вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2021м. ДніпроСправа № 904/5996/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Таранова Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 10-Б, оф. 602; ідентифікаційний код 40545910)
про стягнення 42 540 грн. 00 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Фізична особа-підприємець Таранов Андрій Анатолійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№5678/21 від 23.06.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" про стягнення 42 540 грн. 00 коп. - боргу за перевезення, виконане відповідно до умов Договору від 24.03.2021 №1/24/03 на транспортно-експлуатаційні послуги.
Також просить покласти на відповідача обов'язок відшкодування позивачу судового збору у розмірі 2 270 грн. 00 коп., стягнути з відповідача суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 6 300 грн. 00 коп., справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження, у випадку задоволення позову стягнути з відповідача 3 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем адвокату.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх№35315/21 від 19.07.2021) на позовну заяву просить суд у задоволенні позову у сумі, що дорівнює вартості зіпсованого вантажу 23 686 грн. 56 коп., відмовити, в разі часткового чи повного задоволення позову зменшити стягнення витрат на правову допомогу до 1 500 грн. та відмовити у стягненні «гонорару успіху» з відповідача, витрати із сплати судового збору розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В обґрунтування посилається на те, що: - твердження у позовній заяві про те, що перевезення було виконано належним чином на думку відповідача, має бути критично перевірено в ході даного судового провадження, оскільки відправник спірного вантажу (який є клієнтом відповідача за договором транспортного експедитування), товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» 30 квітня засобами електронного зв'язку звернулося до відповідача з претензією від 29 квітня 2021 року, вих. № 505, в якій повідомляло про неналежне виконання умов перевезення позивачем, зокрема про потрапляння вологи в один з біг-бегів з вантажем; - про псування вантажу в процесі перевезення вантажоодержувач у Польщі склав акт розбіжностей, в якому відобразив збитки на суму 720 євро; - зазначена сума, за твердженням у претензії ТОВ «Олімп», була вантажоодержувачем утримана під час розрахунків з відправником; - не отримавши належних пояснень від перевізника, який був безпосереднім виконавцем і співробітник якого був присутнім під час розвантаження, експедитор не мав можливості надати обґрунтовану відповідь на претензію замовника; - позивач своїми діями сприяв виникненню спору та перешкоджав його досудовому врегулюванню; - станом на 16 липня 2021 року ТОВ «Олімп» з відповідачем за спірне перевезення розрахувалося частково, утримавши з відповідача вартість вантажу згідно акту розбіжностей; - відповідач вважає, що питання про задоволення позову може бути вирішене тільки після повного вивчення обставин спору у їх сукупності, зокрема після встановлення, чи було спірне перевезення виконано належним чином, для чого потрібно залучити до участі у справі замовника перевезення та отримати додаткові докази; - враховуючи те, що вантажовідправником заявлено до відшкодування вартість вантажу у сумі 23 686 грн. 56 коп., ця сума підлягає відрахуванню із суми фрахту, про стягнення якої просить позивач: 42 540 грн. 00 коп. - 23 686 грн. 56 коп.= 18 853 грн. 44 коп.
Крім того, відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу до 1 500 грн. 00 коп.
Відповідач у заяві (вх№35317/21 від 19.07.2021) про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача просить залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» (61007, м.Харків, вул. Свистуна, б. 3А; ідентифікаційний код 30035671) в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Розглянувши заяву відповідача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» суд зазначає про таке.
За приписами статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що треті особи можуть вступити у справу в тому разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. При цьому, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв'язок. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп», оскільки не вбачається, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки наведених осіб в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли між учасниками справи на підставі спірного договору на транспортно - експедиційні послуги №1/24/03 від 24.03.2021.
Відповідач у заяві відповідача (вх№36094/21 від 22.07.2021) просить провадження у справі в частині стягнення заборгованості за вантажне перевезення у сумі 42 540 грн. 00коп. закрити за відсутністю предмета спору, зменшити стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу до 1 500 грн. 00 коп. та відмовити у стягненні «гонорару успіху» з відповідача.
В обґрунтування посилається на те, що: - вантажовідправником заявлено до відшкодування вартість вантажу у сумі 23 686 грн. 56 коп.; - ця сума підлягає відрахуванню із суми фрахту, про стягнення якої просить позивач (42 540 грн. 00 коп. - 23 686 грн. 56 коп. = 18 853 грн. 44 коп.); - зазначена сума сплачена відповідачем на рахунок позивача 19.07.2021 платіжним дорученням №5345387251.
Позивач у відповіді (вх№38379 від 05.08.2021) на відзив просить провадження в частині стягнення сплачених 18 853 грн. 44 коп. закрити та зазначає, що: - після звернення позивача до суду відповідач здійснив часткове погашення боргу в сумі 18 853 грн. 44 коп., що свідчить про визнання цього боргу (пункт 7 14 постанови ВС у складі колегії КГС у справі 910/14371/18); - відповідач заявляє про пошкодження вантажу, яке нібито спричинило йому збитки, проте заяви відповідача не підтверджені належними доказами та виходять за межі предмету даного спору.
Позивач у поясненнях (вх№ 39111/21 від 09.08.2021) зазначає, що факт пошкодження доставленого позивачем вантажу спростовується відміткою вантажоодержувача в графі 24 СМR та відсутністю будь-яких застережень у цій графі.
Відповідач у додаткових поясненнях (вх№40568/21 від 18.08.2021) відповідача про підстави часткової оплати за спірне перевезення просить провадження у справі в частині стягнення заборгованості за вантажне перевезення у сумі 42 540 грн. 00 коп. закрити за відсутністю предмета спору, зменшити стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу до 1 500 грн. 00 коп., відмовити у стягненні «гонорару успіху» з відповідача, вирішити питання про розподіл між сторонами судового збору, свої заперечення проти стягнення оплати за послуги адвоката відповідач підтримує, оскільки вони позивачем не спростовані і є завищеними зокрема в частині «підготовки документів» (яка фактично полягала у виготовленні ксерокопій) - 2 600 грн. 00 коп., чи взагалі не пов'язаними з розглядом справи, а саме: арифметичні розрахунки, які нібито зроблені представником позивача, але фактично відсутні та взагалі в даній справі не потрібні - 400 грн., та «забезпечення виконання судового рішення», яке законом покладено не на адвоката, а на відповідні органи -1 800 грн.
Позивач у заяві (вх№41046/21 від 25.08.2021) з приводу пояснень відповідача від 11.08.2021 заявляє про відсутність факту пошкодження транспортованого позивачем вантажу, адже, він прийнятий вантажоодержувачем без будь - яких зауважень та застережень в момент прийняття і без будь - яких претензій до моменту звернення перевізника до суду з цим позовом.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як вбачається, 24.03.2021 між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Тарановим Андрієм Анатолійовичем, як експедитором, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп", як перевізником, було укладено договір №1/24/03 на транспорно- експедиційні послуги (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого експедитор доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснювати на підставі заявок експедитора перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами на території України, та/або за її межами (міжнародні перевезення), а експедитор зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до умов даного договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору умови виконання кожного конкретного перевезення вантажу, крім тих, що наведені у цьому договорі визначаються заявкою експедитора; всі заявки, складені відповідно до умов цього договору є невід'ємними його частинами.
Для здійснення кожного конкретного перевезення експедитор надає перевізнику заявку, в якій зазначає: дату складання заявки та номер і дату цього Договору; найменування та кількість (тоннаж) вантажу, який необхідно перевезти; дата, час та місце навантаження вантажу на транспортні засоби; пункт доставки (призначення) вантажу; строк перевезення або дата та час доставки вантажу; вимоги до забезпечення збереження та/або умов перевезення (доставки) вантажу; вимоги до маршруту перевезення, якщо такі є у експедитора; вартість послуг транспортного експедирування, якщо такі надаються за Договором; інші необхідні дані (пункт 2.1 Договору).
Заявка складається окремим письмовим документом в 2 оригінальних примірниках та підписується уповноваженою особою експедитора і повинна містити відбиток печатки експедитора (пункту 2.2 Договору).
У пункті 4.1 Договору сторони передбачили, що вартість (ціна) кожного окремого перевезення визначається згідно тарифів, що зазначені в заявці.
Експедитор сплачує перевізнику вартість кожного перевезення протягом 14-21 банківських днів з моменту підписання сторонами акту; оплата за перевезення здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових кошів на поточний рахунок перевізника (пункти 4.2,4.3 Договору).
Згідно з пунктом 8.2 Договору договір набирає чинності з моменту підписання його представниками сторін і діє до 31.12.2023 включно; у випадку відсутності письмових повідомлень будь-якої із сторін про розірвання даного договору, договір вважається автоматично пролонгованим на один рік.
Як вбачається, на виконання умов Договору сторони, 24.03.2021 уклали транспортну заявку №1, у якій визначено: - дата завантаження: 31.03.2021; - адреса місця завантаження: Харків, пр. Індустріальний,104,а; - адреса місця розвантаження: Польща, Gdynia 81-155, Terramar Warehouse, Logistyczna 4 Street, Poland; - дата прибуття:07.04.2021; - сума фрахту та умови оплати: фрахт 42540,00грн. безготівковий розрахунок по отриманню оригіналів документів 10-14 банківських днів, все включено.
З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу згідно транспортної заявки від 24.03.2021 №1 до договору від 24.03.2021 №1/24/03 на транспртно-експедиційне обслуговування, вартість яких згідно транспортної заявки складає 42 540 грн. 00 коп.
Матеріали справи містять вимогу про сплату коштів, яку позивачем разом з документами спрямовано відповідачу, про що свідчить накладна "Укрпошти" від 21.05.2021 №4002003250072 та опис від 21.05.2021 вкладення у цінний лист (а.с. 13, 14).
Відповідно до роздруківки з сайту «Укрпошти» поштове відправлення з ідентифікатором відправки №4002003250072 отримано відповідачем 27.05.2021.
Проте, в порушення умов укладеного з позивачем Договору відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою надані позивачем транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу згідно транспортної заявки від 24.03.2021 №1 до договору від 24.03.2021 №1/24/03 на транспртно-експедиційне обслуговування у сумі 42 540 грн. 00 коп. не оплатив.
Після прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі 25.06.2021, відповідач розрахувався за надані позивачем послуги частково у сумі 18 853 грн. 44 коп. (платіжне доручення від 19.07.2021 №5345387251).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Тому провадження у справі у частині стягнення 18 853 грн. 44 коп. - заборгованості підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджується матеріалами справи не заперечується відповідачем. Відповідно до умов договору, строк оплати послуг є таким, що настав.
На момент розгляду справи доказів повного погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
Таким чином, заборгованість відповідача за послуги з перевезення вантажу складає 23 686 грн. 56 коп.
Посилання відповідача на те, що під час перевезення вантажу перевізником було допущено псування вантажу і Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп» вимагало у нього відшкодування завданої шкоди у розмірі 23 686 грн. 56 коп., тому відповідач вираховує цю суму від суми фрахту і повинен сплатити лише 18 853 грн. 44 коп., суд вважає безпідставним, оскільки, по-перше, предметом даного позову є стягнення заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу, по-друге, дослідження доказів щодо псування вантажу не відноситься до предмету даного спору та, по-третє, умовами укладеного Договору та чинним законодавством не передбачено можливості здійснення такого відрахування з вартості транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовними вимогами щодо відшкодування вартості вантажу у разі його псування.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з перевезення вантажу за договором.
Перевезення вантажу будь-яким видом транспорту складається з трьох елементів: навантаження, переміщення та вивантаження вантажу, основним з яких є саме перевезення вантажу, що здійснюється на підставі окремого договору, правове регулювання якого у загальній формі закріплено в главі 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо витрат по сплаті судового збору
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
Статтею 1 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес до справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В підтвердження понесення витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи позивачем надано наступні документи:
- копію договору про правову допомогу від 16.06.2021;
- копію ордеру від 17.06.2021 №1019194 ;
- копію свідоцтва від 16.05.2008 №507 про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- копію квитанції від 17.06.2021 №03-06 до прибуткового касового ордера на суму 6 300 грн. 00 коп.
- копію акту від 17.06.2021 приймання-передачі наданих послуг;
Позивач зазначає, що під час розгляду судової справи №904/3667/20 ним понесені наступні витрати на правову допомогу у розмірі 6 300 грн. 00 коп.:
- 1 400 грн. 00 коп. - за огляд, вивчення, аналіз та попередню оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням;
- 100 грн. 00 коп. - за проведення переговорів на предмет повернення боргу;
- 2 600 грн. 00 коп. - за підготовку позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду;
- 400 грн. 00 коп. - проведення арифметичних розрахунків;
- 1 800 грн. 00 коп. - за вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв і виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення виконання судового рішення.
У Договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху), який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта. Гонорар успіху складає 3 000 грн. 00 коп.
Відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу у повній сумі, вважає їх завищеними.
Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Право на справедливий суд передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 27.2.)
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд вважає вартість наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6 300 грн. 00 коп. завищеною, виходячи з наступного.
По-перше, що стосується проведення арифметичних розрахунків, то позовна заява не містить таких арифметичних розрахунків.
По-друге, проведення переговорів на предмет повернення боргу не є правовою допомогою, пов'язаною саме із розглядом справи.
Також, відповідно до пункту 2.3 Договору від 16.06.2021 про правову допомогу при задоволенні позову повірений (адвокат) від довірителя (позивач) отримує премію (гонорар успіху) в сумі 3 000 грн. 00 коп.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію: "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність." При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення "гонорару успіху" задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.
Керуючись частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд враховує наведений правовий висновок.
Отже, "гонорару успіху" може включатись до витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу. При цьому, суд зазначає, що справа не є складною, відповідач частково розрахувався з позивачем, тому "гонорар успіху" підлягає частковому задоволенню у розмірі, пропорційному сумі стягнення, а саме у розмірі 1 670 грн. 42 коп.
За таких обставин, враховуючи категорію справи та подачу відповідачем, крім відзиву на позовну заяву (заява по суті) заяв і пояснень відповідача, на які позивачем подавалися також додаткові пояснення, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у загальному розмірі 7 740 грн. 42 коп., що складає:
- 1 400 грн. 00 коп. - за огляд, вивчення, аналіз та попередню оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням;
- 2 600 грн. 00коп. - за підготовку позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду;
- 1 800 грн. 00 коп. - за вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (підготовка пояснень, заяв, заяв по суті (відповіді на відзив на позовну заяву) та
- 1 670 грн. 42 коп. - "гонорар успіху".
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Закрити провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Таранова Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ""Шевелл- Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 10-Б, оф. 602; ідентифікаційний код 40545910) в частині стягнення 18 853 грн. 44 коп. - основного боргу.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл- Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 10-Б, оф. 602; ідентифікаційний код 40545910) на користь Фізичної особи-підприємця Таранова Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 23 686 (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 56 коп. - заборгованості, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 7 740 (сім тисяч сімсот сорок) грн. 42 коп. - витрат на правову допомогу адвоката.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
"07" жовтня 2021 року