Ухвала від 05.10.2021 по справі 903/142/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року Справа № 903/142/21

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” про розстрочку виконання рішення від 16.06.2021 по справі № 903/142/21

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист”

про стягнення 1294212,00 грн,

за участю представників сторін:

від заявника(боржника): н/з;

від стягувача: Бойко Ю. А., довіреність № 31 від 06.01.2021;

від прокуратури: Рішко А. В., посвідчення № 059345 від 25.01.2021.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Волинської області 16.06.2021 р. було прийняте рішення, яким позов заступника керівника Волинської прокуратури задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” на користь Фонду державного майна України 1 294 212 грн. (один мільйон двісті дев'яносто чотири тисячі двісті дванадцять гривень 00 коп.) безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю '"Лісова пісня” за адресою: м. Ковель, бульвар Лесі Українки, 12 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 19 413,18 грн.

Не погоджуючись із прийняти судовим рішенням ПрАТ “Волиньтурист” подало апеляційну скаргу до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в якому просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити заступнику керівника Волинської окружної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в задоволені позовних вимог.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 року в задоволені апеляційної скарги ПрАТ “Волиньтурист” відмовлено.

Рішення набрало законної сили 07.09.2021.

22.09.2021 на виконання рішення Господарського суду і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду видано накази.

23.09.2021 від Приватного акціонерного товариства “Волиньтурист” надійшла заява про розстрочку виконання рішення, в якій заявник просить врахувати суд, що товариство не мало на меті завдати матеріальних збитків державі в особі Фонду державного майна України під час використання готелю “Лісова пісня”, а навпаки сприяло збереженню майна що належить державі, товариство утримувало готель у придатному для проживання стані, здійснювало косметичний ремонт приміщень, сплачувало комунальні послуги, платило заробітну плату працівникам, сплачувало податки і збори та здійснювало інші платежі які були необхідні для здійснення діяльності та підтримання в належному стані готелю. Дані обставини свідчать про відсутність будь-якого умислу у завдані збитків державі. Звертає увагу суду, що у зв'язку із веденням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою зупинення поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 діяльність товариства, основним видом якого є (79.11) діяльність туристичних агенств, зазнала значних фінансових збитків, товариство не мало можливості працювати в звичному режимі через введені протикарантині заходи та недоотримувало доходи через відсутність відпочиваючих, що підтверджується матеріалами бухгалтерської звітності, що додаються до заяви. Зазначає, що через скрутне фінансове становище не в змозі сплатити 1294212,00 грн єдиним платежем, через відсутність у товариства коштів в зазначеному розмірі рахунках. Також просять врахувати, що товариство зобов'язано платити працівникам заробітну плату, здійснювати оплату податків та зборів до місцевих та державного бюджету, що з врахуванням важкого фінансового становища для товариства є неможливим. Звертають увагу суду, що примусове стягнення коштів в рамках виконавчого провадження завдасть для товариства ще більшої шкоди, оскільки з накладенням арешту на кошти товариства призведе до повної зупинки роботи ПрАТ “Волиньтурист”, а реалізація активів товариства до банкрутства ПрАТ “Волиньтурист”. Просить суд розстрочити виконання рішення на дванадцять місяців рівними частинами.

Ухвалою суду від 24.09.2021 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 16.06.2021 у справі № 903/142/21 призначено на 04.10.2021.

У судовому засіданні 04.10.2021 представник заявника підтримав подану заяву, просив задовольнити.

У судовому засіданні 04.10.2021 прокурор не заперечив щодо задоволення заяви, проте не погодився з визначенням початку строку на який може бути розстрочено рішення суду, а саме з моменту прийняття рішення суду слід обчислювати максимальний строк тривалістю 1 рік, а не від винесення даної ухвали.

У судовому засіданні 04.10.2021 представник стягувача(позивача) заперечив проти задоволення заяви.

Згідно ч.2 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК України) заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У судовому засіданні 04.10.2021 оголошено перерву до 05.10.2021 з метою надання стягувачем(позивачем) пояснень щодо заперечень на заяву у письмовій формі.

05.10.2021 стягувач через відділ документального забезпечення та контролю подав заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в яких просить відмовити у повному обсязі у задоволенні даної заяви, оскільки скрутне фінансове становище боржника не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення. При цьому вказує, що з доданого балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2020р. вбачається, що фінансові показники підприємства на кінець звітного періоду є задовільними (9573 тис. грн. - код рядка 1900). При цьому, позиція (рядок 1100) свідчить, що заявник, маючи на початок звітного періоду оборотні активи, запаси у розмірі 8680 тис. грн., зменшив їх на незначну суму станом на 31.12.2020р. до 8380 тис. грн., дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 1125) зменшилась з 195 тис. грн. до 58 грн., дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (рядок 1135) зменшилась з 90 тис. грн. до 0 грн., гроші та їх еквіваленти (рядок 1165) з 164 тис. грн. збільшилося до 528 тис. грн., поточні зобов'язання і забезпечення (рядок 1695) з 1306 тис. грн. зменшилися до 917 тис. грн. Як стверджує стягувач зі змісту витягу з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 16.09.2021 вбачається, що заявник не має суттєвої заборгованості зі сплати податків та інших обов'язкових платежів. Зазначені фінансові документи не підтверджують скрутне фінансове становище заявника. Також вказує, що посилання заявника на проведення ним претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості в сумі 776,2 тис. грн. не є гарантією того, що найближчим часом ця заборгованість буде стягнена на користь заявника і що кошти негайно надійдуть на його поточні рахунки. Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням карантину та неможливості товариством працювати в звичному режимі не може бути враховано, оскільки карантинні заходи мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Положення ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Таким чином, розстрочка це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При розгляді заяви про розстрочку рішення, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У заяві про розстрочення виконання рішення суду, боржник вказує як підставу розстрочення рішення те, що через скрутне фінансове становище не в змозі сплатити 1294212,00 грн єдиним платежем, у зв'язку з відсутністю у товариства коштів в зазначеному розмірі рахунках, а також обов'язки товариства щодо сплати податків та зборів до місцевого та державного бюджету, виплату працівникам заробітної плати.

Судом відхиляються подані боржником на підтвердження важкого фінансового стану докази, а саме звіт про фінансовий стан на 31.12.2020, звіт про фінансові результати за 2020 рік, звіт про рух грошових коштів за 2020 рік, довідку про дебіторську заборгованість від 16.09.2021, оскільки не підтверджують саме винятковість випадку, що ускладнює виконання судового рішення.

Крім того, заявником не надано жодного доказу, з якого можливо було б встановити про відсутність станом на поточний місяць коштів на банківських рахунках відповідача для погашення заборгованості за рішенням суду.

Також, заявник зазначає про скрутне фінансове становище ПрАТ «Волиньтурист» та те, що товариство не мало можливості працювати в звичному режимі через введені протикарантині заходи і відповідно недоотримувало доходи через відсутність відпочиваючих. При цьому, суд зазначає, що сам факт тяжкого матеріального становища заявника не є виключною підставою для надання розстрочення виконання рішення суду.

Скрутне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Тобто, наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ПрАТ «Волиньтурист», лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище ПрАТ «Волиньтурист» є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач(боржник) мав планувати свої видатки.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що станом на день розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду, боржником не було надано суду належних доказів в підтвердження наведених обставин, а посилання лише на скрутне фінансове становище, в даному випадку, не може бути підставою, яка ускладнює виконання рішення суду.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява ПрАТ «Волиньтурист» про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ухвалив:

у задоволенні заяви ПрАТ «Волиньтурист» про розстрочення виконання рішення суду від 16.06.2021 по справі № 903/142/21 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення (ст.256 ГПК України).

Ухвалу суду підписано 07.10.2021.

Суддя А. С. Вороняк