вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" жовтня 2021 р. Справа№ 910/19737/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Кочурової Т.О.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 04.10.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021, повний текст якого складено 26.04.2021
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021, повний текст якого складено 27.05.2021
у справі №910/19737/20 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Кабінет Міністрів України
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 9 751 833,13 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 9 751833,13 грн, з яких: 9 695 758,40 грн, що включає в себе: 2 872 876,83 грн пені, 715 421,22 грн 3% річних, 807 943,28 грн інфляційних нарахувань, 5 299 517,08 грн штрафу (з урахуванням заяви від 28.01.2021 про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом).
Позов мотивовано тим, що станом на дату пред'явлення позову відповідач належним чином не виконав обов'язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричну енергію за період з 01 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року на підставі договору від 24.02.2019 №13115/01 (далі - Договір), внаслідок чого за відповідачем обраховується заборгованість.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/19737/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" 2 872 876,83 (два мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. пені, 715 421,22 (сімсот п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 3% річних, 807 943,28 (вісімсот сім тисяч дев'ятсот сорок три) грн. інфляційних нарахувань, 5 299 517,08 (п'ять мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. штрафу та 146 277,50 (сто сорок шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. судового збору.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог у заявленій сумі.
При цьому суд вказав на наявність доказів на підтвердження обставин несплати відповідачем заявленого розміру боргу. За висновком суду, відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), доказів виконання такого обов'язку відповідачем не надано та матеріалами справи воно не підтверджується.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/19737/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/19737/20 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (код 43068454; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" (код 36609134; 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 11А) 7 750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.
Суд першої інстанції, ураховуючи положення процесуального законодавства та беручи до уваги заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом позивача, а також те, що отримання правничої допомоги є правом кожної юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню частково в сумі 7750,00 грн. В іншій частині заяви відмовив через необгурнтованість та недоведеність заявлених вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Щодо скарги на рішення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/19737/20 скасувати повністю та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач вказує на відсутність його вини у невиконання зобов'язань, оскільки порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, а у зв'язку з порушенням зобов'язань з боку третьої особи - 1 (ПрАТ НЕК " Укренерго").
Коім того, відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не врахувано того, що розмір штрафу та пені, 3 % річних та інфляційних втрат є надмірно великим, тому відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України підлягає зменшенню, про що заявлено клопотання.
Щодо скарги на додаткове рішення.
29.06.2021 Державне підприємство "Гарантований покупець", не погоджуючись з вказаним вище додатковим рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/19737/20 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" витрат на правничу допомогу в розмірі 7750,00 грн та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Також, просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.
Скаржник посилається на те, що перелік послуг, який включений до опису робіт є необгрунтованим, безпідставним, тому у задоволенні заяви позивача слід відмовити.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021, апеляційну скаргу на рішення суду передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 залишено без руху дану апеляційну скаргу, оскільки скаржником не сплачено судовий збір у розмірі 219 416,25 грн.
Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 29.06.2021, апеляційну скаргу на додаткове рішення передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/19737/20. Поновлено Державному підприємству "Гарантований покупець" пропущений строк на подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.021 у справі №910/19737/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/19737/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 до розгляду на 11.08.2021 о 14:40 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 04.08.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 04.08.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
В ході розгляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд скарги відкладався.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3832/21 від 30.08.2021, у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19737/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 30.08.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/19737/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Ходаківська І.П., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 04.10.2021 о 13:50 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" у поданому відзиві зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" у поданому відзиві просив оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Кабінет Міністрів України у відзиві просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші учасники апеляційного провадження не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду та додаткове рішення, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 04.10.2021 з'явилися представники позивача та відповідача, третьої особи-1.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 04.10.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
24.02.2017 між Державним підприємством " Енергоринок " (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" (позивач) був укладений договір № 13115/01. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався продавати, а ДП "Енергоринок" зобов'язався купувати електроенергію, вироблену останнім та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", державним підприємством "Гарантований покупець" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" була укладена додаткова угода № 183/01 до договору № 13115/01 від 24.02.2017.
Зазначеною додатковою угодою до договору сторони дійшли до згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити словами "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 в новій редакції.
За пунктом 10 Додаткової угоди № 183/01 від 30 червня 2020 року до Договору № 13115/01 від 24.02.2017, дана додаткова угода набуває чинності з 01.07.2020.
Згідно п. 1.1. договору, в редакції вказаної додаткової угоди, за цим договором продавець за "зеленим" тарифом (позивач) зобов'язався продавати, а гарантований покупець ( відповідач ) зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за " зеленим " тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. в Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
У пункті 2.2 договору, в редакції додаткової угоди передбачено, що купівля - продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умовами членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
Відповідно до п. 2.3 договору, в редакції додаткової угоди продавець за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами п.п.2.4, 2.5 договору, в редакції додаткової угоди, сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у покупця "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі - продажу електричної енергії та актів купівлі - продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. (п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди).
Відповідно до п. 10.2. Порядку, з урахуванням умов глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата виробнику за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць, та направляє виробнику за "зеленим" тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі- продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, виробник за "зеленим" тарифом повертає протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони (п. 10.3. Порядку).
У відповідності п. 10.4. Порядку, після отримання від виробника за "зеленим" тарифом акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з виробником за "зеленим" тарифом із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕПП) № 715 від 20 березня 2020 року, № 902 від 29 квітня 2020, № 995 від 27 травня 2020 року, № 1211 від 24 червня 2020 року, №1435 від 22 липня 2020 року, № 1600 від 19 серпня 2020 року, № 1740 від 23 вересня 2020року та № 1939 від 21 жовтня 2020 року було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2020 року відповідно.
На виконання умов Договору, за період із 01 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричної енергії на суму у розмірі 114 187 373,84 грн, в тому числі:
- за лютий 2020 року - на загальну суму 6 575 943,08 гривень що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 29 лютого 2020 року та Актом коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за Лютий 2020 від 23 вересня 2020 року (граничний строк оплати 24 березня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 715 від 20 березня 2020 року);
- за березень 2020 року - на загальну суму 11 870 247,69 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 березня 2020 року (граничний строк оплати 04 травня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 902 від 29 квітня 2020);
- за квітень 2020 року - на загальну суму 19 008 599,81 гривень що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 30 квітня 2020 року (граничний строк оплати 30 травня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 995 від 27 травня 2020 року);
- за травень 2020 року - на загальну суму 15 203 767,89 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 травня 2020 року (граничний строк оплати 26 червня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 1211 від 24 червня 2020 року);
- за червень 2020 року - на загальну суму 14 597 352,77 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 червня 2020 року (граничний строк оплати
- липня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 1435 від 22 липня 2020 року);
- за липень 2020 року - на загальну суму 17 835 470,72 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 липня 2020 року (граничний строк оплати 21 серпня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 1600 від 19 серпня 2020 року);
- за серпень 2020 року - на загальну суму 16 295 384,80 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 серпня 2020 року (граничний строк оплати вересня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 1740 від 23 вересня 2020 року);
- за вересень 2020 року - на загальну суму 12 800 607 гривень, що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року (граничний строк оплати 23 жовтня 2020 року згідно постанови НКРЕПП № 1939 від 21 жовтня 2020 року) (копії актів купівлі- продажу електроенергії додаються).
Як вбачається з положень Договору № 13115/01 від 24 лютого 2017 року, в редакції Додаткової угоди № 183/01 від 30 червня 2019 року, сторони погодили, що позивач як виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.
Натомість, відповідач лише частково здійснив розрахунок за вказаний обсяг проданої позивачем електричної енергії.
Станом на 30.10.2020 в якості оплати електроенергії, відпущеної у період лютий-вересень 2020 року, відповідачем сплачено тільки 40 886 016,09 гривень.
Таким чином, станом на 30.10.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за електроенергію відпущену у період лютий-вересень 2020 року становить 73 301 357,75 грн.
Відповідач зазначені обставини не спостував, доказів протилежного не подав.
Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховано 2 872 876,83 грн пені, 715 421,22 грн 3% річних, 807 943,28 грн інфляційних нарахувань, 5 299 517,08 грн штрафу. (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом спору у цій справі питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 9 695 758,40 грн, що включає в себе: 2 872 876,83 грн пені, 715 421,22 грн 3% річних, 807 943,28 грн інфляційних нарахувань, 5 299 517,08 грн штрафу за неналежне виконання зобовязання за договором.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. ( ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст. 610 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ст. 530 ЦК України)
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вазана стаття кореспондується із статтею 193 ГК України
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК УКраїни) і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 4.6. Договору, в редакції Додаткової угоди від 30 червня 2019 року, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд дійшов висновку, що останній є обгрунтованим та арифметично вірним, а тому вимоги в частині стягнення 2 872 876,83 грн пені, 715 421,22 грн 3% річних, 807 943,28 грн інфляційних нарахувань, 5 299 517,08 грн штрафу підлягають задоволенню.
Аргументи відповідача про те, що позивачем здійснений невірний розрахунок заявлених до стягнення пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат судом до уваги не приймається, такі доводи не зайнли свого підтвердження в ході перегляду справи. Крім того, посилаючись на неправильність розрахунку, відповідач у доводах апеляційної скарги в порушення вимог ст. 74 ГПК України не надав суду доказів того, що розрахунок позивача є невірним, не зазначив у чому полягає його помилковість.
Більше того, суд першої інстанції правомірно відмітив, що позивачем прийнято до уваги заперечення відповідача та здійснено перерахунок штрафних санкцій, що мало наслідком подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Також посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, а у зв'язку з порушенням зобов'язань з боку третьої особи - 1 (ПрАТ НЕК " Укренерго") не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань. Взаємовідносини відповідача з третіми сторонами не можуть вплинути на дотримання вимог підписаного між сторонами договору.
Договір, який укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіх осіб перед відповідачем. Натомість, договір містить імперативну норму (п. 4.6) щодо відповідальності відповідача перед позивачем в разі невчасної оплати електроенергії.
Колегія суддів також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
В той же час, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання та відповідно дати прострочення зобов'язання, не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірної суми. Ці твердження спростовуються визначеним сторонами у договорі та Порядку № 641, який застосовується до спірних правовідносин, порядком здійснення розрахунків та фактичні обставини правовідносин сторін.
Таким чином, позивачем всупереч ст. 74, 76, 77 ГПК України не надано доказів та не доведено обставин та підстав звільнення його від виконання договірних зобов'язань та сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки, інфляційних втрат та трьох процентів річних до 1 грн. (т. 2 а.с. 199-207)
Відповідане клопотання відповідача мотивовано завищеним тарифом на товар позивача; відсутністю належного фінансування - заборгованістю перед відповідачем третіх осіб; неспівмірністю збитків, яких зазнав позивач; незадовільним майновим станом відповідача.
Суд, беручи до уваги наведені ДП "Гарантований покупець" у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій обставини, визнав онеобґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд виходив з того, що непогашена заборгованість третіх осіб перед відповідачем не може бути тягарем позивача; звіт відповідача про фінансовий стан за вересень 2020 свідчить про позитивний баланс і приріст від 5389752 тис грн. (на початок періоду) до 41278128 тис грн.(на кінець періоду); наявність збитків (втрат від інфляції) обумовлена інфляцією; додаткові нарахування у вигляді трьох процентів річних визначені законом - ст. 625 ЦК України, додаткові нарахування у вигляді пені є умовами договору, який укладено сторонами за вільного волевиявлення та на виконання Закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно велику порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Суд зауважує, що прибутки, що випливають з власності, зокрема, плата за проданий товар, передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Щоб скористатися захистом статті 1 Першого протоколу особа позивач звернувся із позовом в порядку передбаченому національним законодавством, водночас відповідач, не вчинивши заходів до врегулювання спору та припинення порушення права позивача на одержання плати, вдався до припинення врегулювання спору у позасудовому порядку відмовив у виплаті коштів, які власне сам і розподілив, що випливає з листа від 05.03.2021 №41/1063 та продовжував їх зберігати на своєму рахунку отримуючи дохід від банківського вкладу.
Натомість, як встановлено судом, за період із 01 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричної енергії на суму у розмірі 114 187 373,84 гривень, але сплачено лише 40886016,09 грн, заборгованість становить 73 301 357,75 грн.
Крім того, суд також врахував, що сума нарахованих штрафних санкцій не перевищує суми боргу.
Зважаючи на вилкдаені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку по необгурнтованість та не доведеність клопотання відповідача, та відмовив у його задоволенні з чим колегія суддів погоджується.
Під час апеляційного перегляду справи відповідачем було також заявлено клопотання про зменшення неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 233 ГК України, 551 ЦК України.
Також відповідач посилався на необхідність застосування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в контексті наявності підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідане клопотання відповідача мотивовано не співмірністю та відсутністю збитків, понесених позивачем; відсутністю доказів про погіршення фінансового стану позивача; значний розмір неустойки; фінансовий стан відповідача; завищеним тарифом на товар позивача; відсутністю належного фінансування - заборгованістю перед відповідачем третіх осіб; незадовільним майновим станом відповідача тощо.
Щодо вказаних аргументів, зокрема в частині обов'язку суду застосування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити про наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У частині другій цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
У даному випадку, умовами договору, сторонами не було узгоджено підвищені проценти за статтею 625 ЦК України, тобто у розгляді цього спору суд приймає розмір встановлений статтею - три проценти річних.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на неврахуванні якої вказував скаржник, ВП ВС зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку ВП ВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
При цьому ВП ВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
Отже, Велика Палата звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ч.4 ст. 236 ГПК України, вважає необхідним зазначити наступне.
По-перше, як помилково наполягає скаржник у цій справі, ВП ВС не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат.
По-друге, відповідне зменшення відсотків річних ВП ВС допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості.
В той час, як у даній справі судом порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних за ст. 625 ЦК України не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що справа № 902/417/18 не є подібною зі справою, що розглядається, оскільки в зазначених справах суди виходили з різних фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та 3 % річних, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Однак, чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 905/1742/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В той же час, відповідачем в порядку визначеному процесуальним законом, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи, не надано належних та допустимих доказів про наявність істотних та виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.
Названі у клопотанні аргументи, не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов'язання з оплати.
Крім того, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Відповідач є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
У даному випадку судом враховано й інтереси позивача, який здійснює власну господарську діяльність та, уклавши договір, розраховував на своєчасне отримання оплати. Відповідач в свою чергу уклавши договір погодився зі строками здійснення оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки відповідач не довів наявність зазначених у вказаній статті обставин, суд вважає, що підстави для зменшення визначеної судом неустойки та 3% річних при встановленому та підтвердженому факті прострочення зобов'язання відсутні. В той же час, що стосується зменшення інфляційних втрат, як було зазначено судом, закон не передбачає можливість зменшення інфляційних втрат.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем в даному випадку не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати.
У доводах апеляційної скарги відповідч наполягає на тому, що з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану Гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов'язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов'язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, а тоум інфляційні втрати, 3 % річних та неустойка підлягали зменшенню господарським судом до 1 грн.
З приводу цих тверджень колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, дублюють посилання викладені ним у суді пешої інстанції та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Щодо оскарження додаткового рішення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2021 у справі №910/19737/20 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" 2 872 876, 83 грн пені, 715 421,22 грн 3% річних, 807 943,28 грн інфляційних нарахувань, 5 299 517,08 грн штрафу та 146 277,50 грн судового збору.
22.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19737/20 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в якій заявник просить суд постановити додаткове рішення про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14100,00 грн.
Враховуючи, що справа №910/19737/20 розглядалась в порядку загального позовного провадження та рішення ухвалювалось в судовому засіданні за участю представників сторін, з огляду на приписи ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд ухвалою від 26.04.2021 призначив на 25.05.2021 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні з повідомленням учасників судового процесу про дату і час проведення судового засідання.
27.04.2021 на адресу господарського суду від відповідача надійшли заперечення на заяву ТОВ "Євроімекс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції.
Приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, за приписами ст.244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Матеріали справи свідчать, що у позовній заяві позивачем було наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та заявлено про покладення судових витрат на правничу допомогу орієнтовно в сумі 15000,00 грн на відповідача.
22.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19737/20 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, в якій заявник просить суд постановити додаткове рішення про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14100,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи надано наступні докази:
- копію Договору про надання правової допомоги від 10.03.2020, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Греца і Партнери";
- копії рахунків № 000525 від 14.12.2020 на суму 3500,00 грн., № 000664 від 03.02.2021 на суму 4700,00 грн., № 000776 від 10.03.2021 на суму 3050,00 грн., № 000872 від 14.04.2021 на суму 2850,00 грн.;
- копії актів виконаних робіт № 000525 від 14.12.2020 на суму 3500,00 грн, № 000664 від 03.02.2021 на суму 4700,00 грн., № 000776 від 10.03.2021 на суму 3050,00 грн., № 000872 від 14.04.2021 на суму 2850,00 грн., підписаних між ТОВ "Євроімекс" та АО "Греца і Партнери";
- копії платіжних доручень № 961 від 15.12.2020 на суму 3500,00 грн., № 1051 від 03.02.2021 на суму 4700,00 грн., № 1098 від 16.03.2021 на суму 3050,00 грн., № 1142 від 14.04.2021 на суму 2850,00 грн.;
- детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Як вбачається зі змісту п. 1.1. розділу 1 Договору про надання правової допомоги від 10.03.2020 адвокатське об'єднання "Греца і Партнери" (за договором - виконавець) приймає на себе зобов'язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроімекс" (за договором - клієнт), на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а клієнт зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено перелік юридичних послуг, які надаються Виконавцем:
- усне консультування та надання роз'яснень з будь-яких юридичних питань відповідно до предмету даного Договору;
- письмове консультування зі складанням письмових висновків відповідно до предмету даного Договору;
- правовий супровід діяльності клієнта;
- надання письмових довідок з питань застосування законодавства України;
- складання або аналіз договорів, угод та будь-яких правочинів на будь-який предмет з будь-якими умовами, що не суперечать законодавству України, а також інших документів;
- представництво в будь-яких державних органах та органах місцевого самоврядування інтересів Клієнта, перед державними реєстраторами, нотаріусами та Іншими суб'єктами;
- представництво інтересів у правоохоронних органах, в т.ч. органах досудового розслідування;
- забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових - заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
- представництво інтересів Клієнта на переговорах з контрагентами Клієнта;
- представництво інтересів перед іншими юридичними та фізичними особами;
- складання проектів процесуальних документів, клопотань, заяв, скарг, претензій та позовних заяв тощо;
- представництва інтересів Клієнта в судах будь-якої юрисдикції та будь-якої інстанції з усіма правами наданими стороні або іншій особі, яка бере участь у справі.
- отримання виконавчих документів та представництво інтересів Клієнта в органах виконавчої служби з приводу їх виконання.
- надання інших юридичних послуг.
Положеннями пункту 5.1 договору передбачено, що за послуги згідно цього договору клієнт сплачує виконавцю гонорар, зокрема, за одну годину роботи партнера об'єднання у розмірі - 1000,00 грн.
Як вбачається з підпункту 11.2.3 пункту 11.2 розділу 11 витягу зі Статуту Адвокатського об'єднання "ГРЕЦА І ПАРТНЕРИ", учасниками-партнерами є, зокрема, адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 021/971 від 20.05.2014.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднаної палати Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду та в постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2020 у справі № 922/3724/19.
Суд першої інстанції, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги, заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом позивача, а також те, що отримання правничої допомоги є правом кожної юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню частково в сумі 7 750,00 грн.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні вартості наданих послуг, наведених адвокатом у пунктах 3-8, 14, 15, 17, 18, 20 детального опису робіт (послуг), а саме: - Складання і подання до суду заяви про надання доступу до електронних матеріалів справи №910/19737/20; - Складання і подання до суду клопотання про призначення відеоконференції у справі № 910/19737/20 (засідання призначене на 27.01.2021 р.); - Складання і подання до суду заяви про участь у судовому засіданні, яке призначено на 27.01.2021 року у справі № 910/19737/20, в режимі відео конференції поза межами приміщення суду у системі "EasyCon"; Складання і подання до суду клопотання про направлення електронних копій документів по справі № 910/19737/20 на електронну пошту адвоката; - Складання і подання до суду заяви про участь у підготовчому судовому засіданні, яке призначено на 04.03.2021 року у справі № 910/19737/20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у системі "EasyCon"; - Складання і подання до суду письмових додаткових пояснень щодо заперечення проти зменшення розміру неустойки за рішенням суду (справа № 910/19737/20).; - Складання і подання до суду заяви про участь у судовому засіданні, яке призначено на 13.04.2021 року у справі № 910/19737/20, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у системі "EasyCon"; - Складання і подання до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи № 910/19737/20 письмових доказів. (п.3-6, 14,15, 17, 18 опису).
При цьому слід зазначити, що вказані документи є технічними, шаблонними, не потребують спеціальних знань та, витрати на їх складання не можуть покладатися на відповідача.
Щодо витрат вказаних детальному описі, як складання заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі № 910/19737/20; складання уточненого розрахунку сум, що стягуються у справі № 910/19737/20 за позовом ТОВ "ЄВРОІМЕКС" до ДП "Гарантований покупець" станом на 30.10.2020, дата складання 26.01.2021 (п. 7, 8 опису), судом також правомірно відмовлено у їх задоволенні.
При цьому суд правомірно відмітив, що як вбачається з матеріалів справи, подання до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог та складання уточненого розрахунку сум, що стягуються у справі № 910/19737/20 зумовлене допущеними позивачем помилками при розрахунках штрафних санкцій, відтак відповідач не повинен оплачувати дії позивача, які зумовлені його помилками.
Вартість складання проекту заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу (п. 20 опису) на суму 500,00 грн також відшкодуванню не підлягає, оскільки, не відноситься до розгляду судової справи по суті позовних вимог.
Крім того, судом також правомірно зменшено до 1 250,00 грн та до 1150,00 грн вартість витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача зазначених у п. 9. та п.13 опису, відповідно.
В той же час, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат зазначених у п. 11. та п.12 детального опису робіт, а саме: складання листа про надсилання позовної заяви з додатками третім особам, яких залучено у справу №910/19737/20 вартістю 150,00 грн; складання і подання до суду клопотання про надання доказів надіслання позовної заяви з додатками третім особам, залучених у справу №910/19737/20 вартістю 150,00 грн.
При цьому колегія суддів зауважує, що вказані документи є технічними, шаблонними, не потребують спеціальних знань та, витрати на їх складання не можуть покладатися на відповідача. Зважаючи на викладені вище положення діючого законодавства, а також умови договору, визначені заявником послуги не можна назвати юридичними послугами.
Отже, щодо заяви позивача про стягнення 300,00 грн витрат зазначених у п. 11. та п. 12 детального опису робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити та рішення суду першої інстанції в цій частині змінити.
Інші аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. В іншій частині додаткового рішення висновки суду є правомірними та обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатом апеляційного перегляду додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку оскаржене додаткове рішення змінити в частині необгрунтованого стягнення 300,00 грн, щодо іншої частини додаткового рішення колегія суддів вважає його законним та обґрунтованим.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/19737/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 у справі №910/19737/20 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/19737/20 задовольнити частково.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі №910/19737/20 змінити. Викласти резолютивну частину додаткового рішення у наступній редакції:
«Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/19737/20 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (код 43068454; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІМЕКС" (код 36609134; 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Фединця, буд. 11А) 7450,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви відмовити».
Доручити Господарського суду міста Києва видати наказ.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 07.10.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков