вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2021 р. Справа № 910/4684/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021
у справі №910/4684/21 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл»;
2. ОСОБА_1
про стягнення заборгованості.
У березні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 09.11.2017 та договором поруки №Р1516874379219629045 від 25.01.2018 у загальному розмірі 145263,87 грн, з яких: 89645,84 грн - заборгованість за кредитом, 1792,92 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 39742,99 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом та 14082,12 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» умов договору банківського обслуговування №б/н від 09.11.2017 в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків. Оскільки виконання зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою за договором поруки №Р1516874379219629045 від 25.01.2018, позивач просив стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 відкрито провадження у справі №910/4684/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4684/21 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга відповідача-2 мотивована тим, що оскаржуване рішення суду ухвалене за умов неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням приписів процесуального права.
Зокрема, ОСОБА_1 у поданій апеляційній вказує на те, що оскільки договір поруки укладено 25.01.2018, а позивач звернувся з позовом 26.02.2021, останнім пропущено строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257 та 258 ЦК України.
Також відповідач-2 вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, відповідно до якої за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2021 апеляційну скаргу у справі №910/4684/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4684/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.
До суду 19.07.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи з проведенням судового засідання та викликом сторін.
20.07.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» заперечує проти доводів скарги відповідача-2, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи №910/4684/21 з проведенням судового засідання та викликом сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що згідно заяви від 09.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, та взяло на себе зобов'язання виконувати умови договору.
Відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.
Позивачем було долучено до матеріалів справи довідку про розміри встановлених кредитних лімітів №71111ZPX2S07D від 26.02.2021, згідно з якою відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме: 08.02.2018 - 55000,00 грн, 14.02.2018 - 90000,00 грн.
Також місцевим господарським судом встановлено, що 25.01.2018 між позивачем (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) укладено договір поруки №Р1516874379219629045, предметом якого відповідно до п. 1.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» (боржник) зобов'язань за угодами-приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 Угоди - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою;
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 Угоди - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів незабезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 Угоди у розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 Угоди 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту у розмірі 55000,00 грн.
Якщо під час виконання Угоди зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.
- до розділу 3.2.2 «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 угоди - 64% річних;
б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені в Угоді;
в) кредиту у розмірі 1000,00 грн.
Якщо під час виконання Угоди зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за Угодою в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Згідно з п. 1.2 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у зв'язку із порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» зобов'язань за договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків, у останнього наявна заборгованість за кредитом у розмірі 89645,84 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 39742,99 грн, заборгованість зі сплати пені у сумі 14082,12 грн, а також заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1792,92 грн. При цьому, оскільки у відповідача-1 наявна заборгованість за договором №б/н від 09.11.2017, з огляду на те, що виконання зобов'язань за вказаним договором забезпечені порукою відповідача-2, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення вищезазначеної заборгованості.
Відповідачі під час розгляду справи у суді першої інстанції жодних заперечень з приводу заявлених позовних вимог не подали.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що позивач свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт у розмірі 90000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл». Проте, відповідач-1 свої зобов'язання по погашенню кредиту у повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем-1 утворилася спірна заборгованість.
Проте, колегія суддів не погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду в частині наявності підстав для стягнення з відповідачів заборгованості по комісії за користування кредитом, заборгованості по відсотках за користування кредитом та пені і вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
У відповідності до п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).
Згідно з п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі).
Банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком. При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до Умов в межах встановленого ліміту.
За результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).
На виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу-1 кредитний ліміт, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів №71111ZPX2S07D від 26.02.2021 та виписками про рух коштів з рахунку відповідача-1.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з випискою про рух коштів з рахунку відповідача-1 заборгованість по простроченому тілу кредиту становить 89645,84 грн.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Так, як було зазначено вище, виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування №б/н від 09.11.2017 було забезпечене договором поруки №Р1516874379219629045 від 25.01.2018, укладеним з відповідачем-2.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
Укладеним договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 договору приєднання, в тому числі, до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет, по сплаті, зокрема, кредиту в розмірі 55000,00 грн.
При цьому, сторонами погоджено, що якщо під час виконання угоди зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується і обсяг відповідальності поручителя, то поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за угодою в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які вільні у визначенні змісту зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечить законодавству України. Вказане узгоджується з приписами ст. 559 ЦК України, яка допускає можливість сторонам погоджувати відповідні умови договору поруки.
За змістом пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за угодою в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у відповідача-2 виник солідарний обов'язок погасити заборгованість за кредитом, що становить 89645,84 грн.
При цьому, за приписами пункту 4.1 договору поруки сторони погодили строк припинення поруки - 15 років після укладення цього договору поруки.
Окрім цього, відповідно до п. 5.1 договору сторони домовилися збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
З огляду на викладене, спростовуються доводи скаржника з приводу пропуску позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом до суду.
Відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано наявність заборгованість за кредитом у сумі 89645,84 грн, доказів сплати зазначеного боргу не надано.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту на підставі договору банківського обслуговування №б/н від 09.11.2017 та договору поруки №Р1516874379219629045 від 25.01.2018.
Поряд з цим, у поданій апеляційній скарзі відповідач-2 також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №342/180/17 про отримання кредиту шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ІІриватбанку. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у наведеній справі містить, зокрема, наступні висновки:
- оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома;
- банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші;
- споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
- роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;
- за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;
- правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.
Відтак, скаржник вважає, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 236 ГПК України не застосовано до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Апеляційний суд зазначає, що за змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як убачається з матеріалів справи, у заяві відповідача-1 про приєднання до Умов від 09.11.2017 процентна ставка та розмір комісії за використання кредитного ліміту не зазначені.
Окрім цього, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті: https://privatbank.ua як невід'ємну частину спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим витягом з Умов ознайомився відповідач-1 і погодився з його положеннями, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитним лімітом та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
До того ж, витяг з Умов, наявний у матеріалах справи, не може бути визнано належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила. Також, зазначений витяг не містить інформації про те, станом на яку дату він є актуальним.
На переконання апеляційного суду, у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим позивачем у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Окрім цього, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача-1, а тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 09.11.2017 шляхом підписання заяви.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу-1 умови та правила надання банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та погодженого розміру ліміту кредитування, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за використання ліміту, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Тому, з огляду на вищенаведене та обставини справи, враховуючи судову практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1792,92 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 39742,99 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та 14082,12 грн пені, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
До того ж, необхідність застосування вищенаведеної правової позиції до спірних відносин сторін підтверджено у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №910/8189/19, ухваленій за подібних правовідносин.
Так, судом касаційної інстанції під час розгляду вказаної справи відхилено доводи касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб'єктного складу сторін спору.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а також порушено приписи процесуального закону, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4684/21 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 89645,84 грн.
За вказаних обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4684/21 скасувати частково та ухвалити нове рішення.
3. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 16/2, нежиле приміщення 21, ідентифікаційний код 41047113) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 89645 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять),84 грн заборгованості за кредитом.
5. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Астра-Ділл» (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 16/2, нежиле приміщення 21, ідентифікаційний код 41047113) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 700 (сімсот),43 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 700 (сімсот),43 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
7. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
8. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1303 (одна тисяча триста три),71 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В.Андрієнко