05 жовтня 2021 р. Справа № 160/7593/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕМ" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання неправомірним та скасування наказу №2508-П від 16.12.2020р., -
13.05.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КСЕМ" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області та з урахуванням уточненого адміністративного позову, поданого до канцелярії суду 01.06.2021р., просить:
- визнати неправомірним та скасувати наказ відповідача №2508-П від 16.12.2020р. щодо призначення фактичної перевірки об'єкту роздрібної торгівлі позивача за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, сільська рада Грушковецька, автодорога Львів-Кіровоград - Знам'янка км. 298+545.
Ухвалою суду від 07.06.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.48).
Ухвалою суду від 06.09.2021р. було продовжено строк розгляду цієї справи до 05.10.2021р. (а.с.76).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що зазначений вище позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому слід закрити провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 наведеного Кодексу, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно підпункту 75.1.3 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст.80 ПК України, згідно якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 ст.80 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому, приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.
Так, за приписами пунктів 81.1, 81.2 ст.81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (формальна підстава).
З аналізу наведених норм ПК України вбачається, що аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
16.12.2020р. Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було прийнято наказ №2508-п про проведення фактичної перевірки ТОВ "КСЕМ", яке здійснює діяльність за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, с. Грушківці, автодорога Львів-Кіровоград - Знам'янка 298 км +545 м, з 16.12.2020р., тривалістю 10 діб, на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (а.с.21, 54).
На підставі наведеного наказу, 16.12.2020р. контролюючим органом були видані направлення №430, №431 щодо проведення фактичної перевірки позивача з 16.12.2020р., тривалістю 10 діб (а.с.22,55,56).
16.12.2020р. о 17:00 год. посадовим особам позивача ОСОБА_1 (керуючій АЗС) та ОСОБА_2 (старшому оператору) було пред'явлено службове посвідчення та направлення №430, №431 від 16.12.2020р., а також і вручено копію наказу №2508-п від 16.12.2020р. про проведення фактичної перевірки (а.с.22,55,56).
За наслідками реалізації оспорюваного наказу №2508-П від 16.12.2020р. щодо проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 23.12.2020р. №1956/22-01-07-05/ НОМЕР_1 (а.с.57-60).
У подальшому, у зв'язку з виявленими контролюючим органом у ході перевірки порушень ч.26 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального" на підставі вищенаведеного акта перевірки від 23.12.2020р. №1956/22-01-07-05/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.01.2021р. №366/2201-07-05 (а.с.62-63).
Наведене податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 22.01.2021р. №366/2201-07-05 є предметом судового розгляду у адміністративній справі №160/8206/21, що підтверджується змістом роздруківки ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного від 29.06.2021р. у справі №160/8206/21 (а.с.90-91).
При цьому, правомірність наказу відповідача №2508-П від 16.12.2020р. щодо призначення фактичної перевірки об'єкту роздрібної торгівлі позивача за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, сільська рада Грушковецька, автодорога Львів-Кіровоград - Знам'янка км. 298+545, є предметом розгляду у цій справі.
Так, пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021р. у справі №816/228/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та встановлених обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на наведене та враховуючи, що даний спір не підлягає судовому розгляду взагалі, про що свідчать висновки Великої Палати Верховного Суду викладені вище, підстав для роз'яснення до якої саме юрисдикції віднесено розгляд даного спору, що передбачено ч.1 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, у адміністративного суду відсутні.
Окрім того, згідно до ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Так, п.5 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, за подання даного позову, було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за платіжним дорученням №1967 від 12.05.2021р., що міститься в матеріалах справи (а.с.23,25).
Виходячи з того, що суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у цій справі, то підлягає поверненню з Державного бюджету України і сума судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову за платіжним дорученням №1967 від 12.05.2021р. у розмірі 2270,00 грн., у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, п.1 ч.1, ч.2 ст.238, ч.2 ст.238, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження в адміністративній справі №160/7593/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСЕМ" до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання неправомірним та скасування наказу №2508-П від 16.12.2020р. - закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КСЕМ" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Княжа, буд.117; код ЄДРПОУ 41525963) з Державного бюджету України суму судового збору, сплаченого останнім при поданні позову за платіжним дорученням №1967 від 12.05.2021р. у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.)
Оригінал платіжного доручення №1967 від 12.05.2021р знаходиться в матеріалах справи.
У відповідності до вимог ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва