ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.09.2021Справа № 910/9438/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, будинок 32; ідентифікаційний код: 40081389)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд Делівері» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, будинок 23А, офіс 20; ідентифікаційний код: 42940293)
про стягнення 1 066 486 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд Делівері» (далі - Товариство) про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1 066 486 грн, з яких: 960 893 грн - пені, 105 593 грн - штрафу, що виникли у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 24.09.2020 №ЦУП-04/0083/20 (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 позовну заяву Залізниці залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів надіслання (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача.
06.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучено докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
29.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021 заперечення Товариства щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження були залишені без задоволення.
10.08.2021 позивач подав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти доводів відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.
25.08.2021 відповідач подав суду клопотання про зменшення розміру неустойки на 95% від заявленої суми.
09.09.2021 позивач подав суду заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, Господарський суд міста Києва
24.09.2020 Залізницею (замовник) і Товариством (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався за рознарядками замовника поставити і передати у власність продукцію, найменування, марка, кількість та ціна якої вказується в додатку до Договору - Специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та здійснити оплату відповідно до умов Договору.
Згідно п. 1.2. Договору та Специфікації № 1 найменування продукції: брусся дерев'яні не просочені (обрізні) для стрілочних переводів залізниць широкої колії (кількістю 600).
Відповідно до п. 4.1. Договору постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах DDP. Пункт призначення - згідно рознарядки замовника (склад ВП «Новомосковський шпалопросочувальний завод» або склад ВП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод») (відповідно до вимог «Інкотермс» редакція 2010).
Згідно п. 4.2. Договору поставка кожної партії продукції здійснюється в терміни, зазначені в рознарядках замовника.
Відповідно до п. 4.5. Договору рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосування електронної пошти (E-mail).
Згідно п. 4.7. Договору сторони погоджуються, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв'язку (Укрпошта) та електронною поштою (з дня останньої події).
Відповідно до п. 4.11. Договору датою відвантаження продукції вважається дата штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, а при транспортуванні автомобільним транспортом датою відвантаження продукції вважається дата виписки накладної. Датою поставки продукції вважається дата приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленими актом прийому-передачі та видаткової накладної, які підписуються представником постачальника, замовником або його уповноваженою особою, відповідно до п. 6.2. Договору, вантажоодержувача - кінцевого одержувача.
Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2020, в частині оплати та в разі наявності потреби замовника, що підтверджується рознарядкою, направленою на адресу постачальника - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення терміну гарантії (п. 11.6. Договору).
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не було виконано обумовлених договірних зобов'язань та не поставлено продукцію у визначений Договором строк, внаслідок чого були нараховані штрафні санкції у розмірі 1 066 486 грн, з яких: 960 893 грн - пеня, 105 593 грн - штраф.
У свою чергу, відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:
- Товариство просило Залізницю розглянути можливість перегляду рознарядок в сторону збільшення строку поставки і продовжити строк дії Договору на 3 місяці до 31.03.2021;
- 01.12.2020 позивач листом № ЦУП-8/5646 відмовив у задоволенні прохання відповідача про продовження строку дії Договору до 31.03.2021, проте повідомив про можливість виконання взятих на себе зобов'язань і здійснення поставки продукції до 31.12.2020;
- 14.01.2020 відповідач здійснив поставку продукцію, однак продукція не була прийнята із зазначенням причини - закінчення строку дії Договору;
- Залізниця не дотрималася порядку повідомлення Товариства про рознарядку.
Так, у ст. 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором поставки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Із наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивачем відповідно до п. 4.5. Договору було надіслано 23.10.2020 відповідачу рознарядку № 1 на поставлення продукції за № ЦУП-8/4945 від 22.10.2020 (на поставку продукції до 30.11.2020 брус дерев'яний не просочений під стрілочні переводи кількістю 298,2 на ВП «Рава-Руський шпалопросочувальний завод») засобами поштового зв'язку (на адресу 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, буд. 23а, офіс 20) та на електронну пошту постачальника (e-mail: Trading.Delivery@gmail.com).
В подальшому позивач надсилав відповідачу листи від 18.11.2020 № ЦУП-8/5407, від 18.11.2020 №ЦУП-8/5400 та від 04.12.2020 №ЦУП-8/5646 про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
Слід зазначити, що у визначений у рознарядці строк, а саме до 30.11.2020 зобов'язання щодо поставки товару постачальником не виконані, продукцію не поставлено.
Щодо тверджень відповідача про погодження позивачем продовження строку виконання поставки до 31.12.2020, то слід зазначити таке.
Так, дійсно Товариство зверталося до Залізниці з листом від 01.12.2020 вих. № 254 з проханням розглянути можливість перегляду рознарядок в сторону збільшення строку поставки і продовжити строк дії Договору на 3 місяці до 31.03.2021.
Разом з тим, зі змісту листа № ЦУП-8/5646 вбачається, що: позивач відмовив у задоволенні прохання відповідача про продовження строку дії Договору до 31.03.2021; нагадав про санкції передбачені п. 8.1. Договору; вимагав до 31.12.2020 виконати взяті на себе зобов'язання і здійснити поставку відповідно до виданих рознарядок.
Отже, жодного погодження зі сторони позивача вказаний лист не містить.
Таким чином, суду не подано документального підтвердження того, що Залізниця погодилася на продовження строку поставки продукції.
Твердження відповідача про те, що Залізниця не дотрималася порядку повідомлення Товариства про рознарядку спростовується матеріалами справи.
Так, відповідно до п. 4.5. Договору рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосування електронної пошти (E-mail).
Позивач документально підтвердив виконання вказаного пункту, подавши суду докази надсилання електронного листа та листа Укрпоштою (опис вкладення у цінний лист, накладна, список згрупованих поштових відправлень).
Слід зазначити, що доводи відповідача про те, що 14.01.2021 ним було здійснено поставку продукцію, яка не була прийнята позивачем (із зазначенням причини - закінчення строку дії Договору) не спростовують прострочення зі сторони Товариства та не звільняють від нарахування штрафних санкцій.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідачем у визначений Договором строк не було виконано обов'язок з поставки товару, а саме до 30.11.2020, а тому в силу приписів п. 8.1. Договору позивачем було правомірно нараховано штрафні санкції (960 893 грн - пеня, період прострочення з 30.11.2020 по 31.05.2021, 105 593 грн - штрафу).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% вартості продукції, з якої допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної вартості. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань допоставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник.
Так, суд перевіривши розрахунки пені та штрафу за визначений позивачем період, дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, а тому вимоги про стягнення пені - 960 893 грн та штрафу - 105 593 грн є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення неустойки.
У свою чергу, позивач заперечив щодо вказаного клопотання та наполягав на стягненні штрафних санкцій у повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання. Також, відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд не вбачає об'єктивних підстав для зменшення розміру неустойки заявленої позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків поставки продукції згідно з Договором.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду жодних доказів виконання ним своїх обов'язків за Договором, не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення штрафу та пені грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг енд Делівері» (04053, м. Київ, вул. Вознесенський Узвіз, будинок 23А, офіс 20; ідентифікаційний код: 42940293) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Філії «Центр управління промисловістю» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, будинок 32; ідентифікаційний код: 40081389) штраф у розмірі 105 593 (сто п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн, пеню у розмірі 960 893 (дев'ятсот шістдесят тисяч вісімсот дев'яносто три) грн і витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 997 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн 29 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 13.09.2021
Суддя Д.О. Баранов