Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"30" вересня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/696/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Шмойлова Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Реус Д.С. (адвокат, ордер серії ЖТ 088034 від 20.12.19), Резнік О.В. (директор)
від відповідача: Шатун С.П. (адвокат, ордер серії ЖТ №078961 від 07.07.21)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром"
про стягнення 932356,52 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 932356,52 грн., з яких: 900000,00грн. боргу за поставлений товар по договору №21.15-ВМ від 23.06.15; 6953,42 грн. 3% річних; 25403,10грн. інфляційних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13985,36грн. судового збору та 15000,00грн. витрат на правову допомогу.
14.07.21 до суду надійшов відзив на позовну заяву №501 (а.с.138), в якому ТОВ "Євровибухпром" позов не визнає. Відповідач посилається на систематичне недопостачання матеріалів за рахунок штучного завищення кількості вивантажених компонентів; товарно-транспортна накладна не містить фіксації маси брутто компонентів отриманих водієм-експедитором; в товарно-транспортних накладних постачальник вписував тільки кількість вивантаженої зі слів водія виготовленої ЕВР Гранеміт; визначити вартість реальних обсягів поставки немає можливості з огляду на відсутність доступу до інформації і документів постачальника. Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не подано доказів пролонгації договору про надання правової допомоги на 2021 рік.
16.08.21 до суду надійшли письмові пояснення позивача (а.с.198), в яких вказує на те, що відповідач без заперечень прийняв матеріали та підписав видаткові накладні; всі поставки ЕВР та зарядження скважини відбувались у суворій відповідності до технічного завдання, тому після поставки матеріалів та виконання робіт не було жодних нарікань з боку відповідача .
У запереченнях на письмові пояснення позивача (а.с.22 том.2) відповідач наголосив на відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, згідно яких відбувалася поставка; факт існування наряд-накладної на момент перевезення і посилання на неї в ТТН є нікчемним, з огляду на порядок її виготовлення; відповідач мусив прийняти ту кількість матеріалів, яка була заявлена в нікчемній накладній, а не фактичну кількість, яка визначається за результатами зважування фактично виготовленої ЕВР згідно акту виготовлення ЕВР та заряження свердловини.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
23 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (замовник/відповідач) укладено договір №21.15-ВМ на поставку вибухових матеріалів (а.с.8).
Згідно розділу 1 Договору, замовник доручає та зобов'язується сплатити, а виконавець зобов'язується виконувати поставку емульсійних вибухових речовин (ЕВР) Гранеміт, та засоби ініціювання (ЗІ) на об'єкти замовника по видобутку корисних копалин відкритим способом. Поставка ВМ проводиться безпосередньо у свердловини з метою проведення вибухових робіт по подрібненню гірничої маси для подальшої їх переробки. Вартість поставлених вибухових матеріалів визначається згідно протоколу погодження ціни, а вартість ЗІ та їх доставка- згідно рахунків та видаткових накладних.
За п.3.1 договору, позивач проводить поставку ВМ власними змішувально-зарядними машинами (ЗЗМ) та ЗІ власним автотранспортом.
На виконання умов договору, за період з 09.11.20 по 10.03.21, позивач поставив відповідачу вибухові речовини на загальну суму 7721094грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та довіреностями на отримання вантажу (а.с.11-46).
З пояснень сторін та зі змісту договору суд приходить до висновку, що за своєю суттю договір має ознаки поставки та надання послуг. При цьому послуги надаються позивачем і повністю споживаються відповідачем в момент їх прийняття передачі. Товар, який є предметом договору силами позивача доставляється у місце за вказівкою відповідача і повністю використовується у цьому місці силами позивача.
Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п.4.3 договору, замовник проводить виконавцю попередню оплату в розмірі 100% від вартості запланованого обсягу поставки , та післяплату на протязі 15 календарних днів, за фактично виконану поставку.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий вантаж провів частково в розмірі 6821094,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с. 48 - 72), тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становить 900000 грн. (7721094-6821094=900000).
Неоплаченим залишився вантаж, який поставлено за видатковими накладними №55 від 09.03.21 та №58 від 10.03.21.
Позивач просить стягнути з відповідача 900000,00грн. боргу; 6953,42 грн. 3% річних; 25403,10грн. інфляційних.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 900000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 25403,10грн. інфляційних та 6953,42 грн. 3% річних (а.с.5) .
Розмір 3% річних обраховано правильно, тому суд задовольняє вказану вимогу в заявленому розмірі.
При розрахунку інфляційних позивач застосував індекс за березень, тоді як першим місяцем має бути квітень.
Інфляційні за період з квітня по травень 2021 становлять 18081,90грн. та підлягають стягненню.
За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача спростовуються наступним.
Як встановлено судом договір має ознаки договорів поставки та надання послуг. При цьому послуги надаються в момент їх прийняття передачі. Товар, який постачається, повністю використовується в момент його передачі, тому перевірити його кількість наразі не можливо. Факт отримання товару та послуг за договором підтверджується фактом підписання відповідачем накладних без будь-яких зауважень, фактом відсутності претензій щодо якості наданих послуг, фактом проведення оплати після останньої господарської операції, а також тим, що відповідач скористався податковим кредитом.
Посилання відповідача щодо неможливості контролювати кількість товару в зв'язку з перешкодами (не допуском) позивача суд вважає неспроможними, оскільки відповідач, в разі існування таких обставин, мав можливість відмовитись від прийняття виконання.
Заперечення відповідача щодо кількості отриманого товару суд розцінює як намагання уникнути обов'язку щодо його оплати.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 925035,32грн., з яких: 900 000,00 грн. основного боргу, 18081,90 грн. інфляційних, 6953,42 грн. річних. Вимога про стягнення 7321,20 грн. інфляційних не підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі договору про надання правової допомоги від 20.12.19 в розмірі 9000,00грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги від 20.12.19, укладений між ТОВ"Юнігран-сервіс" та адвокатом Реус Денисом Сергійовичем; ордер на надання правової допомоги серії ЖТ №0088023 адвокатом Реус Д.С. ; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001109 серії ЖТ від 25.09.19; Акт надання послуг адвокатом по розробці та надсилання позовної заяви від 30.06.21 на суму 6000,00грн.; платіжне доручення №1186 від 17.06.21 на суму 6000,00грн.; Акт надання послуг №22 від 30.08.21 на суму 3000,00грн. за участь у судовому засіданні 30.08.21.
У відповідності до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, витрати на послуги адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача складають 8929,00грн.
Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євровибухпром" (10001, м.Житомир, майдан Згоди,6, офіс 8 ; код 39368391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (11634, Житомирська область, Малинський район, смт.Гранітне, вул.Шевченка,15; код 34082463) - 900000,00 грн. основного боргу, 18081,90 грн. інфляційних, 6953,42 грн. річних, 13875,53 грн судового збору, 8929,00 грн. витрат на правничу допомогу.
3. Відмовити в позові в частині стягнення 7321,20 грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.10.21
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (рек. з повідом.)