вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" вересня 2021 р. Справа№ 911/794/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шевченко Д.С., директор, Цимейко Г.О., адвокат, ордер серія АА №1128591 від 05.08.2021
від відповідача: Мещанінов А.М., адвокат, ордер серія КС №589234 від 18.06.2021
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан", м. Фастів, Київська обл.
на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 (повний текст складено 28.05.2021)
у справі № 911/794/21 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Групп", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан", м. Фастів, Київська обл.
про зобов'язання повернути майно, стягнення 14 977,00 грн штрафу,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Групп" (далі - позивач, ТОВ "Мега Групп") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" (далі - відповідач, ТОВ "ЗТМ "Аріан") про зобов'язання повернути позивачу майно: оливу базову SN-150 - 452 кг; оливу 1-40А - 2262 кг; оливу 1-20А - 309,77 кг; оливу ТАД-17і - 93 кг; присадку Т-321Н - 138,71кг; присадку ССК-400D - 476,51 кг; присадку ВНИИ ЛП-354 - 117,01кг; оливу КС-19 -132 кг; стягнення з відповідача 14 977,00 грн штрафу, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором зберігання №038/19-ЗЮ від 25.02.2019 в частині повернення майна, яке передано на зберігання.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором зберігання №038/19-ЗЮ від 25.02.2019 в частині повернення майна, яке передано на зберігання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/794/21 позов задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ "ЗТМ "Аріан" повернути ТОВ "Мега Групп" наступне майно: оливу базову SN-150 - 452 кг; оливу 1-40А - 2262 кг; оливу 1-20А - 309,77 кг; оливу ТАД-17і - 93 кг; присадку Т-321Н - 138,71кг; присадку ССК-400D - 476,51 кг; присадку ВНИИ ЛП-354 - 117,01кг; оливу КС-19 -132 кг.
Провадження у справі в частині стягнення 14 977,00 грн штрафу закрито.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 246,55 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, 5 727,33 грн в рахунок часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Оскаржуване рішення в частині зобов'язання відповідача повернути майно обґрунтоване тим, що періодом дії договору є період з 25.02.2019 по 31.12.2019, та враховуючи закінчення дії вказаного договору на момент звернення позивача з вимогою про повернення спірного майна з зберігання 08.07.2020, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути майно, яке знаходиться у нього на зберіганні.
Закриваючи провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14977,00 грн місцевий господарський виходив з того, що рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/2200/20 за позовом ТОВ "Мега Групп" до ТОВ "ЗТМ "Аріан" відмовлено у задоволенні позову про стягнення 152 867,94 грн збитків та 15286,76 грн штрафу та, враховуючи, що наявність рішення суду, що набрало законної сили, у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав виключає повторний розгляд відповідних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14977,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ЗТМ "Аріан" 18.06.2021 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/794/21 скасувати в частині зобов'язання повернути майно позивачу та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого господарського суду є таким, що прийняте без повного з'ясування обставин та без надання належної оцінки поданим доказам, з порушенням норм матеріального права.
Так, за твердженням апелянта, суд першої інстанції вірно зазначив, що предмети позовів у справі №911/2200/20 та даної справи є різними, проте обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача у цих справах є однаковими, а саме невиконана відповідачем умов договору зберігання №038/19-3Б від 25.02.2019 щодо повернення товару після закінчення його дії. Доводи позивача у справі №911/794/21 щодо невиконання відповідачем умов договору зберігання після його закінчення спростовуються обставинами встановленими у справі №911/2200/20, а саме, що відповідачем умови договору зберігання №038/19-3Б від 25.02.2019 не порушувались, товар в повному обсязі продовжує знаходитись на зберіганні у відповідача і він не заперечує щодо його повернення позивачу.
Також апелянт зазначає, що єдиним доказом на який посилається позивач щодо відмови відповідача у поверненні товару є лист №16 від 08.07.2020 в якому зазначено, що у зв'язку з закінченням строку дії договору зберігання, позивач просив відвантажити залишки відповідних олив, але на якому директор відповідача поставив власноручний напис про необхідність провести звірку взаєморозрахунків між підприємствами, в зв'язку з чим позивач вирішив, що йому відмовлено у поверненні товару та після цього без будь-якого листування чи висловлення своєї позиції щодо пропозиції директора відповідача, звернувся одразу до суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 справу № 911/794/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ЗТМ "Аріан" залишено без руху на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України. Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 представник скаржника отримав 15.07.2021, а скаржник ? 20.07.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.
22.07.2021 (до суду надійшло 26.07.2021) представником скаржника адвокатом Мещаніновим А.М. було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, в клопотанні представник скаржника вказує на те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений на один день оскільки генеральний директор перебував у відрядженні з 15.07.2021 по 17.06.2021, на підтвердження чого скаржником додано до клопотання відповідні документи. А останній має виключне право підписувати банківські документи, які необхідні для сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2021 поновлено ТОВ "ЗТМ "Аріан" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/794/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЗТМ "Аріан" на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/794/21, справу № 911/794/21 призначено до розгляду на 28.09.2021 о 15 год. 00 хв.
Позиції учасників справи.
09.08.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останній просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги ТОВ "ЗТМ "Аріан", а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.
В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що предметом спору у справі №911/2200/20 на яку посилається апелянт, має іншій предмет та підстави позову у порівнянні з вимогами у даній справі. Разом з цим позивач зазначив, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердив факт неповернення спірного товару позивачу після закінчення строку дії договору зберігання.
Явка представників сторін.
У судовому засіданні 28.09.2021 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити.
Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2021 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2019 між ТОВ "Мега Групп" (поклажодавець) ТОВ "ЗТМ "Аріан" (зберігач) укладено договір зберігання №038-19-ЗБ, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач зобов'язується за винагороду прийняти нафтопродукти в асортименті (надалі - нафтопродукти або майно) на зберігання, зберігати, і повернути їх поклажодавцю або особі, вказаній поклажодавцем, в тій же кількості, тієї ж марки, виду і якості, протягом терміну дії вказаного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна; майно, що передається на зберігання, не переходить у власність зберігача і повертається поклажодавцеві або особі, вказаній поклажодавцем, на першу вимогу поклажодавця.
Згідно з п. 2.1 договору асортимент, кількість та вартість майна, що передається на зберігання, погоджується сторонами в актах приймання-передачі на кожну окрему партію майна.
Початкова (оціночна) вартість майна сторонами встановлюється, виходячи з його заставної вартості, встановленої в листах зберігача і відображеної у актах приймання-передачі на кожну окрему товарну партію майна (п. 2.2 договору).
У відповідності до п. 3.2 договору сторони погодили наступні адреси терміналів місць зберігання майна: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 12 (Промзона).
Згідно п. 4.1 договору зберігач зобов'язався, зокрема, прийняти майно на зберігання згідно умов розділу 3 вказаного договору, а також відпускати зі зберігання майно уповноваженим представникам поклажодавця.
Відповідно до п. 4.2.4 договору поклажодавець не пізніше одного робочого дня до дати відвантаження повідомляє зберігача листом про зняття нафтопродукту (його частини) зі зберігання. У таком листі повинні бути вказані: дата завантаження, назва нафтопродукту, що підлягатиме завантаженню, його кількість (об'єм відсіку чи відсіків), час прибуття транспортного засобу під завантаження, марка транспортного засобу, державні номери тягача і автоцистерни (причепа), П.І.Б. водія, назву фірми-адресата, якому цей нафтопродукт має бути відвантажений. Як визначено таким пунктом договору, лист повинен бути на бланку поклажодавця (чи власника нафтопродукту) та підписаний уповноваженою на те особою поклажодавця (чи власника нафтопродукту) і завірений печаткою.
Підпунктом 4.3.1 договору передбачено право поклажодавця у будь-який час заявити вимогу про повернення всього або частини майна.
В свою чергу, зберігач має право, зокрема, не відпускати зі зберігання майно уповноваженим представникам поклажодавця в транспортні засоби, які не відповідають вимогам законодавства України, вимогам ОП і ТБ та правилам дорожнього перевезення небезпечних вантажів.
Відповідно до п. 5.1 договору повернення майна зі зберігання здійснюється на наступних умовах (в редакції Інкотермс-2010) на вибір поклажодавця: FCA - завантажено в місці зберігання в транспорт, наданий поклажодавцем або уповноваженою ним особою.
Згідно п. 5.2 договору зберігач повертає майно в тій кількості (за тоннажем), в якій воно було прийнято на зберігання.
Кількість майна, повернутого зі зберігання, відображається в акті приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Після закінчення строку дії договору поклажодавець має оплатити послуги зі зберігання, забрати у зберігача майно, що було на збереженні і скласти і підписати зі своєї сторони двосторонній акт передання-приймання.
Майно вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, що визначено п. 5.6 договору.
Відповідно до п. 5.7 договору зберігач зобов'язаний повернути майно або його частину на вимогу поклажодавця навіть, якщо строк дії договору не закінчився.
У випадку заявлення поклажодавцем вимоги про повернення майна до закінчення строку дії договору, як узгоджено сторонами відповідним пунктом договору, зберігач зобов'язаний повернути майно протягом 7 календарних днів після заявлення такої вимоги на умовах, визначених у п. 5.1 договору.
У разі закінчення строку дії договору або його розірвання, зберігач зобов'язується повернути майно зі зберігання поклажодавцю протягом 5 календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору на умовах, передбачених п. 5.1 вказаного договору, про що сторонами зазначено у п.5.7 договору.
При цьому, таким пунктом договору визначено, що у випадку, коли зберігач у строки, передбачені п. 5.7 договору, не повернув майно в натурі зі зберігання поклажодавцю, то останній вправі вимагати від зберігача, а зберігач зобов'язується відшкодувати поклажодавцю заставну вартість неповернутого майна, визначену в акті приймання-передачі відповідної партії майна. Таке відшкодування здійснюється зберігачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поклажодавця протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення поклажодавцем претензії (вимоги про сплату грошових коштів).
Сторони погодили, що з моменту пред'явлення поклажодавцем претензії (вимоги про сплату грошових коштів), зобов'язання зберігача про повернення майна в натурі припиняється відповідно до п. 2 ст. 604 ЦК України та виникає нове (грошове) зобов'язання зберігача про відшкодування вартості майна на умовах, передбачених вказаним договором.
Згідно з п. 8.4. договору за необґрунтовану відмову від видачі (повернення) майна зі зберігання зберігач зобов'язується сплатити на користь поклажодавця штраф у розмірі 10% від заставної вартості майна, яке знаходиться на зберіганні на момент пред'явлення вимоги поклажодавцем про видачу (повернення) майна.
Відповідно до п. 9.11 договору такий договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що на підставі відповідного договору за актами передавання-приймання позивачем передано, а відповідачем прийнято на зберігання майно позивача, а саме згідно акту:
- №04 від 19.06.2019 - оливу індустріальну И-20А у кількості 38 946 кг, заставною вартістю 22грн/кг з ПДВ (а.с.9);
- №09 від 05.09.2019 - оливу базову SN-150 у кількості 57 852 кг, заставною вартістю 19,50грн/кг з ПДВ (а.с.9, зворот);
- №12/09 від 12.09.2019 - оливу індустріальну И-40А у кількості 58 744 кг, заставною вартістю 21,50 грн/кг з ПДВ (а.с.10);
- №29-10 від 29.10.2019 - присадку ССК-400D у кількості 690 кг, заставною вартістю 65 000 грн з ПДВ, та присадку ВНИИ НП-354 у кількості 200 кг, заставною вартістю 19 000 грн з ПДВ (а.с.11).
Відповідно до листа №27/09-19 від 27.09.2019 (а.с.12) позивач просив відповідача зняти зі зберігання оливу МБОСО у кількості - 2679 кг (заставна ціна 21 грн), присадку VISCOPLEX 1-255 у кількості - 13,23 кг (ціна - 146,28 грн/кг), присадку Т-321Н у кількості - 61,29 кг (ціна 174 грн/кг), присадку ВНИИ НП-354 у кількості 60,48 кг (ціна 95 грн/кг) та напрацювати оливу ТАД-17і у кількості 2814кг. При цьому, згідно акту виконаних робіт по напрацюванню оливи №27/09-19 від 07.10.2019 ТАД-17і згідно з договором зберігання №038/19-3Б від 25.02.2019 та листом №27/09-19 від 27.09.2019 відповідні роботи за вказаною рецептурою відповідачем виконані, у результаті чого отримано оливу ТАД-17і у кількості 2 814 кг (а.с.10, зворот).
Згідно акту №01.3/11-19 виконаних робіт по напрацюванню оливи КС-19 згідно з договором зберігання №038/19-3Б від 25.02.2019 та листом №25/10-19 від 25.10.2019, відповідач надав, а позивач отримав послуги по напрацюванню оливи КС-19 у кількості 2000 кг за рецептурою: олива МБОСО у кількості 2000 кг (а.с.11, зворот).
Разом з цим, відповідно до акту №202.02.12 від 12.02.2020 виконаних робіт по зберіганню оливи И-20А згідно з договором зберігання №038/19-3Б від 25.02.2019 та листом №16/01-20 від 15.01.2020 відповідачем після закінчення строку, на який укладено договір, надано послуги зберігання оливи И-20А у кількості 7,324 т та оливи И-20А у кількості 31,28 т, загальна вартість яких становила 8552,40 грн з ПДВ (а.с.44).
08.07.2020 позивач звернувся до відповідача з листом №16 від 08.07.2020 (а.с.14), у якому, посилаючись на закінчення строку дії договору зберігання від 25.02.2019 просив провести відвантаження наступного майна: оливу базову SN-150 - 452 кг; оливу 1-40А- 2262 кг; оливу індустріальну 1-20А - 309 кг; оливу ТАД-17і - 93 кг; присадку Т-321Н - 138,7кг; присадку ССК-400D (бочки 230кг) - 476,51 кг; присадку ВНИИ ЛП-354 (бочки 200л) - 117,01кг; оливу КС-19 - 132 кг (а.с.14). У вказаному листі зазначені додатково такі дані: перевізник - ФОП Кузьменко Р.В., марка автомобіля - Хундай; державний номер - НОМЕР_1 ; водій - Кузьменко Р.В. ; адреса для ТТН - вигрузка м.Київ. На такому листі вчинено напис, датований 08.07.2020, з проханням підписати акт звірки, після якого буде прийнято рішення по відвантаженню.
Позивачем не надано доказів направлення/вручення відповідного листа, напис на якому, як стверджував позивач, вчинено відповідачем, проте, відповідач під час розгляду даної справи у суді першої інстанції визнав факт отримання відповідного листа та вчинення зазначеного напису директором ТОВ "ЗТМ "Аріан" Рудик Е.Г, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с.36-38).
У відповіді відповідача на попередження, що датована 14.07.2020 за вих.№465/С (а.с.15), яка направлена позивачу, відповідач підтвердив, що у нього знаходяться залишки товару позивача, а саме:
- олива базова SN-150 - 452 кг;
- олива 1-40А- 2262 кг;
- олива 1-20А - 309,77 кг;
- олива ТАД-17і - 93 кг;
- присадка Т-321Н - 138,71 кг;
- присадка ССК-400D - 476,51 кг;
- присадка ВНИИ ЛП-354 - 117,01 кг;
- олива КС-19 -132 кг.
У відповіді на попередження відповідач вказав на наявність у позивача перед ним боргу у розмірі 171 204,84 грн, який просив повернути, після чого обіцяв здійснити розрахунок за товар або його повернення та висловив свою згоду на проведення взаєморозрахунку.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2020 у справі №911/2200/20 за позовом ТОВ "Мега Групп" до ТОВ "ЗТМ "Аріан" відмовлено у задоволенні позову про стягнення 152 867,94 грн збитків та 15286,76 грн штрафу.
Вимоги ТОВ "Мега Групп" у вказаній справі в частині стягнення збитків обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов цього ж договору зберігання, вимоги на підставі якого заявлені у даній справі, а саме не повернення того ж майна, що і у даній справі, після закінчення строку зберігання, встановленого договором, та виникнення у зв'язку з цим права на відшкодування вартості такого майна. Вимоги в частині стягнення штрафу мотивовані необґрунтованою відмовою повернути майно та встановленням відповідної відповідальності за це п.8.4 договору.
Вказане рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення збитків, мотивовано тим, позивачем не доведено втрати товару, який передано відповідачу на зберігання, неможливістю встановити заставну вартість майна, що передано відповідачу на зберігання, відсутності елементів складу правопорушення - наявність збитків.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафу за необґрунтовану відмову повернути майно, суд у справі №911/2200/20 виходив з того, що позивачем не доведено поданими суду доказами того, що порушення договору, за які позивачем нараховані вказані штрафні санкції, а саме "необґрунтована відмова від видачі (повернення) майна зі зберігання" мали місце саме під час дії договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що посилання апелянта на те, що таким рішенням судом встановлено, що умови відповідного договору зберігання не порушувались, товар в повному обсязі продовжує знаходитись на зберіганні у відповідача і він не заперечує щодо його повернення є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам лише в частині встановлення таким рішенням фактів зберігання майна позивача, що передано у відповідності з договором та знаходження такого майна на зберіганні на момент прийняття відповідного рішення.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарський справі, що набрало законної сили, в силу ч.4 ст.75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Спір між сторонами у даній справі виник у зв'язку з наявністю у відповідача обов'язку повернути позивачу товар, який передано на зберігання відповідачу, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, за порушення зобов'язань.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч.1 ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
При цьому, в силу відповідної норми, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Як визначено ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
У відповідності до ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, а у відповідності до ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
У рішенні Господарського суду Київської області у справі №911/2200/20 встановлено, що періодом дії договору є період з 25.02.2019 по 31.12.2019, у даній справі також не надано доказів на підтвердження того, що дія відповідного договору в установленому порядку продовжена сторонами. Поряд з цим, сторони в процесі розгляду справи підтвердили, що строк дії відповідного договору закінчився.
Заперечуючи щодо заявленого позову, відповідач вказував про те, що після закінчення дії договору позивач не звертався до відповідача з листами щодо повернення залишків нафтопродуктів для чого необхідно надання позивачем транспорту для завантаження.
Однак, навіть у випадку не виконання позивачем зобов'язання забрати майно із зберігання одразу ж після закінчення строку зберігання не припиняє його обов'язку забрати таке майно і права вимагати від відповідача його повернення, а лише покладає на нього обов'язок, визначений ч.3 ст.946 ЦК України, внести плату за весь фактичний час її зберігання, у випадку саме порушення позивачем зобов'язання забрати майно після закінчення строку його зберігання.
Факт звернення до відповідача з вимогою про повернення майна 08.07.2020 встановлено судом та підтверджено сторонами. При цьому, відповідна вимога містила відомості щодо перевізника, марки та номеру автомобіля, даних щодо водія, однак, відповідачем в особі керівника таке повернення не узгоджено, а висловлена вимога, виконання якої не є обов'язком позивача, що має бути виконаний до отримання майна із зберігання.
Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів того, що він вимагав від позивача виконати його обов'язок - забрати майно після закінчення строку зберігання. При цьому, виконання такого обов'язку неможливо без вчинення відповідачем певних дій, зважаючи на те, що майно знаходиться на його території і доступ до нього не є вільним, а також те, що саме відповідач здійснює відвантаження такого майна.
У матеріалах справи відсутні докази того, що після звернення позивача щодо відвантаження майна, що мало місце 08.07.2020, відповідач пропонував забрати майно у інший день та час.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що строк для виконання зобов'язання з повернення майна - 5 днів з дати закінчення строку дії договору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що доказів звернення у відповідний строк, встановлений для виконання зобов'язання з повернення майна, щодо надання транспорту позивачем для відвантаження майна, що перебувало на зберіганні на умовах укладеного сторонами договору не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути майно, яке знаходиться у нього на зберіганні.
Посилання апелянта на те, що така вимога вже розглянута судом у справі №911/2200/20 колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим, оскільки предметом спору у справі №911/2200/20 було стягнення збитків, а у даній справі (№911/794/21) предметом спору є виконання зобов'язання з повернення майна, переданого на зберігання, отже, відповідні позови не є тотожними.
Щодо судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
На підтвердження відповідних витрат позивачем надані докази, на підставі яких суд встановив наступні обставини.
Між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Столична правова група" (далі - АО) 11.01.2021 укладено договір №28 про надання правової допомоги (а.с.20-21), відповідно до умов якого АО взяло а себе зобов'язання, зокрема, представляти інтереси клієнта під час розгляду справи про примусове виконання обов'язку в натурі - повернення майна зі зберігання, а клієнт зобов'язався виплатити АО гонорар за надані послуги (п. 1.1 договору).
Відповідно до розділу 7 вказаного договору, гонорар за угодою сторін складається із сум усіх виставлених та оплачених рахунків; рахунки сплачуються клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту їх виставлення.
Згідно п. 11.2 договору він припиняє свою дію після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до ордеру серії АА №1088513 від 15.03.2021, який видано АО, адвокат Цимейко Г.О. надає правничу допомогу на підставі вищевказаного договору про надання правової допомоги, зокрема, у Господарському суді Київської області (а.с.22).
На підтвердження того, що Цимейко Г.О. набула статусу адвоката надано свідоцтво серії КС №5196/10 від 17.07.2014 (а.с.22, зворот).
За надання послуг за відповідним договором АО виставлені позивачу рахунки: №21 від 09.04.2021 на суму 2000грн; №25 від 15.04.2021 на суму 1 500грн; №35 від 12.05.2021 на суму 1 400грн; №36 від 19.05.2021 на суму 1 400грн (а.с.55, 57, 82, 84).
Вказані рахунки оплачені у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №4518 від 19.05.2021, №4499 від 12.05.2021; №4443 від 15.04.2021, №4429 від 12.04.2021 (а.с.55,зворот; а.с.58, 82,зворот; а.с. 84,зворот), а також випискою з рахунку позивача за період з 01.04.2021 по 24.05.2021 (а.с.101).
На підтвердження факту надання послуг складені акти наданих послуг на загальну суму 6300грн, а саме від: 12.04.2021 на суму 2000грн; 15.04.2021 на суму 1500грн; 12.05.2021 на суму 1400грн; від 18.05.2021 на суму 1400грн (а.с.56, 59, 85, 83).
У відповідності з ч. 1 до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 вказаної норми, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як визначено ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, як встановлено чч. 4, 5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, відповідно до ч.6 вказаної норми, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У даній справі відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечував щодо покладення на нього таких витрат позивача, про що ним подано клопотання (а.с.98-99), посилаючись на те, що позивачем не надано детального опису робіт та витраченого часу, що є підставою, за твердженням відповідача, для відмови у покладенні таких витрат на позивача.
Місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача в цій частині, оскільки позивачем у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу наведено опис робіт, виконаних адвокатом (а.с.81). При цьому, з наданих позивачем доказів вбачається, що розмір гонорару адвоката за надання певних послуг не пов'язаний із часом, витраченим на їх надання.
Як визначено ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару адвоката може не залежати від кількості годин його роботи. При цьому, підписавши акти виконаних робіт сторони - АО та позивач фактично узгодили розмір гонорару адвоката.
Надання послуг адвокатом підтверджується матеріалами справи, його участю у судових засіданнях 12.05.2021, 21.05.2021 та 24.05.2021.
З урахування положень ч.4 ст. 129 ГПК України місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5727,33 грн пропорційно задоволеним вимогам.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі №911/794/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод технічних масел "Аріан" на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі №911/794/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі №911/794/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/794/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06.10.2021.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко