м. Вінниця
24 вересня 2021 р. Справа № 120/2486/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.10.2021 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004386 від 30.12.2020 року позивачці відмовлено у підтвердженні спірних періодів роботи з огляду на ряд причин: або відсутність відомостей про фактичну кількість голів тварин, яку обслуговувала заявниця; або обслуговування нею меншої кількості голів тварин, ніж встановлені норми; або відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Позивачка вважає протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пільгової пенсії та зазначає, що згідно з пунктом 315 наказу Головного управління при Кабінеті Міністрів України №41 від 20.07.1998 "Про затвердження переліку типових документів" строк зберігання документів, в яких відображаються норми обслуговування корів та виконання встановлених норм, складає 3 роки. Тому, на думку позивачки, посилання відповідача про неможливість зарахування їй до пільгового стажу певних періодів роботи в зв'язку з невиконанням норм обслуговування корів та відсутністю фактичної кількості обслуговування корів є безпідставним. Крім того, із записів у трудовій книжці видно період, протягом якого позивачка працювала доярко.
Відтак позивачка вважає, що має право на призначення пільгової пенсії як доярці (оператору машинного доїння) зі стажем роботи понад 20 років, тоді як відповідач з надуманих причин надав відмову.
Ухвалою суду від 30.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області строк на подання відзиву на позовну заяву.
27.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, до пільгового стажу роботи дояркою зараховано 11 років 8 місяців 22 дні.
Для зарахування до пільгового стажу решти періодів роботи заявниці законні підстави відсутні, з огляду на ряд причин: або відсутність відомостей про фактичну кількість голів тварин, яку обслуговувала заявниця; або обслуговування нею меншої кількості голів тварин, ніж встановлені норми; або відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж заявниці становить 29 років 9 місяців 7 днів. Пільговий стаж роботи дояркою - 11 років 8 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах як доярці (оператору машинного доїння).
Відтак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004386 від 30.12.2020 року.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив таке.
Згідно записів в трудовій книжці колгоспника за №2307 від 21.02.1986 року (рік вступу в колгосп - 1985), вкладишем до трудової книжки НОМЕР_1 від 04.04.2009 року та довідками за №№72-75 від 01.10.2020 року підтверджено роботу позивача у періоди: з 02 січня 1985 року по 30 квітня 1997 року; з 01 червня 1998 року по 20 лютого 2007 року; з 04 квітня 2009 року по 26 серпня 2010 року; з 07 березня 2013 року по 30 липня 2013 року; з 03 січня 2020 року по 30 вересня 2020 року та виконання у повному обсязі встановлених норм обслуговування тварин.
Вказані періоди зараховані до загального стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
У зв'язку з досягнення встановленого законом віку, 02.10.2021 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.5 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004386 від 30.12.2020 року позивачці відмовлено у підтвердженні спірних періодів роботи з огляду на ряд причин: або відсутність відомостей про фактичну кількість голів тварин, яку обслуговувала заявниця; або обслуговування нею меншої кількості голів тварин, ніж встановлені норми; або відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Позивачка вважає протиправною відмову пенсійного органу у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.5 ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім-тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті: 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року.
Так, з матеріалів справи видно, що позивачка ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За приписами частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Суд зауважує, що на час звернення з заявою до відповідача щодо призначення пільгової пенсії, позивачка досягла встановленого законом віку та мала достатній стаж (більше 20 років на роботі свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння)) для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 5 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV, який підтверджується записами в трудовій книжці колгоспника за №2307 від 21.02.1986 року (рік вступу в колгосп - 1985), вкладишем до трудової книжки НОМЕР_1 від 04.04.2009 року та довідками за №№72-75 від 01.10.2020 року.
Проте, до пільгового стажу роботи дояркою зараховано наступні періоди роботи заявниці: з 02.01.1985 р. по 09.10.1986 р., 02.08.1987 р. по 13.08.1987 р., з 01.01.1988 р. по 17.10.1988 р., з 01.01.1989 р. по 31.10.1991 р. (з урахуванням фактичної кількості здійснених заявницею вихододнів), з 01.02.1994 р. по 28.02.1994 р., з 01.04.1994 р. по 31.05.1994 р., з 01.08.1994 р. по 30.09.1994 р., з 01.11.1994 р. по 30.11.1994 р., з 01.02.1995 р. по 31.03.1995 р., з 01.05.1995 р. по 31.08.1995 р., з 01.06.1996 р. по 31.10.1996 р., з 01.07.1999 р. по 31.12.1999 р., з 01.03.2000 р. по 31.03.2000 р., з 01.01.2001 р. по 31.01.2001 р., з 01.04.2001 р. по 30.06.2001 р., з 01.08.2001 р. по 31.08.2001 р., з 01.04.2002 р. по 30.04.2002 р., з 01.06.2002 р. по 30.06.2002 р., з 01.12.2002 р. по 31.12.2002 р., з 01.02.2003 р. по 28.02.2003 р., з 01.05.2003 р. по 30.06.2003 р., з 01.10.2003 р. по 31.12.2003 р., з 01.07.2004 р. по 31.07.2004 р., з 01.05.2006 р. по 20.07.2007 р., з 04.04.2009 р. по 26.08.2010 р., з 07.03.2013 р. по 30.07.2003 р., з 03.01.2020 р. по 30.09.2020 р., що фактично становить 11 років 8 місяців 22 дні.
У зарахування до пільгового стажу решти періодів роботи позивача відмовлено, з огляду на ряд причин: або відсутність відомостей про фактичну кількість голів тварин, яку обслуговувала заявниця; або обслуговування нею меншої кількості голів тварин, ніж встановлені норми; або відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Разом з тим суд вважає, що невизначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (і, як наслідок, відсутність відповідних підтверджуючих документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала позивачка, не може свідчити про невиконання нею таких норм, та не спростовує факту виконання позивачкою повний робочий день робіт за посадою свинарки, доярки (оператора машинного доїння).
Суд зазначає, що Порядок № 637, на який посилається відповідач, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінет Міністрів України не визначав порядок встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до цього нормою обслуговування належить вважати певну кількість голів корів або свиней, закріплених за робітницею, яку вона зобов'язана обслужити упродовж установленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах. А відтак, ураховується виконання норм обслуговування, встановлених на рівні, не нижчому від технічно обґрунтованих норм. В свою чергу, до технічно обґрунтованих норм належать: типові міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми обслуговування, затверджені в установленому порядку; норми обслуговування, встановлені на підставі типових міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативів часу на окремі роботи (операції) з урахуванням організаційно-технічних умов обслуговування великої рогатої худоби і свиней у цьому господарстві. Відповідно, саме адміністрація господарства подає до органу Пенсійного фонду довідку про стаж роботи дояркою (оператором машинного доїння), свинаркою-оператором і про виконання встановлених норм обслуговування.
Разом з тим, невизначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок, відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала позивач, на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем повний робочий день робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.
Також суд враховує ту обставину, що колегією Міністерства сільського господарства Української РСР 30.01.1973 прийнято Рекомендації, які були надіслані відділам агропромислового розвитку районів, відповідно до яких в кожному сільськогосподарському підприємстві мали бути розроблені свої норми обслуговування тварин в залежності від умов праці та обслуговування, а рекомендовані Міністерством норми виробітку і обслуговування тварин, в залежності від механізації, зокрема корів 16-30 голів. Нормативно-правових документів щодо встановлення єдиних норм обслуговування тварин не існує. Вони встановлювалися самостійно господарствами.
Разом з тим, відсутність документів первинного обліку обслуговування тварин, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтверджувальних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вищевказані роки на відповідних підприємствах, де працювала ОСОБА_1 на думку суду, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту виконання позивачем робіт за посадою доярка.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовано доказів встановлення у колгоспах та товаристві, де працювала позивач, норм обслуговування тварин.
А відтак, посилання представника відповідача на те, що позивач не виконувала норми обслуговування є безпідставними та є такими, що не ґрунтуються на доказах які містяться у матеріалах справи.
Суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача.
При цьому, суд відмічає, що Порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками - операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, на який посилається відповідач, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, в зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).
Довідкою ім. Б. Хмельницького від 01.10.2020 №75, яку видано ОСОБА_1 встановлено, що остання працювала у даному господарстві оператором машинного доїння з 02.01.1985 по 30.04.1997, 01.06.1998-20.02.2007, 04.04.2009 по 26.08.2010, 07.03.2013 по 30.07.2013, 03.01.2020 по 30.09.2020 та виконувала встановлену норму обслуговування, закріпленої за нею групи корів, а вказані періоди зараховані до загального стажу роботи.
На посаді доярки позивач працювала протягом усіх календарних днів з повним робочим тижнем, отримуючи повну заробітну плату за виконану роботу, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які також підтверджують обставини, з якими пов'язане виникнення у позивача права на зарахування її пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Відтак, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо не зарахування позивачу пільгового стажу за умови відсутності первинних документів виконання норм обслуговування тварин, оскільки усі вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивачки права на пенсію згідно п. "Д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, підтвердженням (доказом) того, що позивач працювала повний робочий день дояркою (оператором машинного доїння) в колгоспі та інших підприємствах сільського господарства більше 20 років є записи в її трудовій книжці і не потребує інших способів доведення цього факту.
Таким чином, усі вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивача права на пенсію згідно підпункту п. "Д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позивачем надано докази, які не спростовані відповідачем, про те, що вона має право на призначення пенсії з підстав, передбачених підпункту 5 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. "Д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак, відповідачем протиправно не враховано пільговий стаж та відмовлено у призначенні такої пенсії.
Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства"("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини").
Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
У пункті 52 рішення у справі "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy"№ 36813/97).
Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Також підтвердженням того, що позивачка працювала повний робочий день свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння) в колгоспі, який змінював свої назви, є записи в трудовій книжці колгоспника за №2307 від 21.02.1986 року (рік вступу в колгосп - 1985), вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 від 04.04.2009 року та довідки за №№72-75 від 01.10.2020 року, що відповідає вимогам законодавства та, на думку суду, не потребує інших способів доведення цього факту.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії (постанови від 25.09.2018 у справ №500/38/17 та від 06.03.2019 у справі № 152/224/17).
Таким чином, судом встановлено, що при зверненні за призначенням пенсії позивачка надала належним чином оформлені документи, які у своїй сукупності підтверджують наявність у неї понад 20 років пільгового стажу роботи дояркою, свинаркою.
Відтак вказані обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивачки права на пенсію відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В силу приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку правомірності оскаржуваних рішень та дій, суд приходить до переконання, що відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті позивачці пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів роботи свинаркою, дояркою (оператором машинного доїння).
Отже, належним способом захисту порушених прав позивачки є визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025350004386 від 30.12.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 п.5 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 03.10.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025350004386 від 30.12.2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 п.5 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 03.10.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 , засоби зв'язку телефон: НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, 7, поштовий індекс - 21100, засоби зв'язку: телефон (0432)66-02-95, електронна адреса: gu@vn.pfu.gov.ua)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя:
Секретар