вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" жовтня 2021 р. Справа№ 910/13064/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кочурової Т.О.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 04.10.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021, повний текст якого складено 11.05.2021
у справі №910/13064/20 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс Дніпро"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
3. Кабінет Міністрів України
4. Міністерство енергетики України
про стягнення 27 076 661,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" з позовом про стягнення 27 076 661,00 грн, з яких 24 988 574,63 грн основного боргу, 271 108,92 грн пені, 67 777,23 грн 3% річних та 1 749 200,22 грн штрафу.
Позов мотивовано тим, що станом на дату пред'явлення позову відповідач належним чином не виконав обов'язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричну енергію за червень 2020 на підставі договору № 1340/01/20 від 05.05.2020, внаслідок чого за відповідачем обраховується заборгованість.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13064/20 позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЯКС ДНІПРО" (49037, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Байкальська, буд.9Г, код ЄДРПОУ 39527846) 24 988 574 (двадцять чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 135 184 (сто тридцять п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 09 коп. пені, 874 600 (вісімсот сімдесят чотири тисячі шістсот) грн. 11 коп. штрафу, 67 592 (шістдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 05 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 406 136 (чотириста шість тисяч сто тридцять шість) грн. 03 коп.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено повністю.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог у заявленій сумі.
При цьому суд вказав на наявність доказів на підтвердження обставин несплати відповідачем заявленого розміру боргу. За висновком суду, відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок №641), доказів виконання такого обов'язку відповідачем не надано та матеріалами справи воно не підтверджується.
Позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та штрафу задоволені частково, оскільки позивачем у їх розрахунку допущено помилку.
Крім того, суд розглянув клопотання відповідача та дійшов висновку про зменшення пені та штрафу з огляду на часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електроенергії в Україні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13064/20 скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, за твердженням відповідача предметом позову у даній справі є примусове виконання грошового зобов'язання в натурі, виконання яких обумовлено покладенням на ПАТ "НЕК "Укренерго" та гарантованого покупця спеціальних обов'язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, передбачених статтями ЗЗ, 62,65 Закону №2019-VIII та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок). Отже, джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов'язані з оплатою ПАТ "НЕК "Укренерго" послуг ДП "Гарантований покупець" із забезпеченням збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел. Оскільки ПАТ "НЕК "Укренерго" не здійснює своєчасних розрахунків з ДП "Гарантований покупець", то це виключає фактичну можливість здійснення останнім розрахунків з позивачем.
На думку скаржника, ПАТ "НЕК "Укренерго" не будучи стороною за договором, бере участь у спірному зобов'язанні шляхом його безпосереднього виконання у зв'язку з покладенням на нього спеціальних обов'язків, що передбачені Законом №2019-VIII, та є учасником спірних правовідносин, що узгоджується з пунктом 10.1 Порядку. Пропорційність в оплаті передбачає залежність від суми отриманих (наявних) коштів. Ринок електричної енергії функціонує на підставі спеціального законодавства, дія загальних норм національного, в тому числі цивільного, законодавства має лише субсидіарне застосування до спірних відносин.
Зокрема, на думку відповідача, з 01.07.2019 запроваджено нову модель ринку електричної енергії у відповідності до Закону №2019-VIII, виключно яким у розумінні пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України визначаються засади організації та експлуатації енергосистем. На виконання вимог Закону №2019-VIII та відповідно до Порядку, 26.06.2019 гарантований покупець (відповідач) та НЕК "Укренерго" уклали договір №0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - послуга), що відповідає типовій формі, затвердженій Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641. Здійсненню авансових платежів виробникам за "зеленим" тарифом на підставі пункту 10.1 Порядку за 10 перших днів розрахункового місяця (до 15 числа (включно)), за 20 перших днів розрахункового місяця (до 25 числа (включно)), остаточної оплати згідно з пунктом 10.4 Порядку (протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором розміру вартості Послуги) передує здійснення НЕК "Укренерго" платежів гарантованому покупцю відповідно до пунктів 12.3, 12.6 Порядку. В силу положень статті 193 ГК України, позовна вимога позивача, змістом якої є виконання грошового зобов'язання в натурі, повинна кореспондувати порядку та способу його виконання; забезпечити виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом №2019-VIII та Порядком неможливо з огляду на вартість зазначеної електроенергії. Зазначене законодавче регулювання не зводиться до виконання зобов'язань перед Гарантованим покупцем третіми особами, а визначає порядок (спосіб) виконання спірного грошового зобов'язання. У справі відсутні докази про недотримання ДП "Гарантований покупець" порядку виконання грошового зобов'язання у спірному періоді, передбаченого чинним законодавством.
Окрім того, суд першої інстнції не застосував норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", якими визначено спосіб (порядок) виконання зобов'язань з оплати електричної енергії, що виникли станом на 01.08.2020 у Гарантованого покупця перед виробниками за "зеленим" тарифом, а саме - відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
Серед іншого, скаржник наголошує на порушенні та безпідставному незастосуванні судом ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13064/20. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 11.08.2021 о 15:20 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 04.08.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 04.08.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
В ході розгляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд скарги відкладався.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3833/21 від 30.08.2021, у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13064/20.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13064/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про призначення справи до розгляду на 04.10.2021 о 13:40 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аякс Дніпро" у поданому відзиві зазначив, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.
Кабінет Міністрів України у відзиві просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші учасники апеляційного провадження не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 04.10.2021 з'явилися представники позивача та відповідача-1, третьої особи-3.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явилися. Про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 04.10.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
05.05.2020 між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець за договором, відповідач) та ТОВ "АЯКС ДНІПРО" (продавець за "зеленим" тарифом за договором, позивач) був укладений договір № 1340/01/20 (далі - договір), за умовами якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.
Згідно п. 2.2 договору, купівля-продаж електричної енергії за цим договром здійснюється за умовами членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.
До матеріалів позову долучено копію повідомлення ПАТ "УКРЕНЕРГО" за вих.№01/16521 від 07.05.2020, відповідно до змісту якого ТОВ "АЯКС ДНІПРО" включено до балансуючої групи ДП "Гарантований покупець" з 09.05.2020.
Відповідно до п. 2.3 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 визначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
Відповідно до п. 3.1 договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 7.4 договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцю, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
Судом встановлено, що по вказаному договору сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 25 979 268,62 грн.
Позивачем було здійснено часткову оплату за відпущену у червні 2020 року електроенергію на суму 990 693,99 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що враховуючи настання строку здійснення розрахунків між сторонами та часткову оплату за придбану відповідачем електричну енергію по договору у червні 2020, проте відсутність здійснення остаточного розрахунку, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 24 988574,63 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За своєю правовою природою відносини, що склалися між сторонами по договору №1340/01/20 від 05.05.2020, є правовідносинами, які регулюються нормами законодавства про поставку.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2020 року позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 25 979 268,62 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020 за червень 2020 року.
Вказаний акт приймається судом в якості належного доказу у справі та підстави для здійснення взаєморозрахунків.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось судом, за умовами укладеного між сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.
Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 10.1 Порядку № 641 від 26.04.2019, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 22.07.2020 №1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов'язаний був провести з ТОВ "АЯКС ДНІПРО" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у червні до 24.07.2020 (включно).
Проте, відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за червень 2020 року на суму 990 693,99 грн, що останнім не заперечується.
Докази оплати відповідачем 24 988 574,63 грн вартості придбаної у позивача у червні 2020 електричної енергії, що залишилась неоплаченою, тобто проведення остаточних розрахунків, у т.ч. у встановлені строки та станом на час розгляду справи, суду не надано. Факт невиконаного зобов'язання у вказаній сумі також підтверджується доданим до справи та підписаним обома сторонами Актом звірки розрахунків станом на 30.06.2020 на суму 24 988 574,63 грн та відповідачем не заперечується.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості відпущеної електроенергії в розмірі 24 988 574,63 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд правомірно відхилив аргументи відповідача про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання. Суд зазначає, що за договором № 1340/01/20 від 05.05.2020 саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену електричну енергію, продану позивачем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов'язання та відповідно дати прострочення зобов'язання, не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірної суми. Ці твердження спростовуються визначеним сторонами у договорі та Порядку № 641, який застосовується до спірних правовідносин, порядком здійснення розрахунків та фактичні обставини правовідносин сторін.
Ані умовами Договору, ані положеннями Порядку обов'язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань перед гарантованим покупцем, недодержання своїх обов'язків НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом. Крім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК "Укренерго".
Водночас саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, також не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом отриманої у червні 2020 року.
Судом також правомірно не взято до уваги твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років, з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
В той же час, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.
Таким чином, позивачем всупереч ст. 74, 76, 77 ГПК України не надано доказів та не доведено обставин та підстав звільнення його від виконання договірних зобов'язань та сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.
Щодо заявлених до стягнення 271 108,92 грн пені, 67 777,23 грн 3% річних та 1 749 200,22 грн штрафу, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки пені, штрафу та 3% річних, судом встановлено, що у поданому розрахунку невірно вказано кількість днів у 2020 році, в результаті чого допущено арифметичну помилку у нарахуванні пені та 3% річних.
З огляду на вищенаведене, здійснивши розрахунок з урахуванням вірного періоду, за розрахунком суду арифметично вірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 270 368,18 грн пені, 67 592,05 3% річних та 1 749 200,22 грн 7% штрафу. В іншій частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом правомірно відмовлено.
Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки до 1 грн.
Суд, беручи до уваги наведені ДП "Гарантований покупець" у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій обставини, визнав обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу, у зв'язку з чим частково задовольнив клопотання.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Однак, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%.
У доводах апеляційної скарги відповідч наполягає на тому, що з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану Гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов'язана з отриманням прибутку, а зумовлена виклбчно виконанням спеціальних обов'язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню господарським судом до 1 грн.
З приводу цих тверджень колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зауважує, що зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50%, враховуючи характер спірних правових відносин, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Отже, позов у цій справі правомірно задоволено судом першої інстанції частково зі стягненням з відповідача суми основного боргу в розмірі 24 988 574, 63 грн, пені в розмірі 135 184,09 грн, 3% річних в розмірі 67 592,05 грн та штрафу в розмірі 874 600, 11 грн.
Також колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не залучив до участі у цій справі в якості третьої особи на стороні відповідача - НЕК «Укренерго». Ці доводи є безпідтсавними, оскільки ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" було залучено судом в якості третьої особи.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, дублюють посилання викладені ним у суді пешої інстанції та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/13064/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 07.10.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко