ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.10.2021Справа № 905/2054/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-лом"
про стягнення 97 050,00 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - лом" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 97 050,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до накладної № 43826890, зі станції Кременчук регіональної філії "Південна залізниця" на станцію Сартана регіональної філії "Донецька залізниця" було відправлено вагон № 65489239 з вантажем - лом чорних металів. На станції Сартана проведено контрольне зважування вагону та виявлено розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана в накладній в сторону зменшення на 950,00кг., у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2020 матеріали позовної заяви № 905/2054/20 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
15.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви № 905/2054/20.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 матеріали позовної заяви № 905/2054/20 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 позовну заяву залишено без руху.
05.04.2021 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 905/2054/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 905/2054/20 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень.
05.05.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що маса вантажу у вагоні № 65489239, зазначена у залізничній накладній № 43826890, дійсно була визначена відповідачем. Проте 17.04.2020 на станції відправлення Кременчук Південної залізниці було проведено вибіркову перевірку маси вантажу шляхом зважування відповідних вагонів, серед яких також був вагон № 65489239, відправлений за залізничною накладною № 43826890. Маса вантажу (нетто) склала 60 300 кг, про що свідчить запис в книзі ф. ГУ-78. Окрім цього, відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності. З цих підстав відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
17.04.2020 за залізничною накладною № 43826890 зі станції Кременчук Південної залізниці, відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-лом" відправлено до станції Сартана Донецкої залізниці, вантаж - лом чорних металів, у вагоні № 65489239.
Відповідно до пункту 24 залізничної накладної № 43826890 маса вантажу визначена відправником та становить 60 300 кг.
Спосіб визначення маси, згідно пункту 26 вказаної вище залізничної накладної - на вагонних вагах (150 т).
На підставі актів загальної форми № 32662 від 21.04.2020, № 363 від 22.04.2020, на станції призначення Сартана Донецкої залізниці, було проведено комісійне контрольне зважування вагону № 65489239 на справних, повірених вагонних вагах, під час якого було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у залізничній накладній № 43826890.
Відповідно до складеного комерційного акту № 484809/134 від 23.04.2020 щодо вагону № 65489239 у перевізних документах зазначено маса нетто - 60300 кг, а при переважуванні фактично виявилось вага вантажу 59350 кг., що менше на 950 кг.
Посилаючись на вказані обставини, відомості комерційного акту № 4484809/134 від 23.04.2020, залізницею за невірно вказану масу вантажу у накладній № 43826890 від 17.04.2020 відправнику, яким є відповідач, нараховано штраф, згідно статей 118 та 122 Статуту залізниць України, у розмірі п'ятикратної провізної плати за один вагон: 19 410,00 грн. х 5 = 97 050,00 грн., який позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (стаття 908 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організовується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (надалі по тексту також - Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно зі статтею 6 Статуту, накладна, це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (надалі по тексту також - Правила).
Згідно з пунктом 1.1. Правил, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Пунктом 1.2. Правил визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно пункту 1.3 Правил, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Відповідно до пункту 2.1. Правил, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
Пунктом 2.3. Правил визначено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Згідно з положенням статті 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, у графі 55 накладної № 43826890 правильність внесених відомостей підтвердив своїм електронним цифровим підписом уповноважений представник відповідача, начальник відділу - Волкова Олена Миколаївна, у графі 24 накладної "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено цифрами 60 300 кг та прописом - "шістдесят тисяч триста". У графі 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом.
Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
На станції Сартана Донецької залізниці при комісійному переважуванні на 150-тонних тензометричних вагонних вагах станції було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній № 43826890 (60 300 кг), не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні (59 350 кг) та є меншою на 950 кг, про що зазначено в комерційному акті № 4484809/134 від 23.04.2020.
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач посилався на ту обставину, що після прийняття позивачем до перевезення вагону № 65489239 за залізничною накладною № 43826890 на станції Кременчук Південної залізниці була проведена вибіркова контрольна перевірка маси вантажу.
Відповідно до відповіді на запит № 659 від 15.05.2021, копія якої міститься в матеріалах справи, 17.04.2020 проведено зважування вагону № 65489239 по відправці Кременчук-Сартана, вантаж брухт чорних металів, при зважуванні вагона брутто склало 84100 кг, тара з документу 23800 кг, нетто 60300 кг, про що свідчить запис в книзі ф. ГУ-78. Відповідний лист підписано начальником станції Кременчук В.В. Мазепою.
Фактично встановлено, що після прийняття вантажу до перевезення позивачем було вибірково проведено контрольну перевірку маси вантажу, зокрема у вагоні № 65489239, згідно результатів якої було встановлено, що маса нетто вантажу складає 60300 кг, тобто та, яка зазначена у перевізному документі. Натомість комерційним актом № 4484809/134 від 23.04.2020, складеним на станції призначення встановлено, що маса нетто вантажу складає 59350 кг, що менше ніж зазначено у перевізному документі на 950 кг.
За таких обставин вбачається, що комерційним актом № 4484809/134 від 23.04.2020 підтверджується не факт порушення відповідачем приписів Статуту залізниць України в частині правильності заповнення відомостей залізничної накладної, а факт не схоронності перевезення вантажу залізницею, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Як встановлено у п. 57 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 по справі № 904/3405/19 суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Оскільки в даному випадку суд встановив, що жодних прав чи інтересів позивача у зв'язку із складанням комерційного акту № 4484809/134 від 23.04.2020 не порушено, то у задоволенні позовних вимог слід відмовити саме у зв'язку із необґрунтованістю останніх.
Згідно статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статей 76, 77, 78, 79 статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - лом" про стягнення 97 050,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - лом" про стягнення 97 050,00 грн. штрафу - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.10.2021
Суддя С. В. Стасюк