подано 29.09.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Надії Алексеенко, 84, код ЄДРПОУ 08681732) щодо не невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
- зобов'язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Надії Алексеенко, 84, код ЄДРПОУ 08681732) оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013, довідку про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку вищезазначеної довідки.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач повинен був провести позивачу повний розрахунок, тобто здійснити всі належні виплати, в тому числі грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 року зазначена вище справа розподілена та 05.10.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України, з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн.
Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання вказаної позовної заяви становить - 908,00 грн.
Водночас, судовий збір позивачем не сплачено.
Натомість, в прохальній частині позовної заяви позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 4 Закону України "Про судовий збір".
Суд, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є громадянином, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
При цьому суд звертає увагу та враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), який полягає у такому:
…57. За змістом приписів статей 94, 116,117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений закономи строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
58. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях….
Також, як слідує із постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №802/1677/16-а (провадження №К/9901/47541/18), грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і за своєю суттю не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи.
Отже, в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпустки.
Визначена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674 пільга щодо сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, а також грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна не поширюється.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивач не відноситься до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Частиною 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у порушення норм вказаної статті до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, натомість додано заяву про відстрочення та розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп.2 п.3. ч.2 ст.4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом за одну вимогу немайнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі розміром 908 грн = (2270грн х 0,4).
Відтак, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 908 грн. сплаченого на наступні реквізити:
отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП
код банку отримувача (МФО): 899998
рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Окрім цього, суд вважає, що позивачем не дотримано визначеного законом строку звернення до суду з даним позовом.
Так, нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Як встановлено судом, предметом даного адміністративного позову є визнання протиправної бездіяльності Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо не невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за неотримане ОСОБА_1 в період служби речове майно особистого користування та не оформлення довідки про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом свої прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 дійшов висновку що у спірних правовідносинах пов'язаних зі звільненням з публічної служби при обчисленні строку звернення до суду, підлягають застосуванню положення КАС України, яким передбачено місячний строк звернення до суду. При цьому для обрахування строку звернення до суду, Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 по справі № 620/1982/19 береться до уваги як момент початку його перебігу саме день остаточного розрахунку.
Така ж позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 380/5093/20 та від 24.06.2021 у справі № 380/6442/20.
Як встановлено судом, відповідно до наказу Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом від 13.07.2021 року №92 о/с-21 звільнено 14 липня 2021 року з Державної кримінально-виконавчої служби України старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом за власним бажанням відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Однак, всупереч п. 27 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 № 578, відповідачем не було виплачено компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Отже, саме на день звільнення йому повинні бути виплачені всі належні платежі, в тому числі і грошова компенсація вартості речового майна, і саме з моменту невиплати такої компенсації позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Разом з тим позивач звернувся до суду з позовом 29.09.2021, тобто поза межами встановленого законом місячного строку звернення до суду у відповідності до ч. 5 ст. 122 КАС України.
Принагідно, суд також звертає увагу і на те, що звернення до відповідача із заявою перед звільненням позивача свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, у дані позовній заяві позивач вказує на те, що після звільнення його зі служби з 14.07.2021 року ним подана заява про виплату компенсації за речове майно, яку позивач так і не отримав та про причини її невиплати не поінформований. Наведене лише вкотре підтверджує ту обставину, що позивач на момент звільнення зі служби був обізнаний і знав про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому міг реалізувати своє право на звернення до суду з позовом у місячний строк, визначений статтею 122 КАС України.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як зазначено у частині 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Враховуючи те, що позовну заяву позивач подав після закінчення строку, встановленого законом, та при цьому не навів поважних причин його пропуску та не надав суду жодних доказів на їх підтвердження, позивачу необхідно звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які свідчать про поважність пропуску такого строку.
Також суд зазначає, що відповідно вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, що перед його звільненням останній письмово звернувся до керівництва Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом із заявою про виплату йому грошової компенсації за не отримане ним за час проходження служби в ДКВС речове майно особистого користування відповідно до п. 2, 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», однак до теперішнього часу вказану компенсацію так і не отримав та про причини її невиплати не поінформований. Окрім того, довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна з розрахунком вартості неотриманого мною речового майна Відділом охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом в порушення вимог п. 27, 60 Порядку до теперішнього часу не оформлена, внаслідок чого мені не відомо про розмір вказаної грошової компенсації.
Натомість, відповідних доказів щодо звернення позивача із заявою до керівництва Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про виплату йому грошової компенсації за не отримане ним за час проходження служби в ДКВС речове майно особистого користування, останній не надав.
Відтак, позивачу слід подати до суду докази звернення із заявою до керівництва Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про виплату йому грошової компенсації за не отримане ним за час проходження служби в ДКВС речове майно особистого користування.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн. сплаченого на наступні реквізити:
отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП
код банку отримувача (МФО): 899998
рахунок отримувача (IBAN): UA368999980313141206084004632
код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які свідчать про поважність пропуску такого строку;
- докази звернення із заявою до керівництва Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом про виплату позивачу грошової компенсації за не отримане ним за час проходження служби в ДКВС речове майно особистого користування.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник