61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
06.10.2021р. Справа №905/843/21
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 60514077,40 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Купченко Р.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 60514077,40 грн., у тому числі основний борг в сумі 55009732,08 грн., три проценти річних в сумі 1674239,44 грн., інфляція в сумі 3830105,88 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №9068/1920-ТЕ-6 постачання природного газу від 15.10.2019р. в частині оплати вартості переданого природного газу протягом жовтня 2019р.-квітня 2020р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.05.2021р. по справі №905/843/21 відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.06.2021р. об 11:00 год.
01.06.2021р. на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
01.06.2021р. на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній підтвердив, що станом на 31.05.2021р. за даними бухгалтерського обліку підприємства обліковується сума основного боргу за договором №9068/1920-ТЕ-6 від 15.10.2019р. в сумі 55009732,08 грн. З огляду на визнання суми основного боргу по договору№9068/1920-ТЕ-6 від 15.10.2019р. в сумі 55009732,08 грн. та відповідно визнання позову в цій частині відповідач вважає, що судові витрати в цій частині необхідно провести на підставі ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України. Щодо суми нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідач посилається на обставини того, що порушення зобов'язань відбулось за відсутності вини відповідача, оскільки у неопалювальний сезон обігові грошові кошти на рахунках підприємства майже відсутні, а після початку опалювального сезону усі наявні грошові кошти на рахунках підприємства спрямовуються на забезпечення сталого функціонування опалювального сезону, з огляду на те, що відповідач є єдиним підприємством постачання теплової енергії, послугами якого користуються півмільйона мешканців міста, тому, з урахуванням ст.614 Цивільного кодексу України, відсутні підстави для стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 02.06.2021р. відкладено підготовче засідання на 06.07.2021р. об 11:45 год.
07.06.2021р. до суду повторно від відповідача надійшов відзив від 31.05.2021р. та довідка від 31.05.2021р. про підтвердження дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги теплопостачання станом на 27.05.2021р.
10.06.2021р. на електронну пошту суду від позивача надійшла заява №39/5-4262-21 від 10.06.2021р. про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 11.06.2021р. задоволено заяву позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
05.07.2021р. на електрону пошту суду від відповідача надійшло клопотання від 05.07.2021р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору.
Ухвалою суду від 06.07.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 04.08.2021р. о 12:10 год.
22.07.2021р. на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 29.07.2021р. заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про проведення судового засідання в режимі відеконференції задоволено.
Телефонограмою суду від 02.08.2021р. повідомлено представника позивача зі змістом вищезазначеної ухвали суду.
03.08.2021р. на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання від 03.08.2021р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що між сторонами ведуться перемовини щодо укладання мирової угоди по даній справі.
В судовому засіданні 04.08.2021р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 04.08.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2021 року о 12:10 год.
11.08.2021р. на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 12.08.2021р. у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою суду від 08.09.2021р. оголошено перерву у судовому засідання до 14.09.2021р. о 10:15 год.
Телефонограмою суду від 09.09.2021р. повідомлено представника відповідача зі змістом вищезазначеної ухвали суду.
10.09.2021р. судом направлено на офіційні електронні адреси сторін ухвалу суду від 08.09.2021р.
01.10.2021р. на електронну пошту суду від відповідача надійшли письмові пояснення від 30.09.2021р., в яких останній з урахуванням раніше наданих заперечень вважає, що вимоги щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань частково за зобов'язаннями жовтня 2019 року не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість за спірним договором була частково сплачена до набрання чинності змін до Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р., а тому на підставі ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VІІІ від 03.11.2016р. (зі змінами від 29.08.2021р.) з дня набрання чинності цим Законом мають бути списані.
В судове засідання 06.10.2021р. сторони не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
15.10.2019р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, постачальник) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (відповідач, споживач) був підписаний договір постачання природного газу №9068/1920-ТЕ-6, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до умов п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У пункті 2.1 договору узгоджено, що постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 11432,6 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: у жовті 2019 року - 233,9 тис.куб.м, у листопаді 2019 року - 1968,8 тис.куб.м, у грудні 2019 року - 2292 тис.куб.м, у січні 2020 року - 2600,3 тис.куб.м, у лютому 2020 року - 2020,6 тис.куб.м, у березні 2020 року - 1793,5 тис.куб.м, у квітні 2020 року - 523,5 тис.куб.м.
Згідно п.2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правилами їх визначення.
Пунктом 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортованих газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно п.3.8 договору приймання передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Відповідно до п.3.9 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
3.9.1 Копію акту про надання послуг з розподілу природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж);
3.9.2 Інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункту 3.8 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;
3.9.3 Підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 3.10 договору визначено, що постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником актів приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п.3.11 договору).
Умовами п.4.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п.4.4 договору).
За умовами п.5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
29.10.2019р., 29.10.2019р., 20.11.2019р., 09.12.2019р, 28.12.2019р., 28.01.2020р., 24.02.2020р., 23.03.2020р., 23.04.2020р. сторонами підписано додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 до договору, якими внесені зміни до договору.
Додатковою угодою №1 до договору від 29.10.2019р. сторонами доповнено п.4.2 Розділу «Ціна природного газу» цього договору п.п.4.2.1 у наступній редакції:
« 4.2.1 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5127,3125 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м. на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4429,9504 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5315,9405 грн. за 1000куб.м.».
Додатковою угодою №2 до договору від 29.10.2019р. сторонами викладено в пункті 2.1 Розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» замовлений споживачем на жовтень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в цьому пункті, в наступній редакції: «жовтень 2019 року - 279,365 тис.куб.м».
Додатковою угодою №3 договору від 20.11.2019р. сторонами доповнено п.4.2 Розділу «Ціна природного газу» цього договору п.п. 4.2.1 у наступній редакції:
« 4.2.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим договором складає 4899,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5056,19 гривень за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6067,43 грн. за 1000куб.м.».
Додатковою угодою №4 до договору від 09.12.2019р. сторонами доповнено п.4.2 Розділу «Ціна природного газу» цього договору п.п.4.2.1 у наступній редакції:
« 4.2.3 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим Договором складає 4276,6958 грн., крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5132,035 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн. за 1000куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 5320,663 грн. за 1000куб.м».
Додатковою угодою №5 до договору від 28.12.2019р. сторони погодили викласти з 01 січня 2020 року Розділ 4 «Ціна природного газу» цього договору у наступній редакції:
« 4.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5500,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 6600,00 гри.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018р №2001-157,19 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5657,19 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 6788,63 грн. за 1000 куб.м».
Додатковою угодою №6 до договору від 28.01.2020р. сторони погодили викласти з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 4.2, 4.3. Розділу 4 «Ціна природного газу» у наступній редакції:
« 4.2 було передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим Договором складає 4650,00 гривень, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5580,00 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4774,16 грн. за 1000куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 728,99 грн.».
Додатковою угодою №7 до договору від 24.02.2020р. сторони погодили викласти з 01 лютого 2020 року пункт 4.2 договору у наступній редакції:
« 4.2 ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) складає 3948,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 4737,60 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4072,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4886,59 грн.».
Додатковою угодою №8 до договору від 23.03.2020р. сторони погодили викласти з 01 березня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4 «Ціна природного газу» цього договору у наступній редакції:
« 4.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) складає 3396,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 4075,20 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3520,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4224,19 грн.».
Додатковою угодою №9 до договору від 23.04.2020р. сторони погодили викласти з 01 квітня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4 «Ціна природного газу» цього договору в наступній редакції:
« 4.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 2897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 3476,40 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн. за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 625,39 грн.».
Судом встановлено, що договір та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
Оцінивши зміст зазначеної угоди, на підставі якої між сторонами виникли господарські правовідносини, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за договором, підписаних представниками постачальника та споживача, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року (включно) на загальну суму 55520150,15 грн., зокрема:
- у жовтні 2019 року в обсязі 293,59600 тис.куб.м на суму 1560738,86 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.10.2019р.);
- у листопаді 2019 року в обсязі 1861,89700 тис.куб.м на суму 11296925,99 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 30.11.2019р.);
- у грудні 2019 року в обсязі 2018,48800 тис.куб.м на суму 10739694,34 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.12.2019р.);
- у січні 2020 року в обсязі 2108,28300 тис.куб.м на суму 12078336,44 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.01.2020р.);
- у лютому 2020 року в обсязі 2073,24900 тис.куб.м на суму 10131121,98 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 29.02.2020р.);
- у березні 2020 року в обсязі 1572,79700 тис.куб.м на суму 6643796,51 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.03.2020р.);
- у квітні 2020 року в обсязі 846,67700 тис.куб.м на суму 3069536,03 грн. (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 30.04.2020р.)
Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.5.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, за висновками суду, відповідач повинен був сплатити вартість отриманого газу:
- переданого у жовтні 2019 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.10.2019р. в строк до 25.11.2019р. (включно);
- переданого у листопаді 2019 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 30.11.2019р. в строк до 26.12.2019р. (включно) (з урахуванням того, що 25-й день (25.12.2019р.) святковий день - Різдво (католицьке), кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день);
- переданого у грудні 2019 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.12.2019р. в строк до 27.01.2020р. (включно) (з урахуванням того, що 25-й день (25.01.2020р.) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день);
- переданого у січні 2020 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.01.2020р. в строк до 25.02.2020р. (включно);
- переданого у лютому 2020 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 29.02.2020р. в строк до 25.03.2020р. (включно);
- переданого у березні 2020 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.03.2020р. в строк до 27.04.2020р. (включно) (з урахуванням того, що 25-й день (25.04.2020р.) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день);
- переданого у квітні 2020 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 30.04.2020р. в строк до 25.05.2020р. (включно).
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, за поставлений газ за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року розрахувався не в повному обсязі, перерахувавши позивачу кошти за поставлену теплову енергію у сумі 510418,07 грн.
Таким чином, всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ в сумі 55009732,08 грн. не виконані.
В той же час, судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав суму основної заборгованості у розмірі 55009732,08 грн.
За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги в цій частині доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, враховуючи, що відповідач визнав позов в частині стягнення основної заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 55009732,08 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в загальній сумі 3830105,88 грн., з яких 75685,71 грн. за період з 01.12.2019р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями жовтня 2019 року, 838322,54 грн. за період з 01.01.2020р. 28.02.2021р. за зобов'язаннями листопада 2019 року, 773944,17 грн. за період з 01.02.2020р. по 28.02.2021р. зобов'язаннями грудня 2019 року, 909375,07 грн. за період з 01.03.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями січня 2020 року, 676310,29 грн. за період з 01.04.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями лютого 2020 року, 387262,93 грн. за період з 01.05.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями березня 2020 року, 169205,17 грн. за період з 01.06.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями квітня 2020 року.
Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в загальній сумі 1674239,44 грн., з яких 39937,27 грн. за період з 26.11.2019р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями жовтня 2019 року, 398332,69 грн. за період з 27.12.2019р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями листопада 2019 року, 350502,80 грн. за період з 28.01.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями грудня 2019 року, 365480,20 грн. за період з 26.02.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями січня 2020 року, 282476,96 грн. за період з 26.03.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями лютого 2020 року, 167272,08 грн. за період з 28.04.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями березня 2020 року, 70237,44 грн. за період з 26.05.2020р. по 28.02.2021р. за зобов'язаннями квітня 2020 року.
Щодо вказаних позовних вимог суд виходить з наступного:
03.11.2016р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016р. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Водночас, 29.08.2021р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021р., яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021р.
При цьому застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
Як зазначалося вище, за поставлений газ згідно договору №9068/1920-ТЕ-6 постачання природного газу від 15.10.2019р. за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року відповідач розрахувався не в повному обсязі.
Згідно матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково погашено заборгованості за зобов'язаннями жовтня 2019 року на суму 510418,07 грн. (27.11.2019р. - 260917,59 грн. та 06.12.2019р. - 249500,48 грн.), заборгованість за всі інші періоди ним погашена не була.
З урахуванням викладеного, з огляду на приписи ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (дата набрання чинності - 29.08.2021р.), нарахування трьох процентів річних проведені позивачем на суми 510418,07 грн., яка була сплачена за зобов'язаннями жовтня 2019 року за договором №9068/1920-ТЕ-6 постачання природного газу від 15.10.2019р. є неправомірними.
Здійснивши перерахунок трьох процентів річних за зобов'язаннями жовтня 2019 року на суму 1050320,79 грн. за період з 26.11.2019р. по 28.02.2021р. (в межах періоду визначеного позивач), розмір трьох процентів річних, що підлягає стягненню за зобов'язаннями жовтня 2019 року, становить 39710,76 грн.
Перевіривши розрахунок трьох процентів річних за зобов'язаннями з листопада 2019 року по березень 2020 року судом встановлено, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Як наслідок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 1674012,93 грн., а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 226,51 грн. є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.
Перевіривши розрахунок інфляції, судом встановлено, що вона є арифметично вірною та такою, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Посилання відповідача про те, що три проценти річних та інфляція нарахуванню не підлягають, через порушення зобов'язання за відсутності його вини через скрутний фінансовий стан, збитковість та обмеженість матеріальних ресурсів, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
За приписами ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Норми ст.ст.614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами ст.218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 617 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Виходячи із наведених норм діючого законодавства суд зазначає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів, а відсутність вини у порушенні такого зобов'язання не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 226,51 грн. позов є неправомірним, вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, три проценти річних в сумі 1674012,93 грн. та інфляція в сумі 3830105,88 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що визнання позову (в частині суми основного боргу), яке міститься у відзиві на позов, було подано відповідачем до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету України 361116,24 грн. (50% судового збору, розрахованого за позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу).
В іншій частині судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 130, 165, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 60514077,40 грн., у тому числі основний борг в сумі 55009732,08 грн., три проценти річних в сумі 1674239,44 грн., інфляція в сумі 3830105,88 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1 , ЄДРПОУ 33760279) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 55009732,08 грн., три проценти річних в сумі 1674012,93 грн., інфляцію в сумі 3830105,88 грн., всього заборгованість в сумі 60513850,89 грн. та судовий збір в сумі 433380,79 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) з державного бюджету України судовий збір в сумі 361116,24 грн. сплачений згідно платіжного доручення №0000017226 від 21.04.2021р.
В судовому засіданні 06.10.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 07.10.2021р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина