04 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7401/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2021 року №Ф-1133-50.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 05 вересня 2007 року був зареєстрований Волинською державною адміністрацією як фізична особа - підприємець, з основним видом діяльності 69.10 - діяльність у сфері прав, перебував на обліку у Володимир-Волинській ДПІ та був платником на загальній системі оподаткування, однак 10 червня 2021 року подав заяву щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем за власним рішенням.
Позивач стверджує, що з дати реєстрації його фізичною особою- підприємцем підприємницьку діяльність як таку не здійснював, банківський рахунок як ФОП не відкривав. Відповідно не подавав звітності, не сплачував податків, оскільки не здійснював діяльності і не мав доходів.
З 10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 обіймає посаду голови Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів», яка згідно довідки від 06 липня 2021 року №06-07/21-002 сплачувала за нього єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом 2017-2020 років.
Отже, за позивача як за найманого працівника, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховував та сплачував роботодавець Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів».
Крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №140/239/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року №Ф-1133-50 У на суму 15819,54 грн за період 2017-2018 роки було задоволено та скасовано вимогу відповідача в повному обсязі.
З наведених підстав, позивач уважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2021 року №Ф-1133-50 протиправною та такою, що винесена не в порядку, не у спосіб та поза межами повноважень відповідача, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 25 серпня 2021 року №2358/03-20-20 представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що за даними ІС «Податковий блок» станом на 10 серпня 2021 року по ФОП ОСОБА_1 за кодом бюджетної класифікації 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців у т. ч. які обрали спрощену систему оподаткування, які провадять незалежну професійну діяльність) обліковується заборгованість в сумі 37788,74 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань за період з 2017 по 2020 роки.
У зв'язку з вищевикладеним було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2020 року №Ф-1133-50 на суму 37788,74 грн.?
Окрім того, представник податкового органу зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 рок у справі №140/2399/19 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року № Ф-1133-50 У на суму 15819,54 грн у зв'язку із чим та на підставі рішення «Про коригування розрахунків в інтегровані картці платника податків ІС «Податковий блок» ГУ ДПС у Волинській області від 12 серпня 2021 року, контролюючим органом 16 серпня 2021 року було скасовано заборгованість за платежем єдиний внесок (код платежу 71040000) шляхом її зменшення на суму 15819,54 грн, яка виникла внаслідок щоквартальних автоматичних нарахувань за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року та недоїмка позивача складає 21969,20 грн.
З урахуванням вказаного представник ГУ ДПС у Волинській області просить в задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 49-50).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті КАС України. Суд звертає увагу, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Відтак, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представників відповідача не підлягало судом вирішенню по суті.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 44).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 КАС України дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.
Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 05 вересня 2007 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець номер запису: 20660000000014840, із основним видом діяльності 69.10 - діяльність у сфері права. Дата державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 07 червня 2021 року, номер запису 2001960060005006891, підстава припинення: власне рішення позивача (арк. спр. 17-18).
Позивач 20 червня 2017 року отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (арк. спр. 60).
Згідно із даними інтегрованої картки платника податків за платежем єдиний соціальний внесок для фiзичних осіб - пiдприємців, у тому числі, якi обрали спрощену систему оподаткування та осiб, якi проводять незалежну професійну діяльність за ОСОБА_1 станом на 31 січня 2021 року рахувався борг по єдиному внеску в загальній сумі 37788,74 грн.
Зокрема, позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 09 лютого 2018 у сумі 8448 грн (за 2017 рік); 19 квітня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за І квартал 2018 року); 19 липня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за II квартал 2018 року); 19 жовтня 2018 року у сумі 2457,18 грн (за III квартал 2018 року); 21 січня 2019 року нараховано у сумі 2457,18 грн (за IV квартал 2018 року); 19 квітня року 2019 у сумі 2754,18 грн (за І квартал 2019 року); 19 липня 2019 року у сумі 2754,18 грн (за II квартал 2019 року), 19 жовтня 2019 року у сумі 2754,18 грн (за III квартал 2019 року), 19 січня 2020 року у сумі 2754,18 грн (за IV квартал 2019 року), 21 квітня 2020 року у сумі 2078,12 грн (за І квартал 2020 року), 20 липня 2020 року у сумі 1039,06 грн (за II квартал 2020 року), 19 жовтня 2020 року у сумі 3178,12 грн (за III квартал 2020 року), 19 січня 2021 року у сумі 2200,00 грн (за IV квартал 2020 року) (арк. спр. 52-55).
ГУ ДПС у Волинській області відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу щодо позивача про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2021 року №Ф-1133-50 на суму 37788,74 грн (арк. спр. 10).
Вказана вимога була надіслана за місцезнаходження позивача, однак як убачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повернута поштою із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання» (арк. спр. 11).
В подальшому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2021 року №Ф-1133-50 була надана представнику позивача листом ГУ ДПС у Волинській області від 09 червня 2021 року №9663/6/03-20-13-02-06 у відповідь на його адвокатський запит (арк. спр. 7-9).
Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2464-VI).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VIплатниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та пунктом 5 вказаної статті Закону № 2464-VI - також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності (незалежної професійної діяльності), яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність (незалежну професійну діяльність), вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 та від 23 січня 2020 року у справа №480/4656/18).
Як убачається із матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №140/2399/19, яке залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2018 року № Ф-1133-50 У на суму 15819,54 грн (арк. спр. 61-63).
Вказаним рішенням встановлено, що згідно з наказами від 10 жовтня року 2016 року № 10-10/2016 «Про призначення ОСОБА_2 » та №10/10/16 «Про прийняття виконання обов'язків голови Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» позивач приступив до виконання обов'язків голови Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» з 10 жовтня 2016 з окладом згідно з штатним розписом.
Протягом 2017 - 2018 років ОСОБА_2 був найманим працівником у Всеукраїнській громадській організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів». У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується відповідною довідкою Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» від 28 жовтня року 2019 вих. № 2810 та виписками по рахунках за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року та з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Окрім того, згідно наданої суду довідки від 06 липня 2021 року №06-07/21-002 Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Правозахисна спідка інвалідів» сплачувала за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом 2017-2020 років (арк. спр.19). Вказані обставини підтверджуються також виписками по рахунках за 2019-2020 роки (арк. спр. 20-26).
Таким чином, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за позивача досягнута за рахунок його сплати роботодавцем.
Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності судом не встановлено.
У свою чергу, представником відповідача до суду не надано будь - яких пояснень або належних та достатніх доказів того, що позивач здійснював у період, за який нараховано суму боргу, незалежну професійну діяльність та отримував дохід від такої діяльності.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Стосовно посилання контролюючого органу на рішенням ГУ ДПС у Волинській області «Про коригування розрахунків в інтегровані картці платника податків ІС «Податковий блок» від 12 серпня 2021 року, суд зауважує, що таким рішенням було вирішено відкоригувати (скасувати) автоматично нараховану суму єдиного внеску в ІККП ІС «Податковий блок» за платежем 71040000 - єдиний внесок по ФОП ОСОБА_1 в сумі 15819,54 грн за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року (арк. спр. 51), однак не було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2021 року №Ф-1133-50 у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
В порушення вимог статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав суду належні, достовірні докази наявності правових підстав для нарахування позивачу, як найманому працівнику, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, у зв'язку із чим було винесено оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Волинській області від 15 березня 2019 року №Ф-22440-55.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.
Згідно із квитанцією 30 липня 2021 року №0.0.2214858528.1 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 копійок) (арк. спр. 38), який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 43).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову майнового характеру позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн. (37788,74 грн х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), який необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу в порядку, встановленому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Волинській області від 26 березня 2021 року №Ф-1133-50.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 04 жовтня 2021 року.