ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/21226.05.10
За позовом фірми "Мірта" (приватне підприємство)
до Міністерства оборони України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Державне казначейство України
про стягнення 708 150, 42 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Кіхтенко О. С. (дов. від 30.03.2010)
Від відповідача Гордієнко В. І. (дов. від 08.02.2010 № 220/176/д)
Від третьої особи Бабак О.П. (дов. № 18-22/1287 від 24.03.2010)
В судовому засіданні 26.05.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги фірми "Мірта" (приватне підприємство) до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в розмірі 708 150, 42 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 271/5/09/15 від 01.12.2009.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2010 порушено провадження у справі № 50/212 та призначено її до розгляду на 28.04.2010.
В судове засідання 28.04.2010 прибули представники сторін та дали пояснення по справі. Представник відповідача надав пояснення по суті справи в яких заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що кредиторська заборгованість у відповідача виникла у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках Державного казначейства України, яке здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача.
У зв'язку з наведеним суд вирішив за власною ініціативою залучити до участі у справі Державне казначейство України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Стаття 27 ГПК України встановлює, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть за ініціативою господарського суду бути залучені до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Представники сторін не заперечували проти залучення Державного казначейства України до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.04.2010 було залучено до участі у справі № 50/212 Державне казначейство України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 26.05.2010.
В судове засідання 26.05.2010 прибули представники сторін та третьої особи. Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог в зв'язку з частковим погашенням відповідачем суми заборгованості та просить стягнути з відповідача основного боргу в сумі 67 927,44 грн. та судові витрати, понесені позивачем. Суд прийняв до уваги дану заяву.
Представник третьої особи надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство оборони України, як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
01.12.2009 між фірмою "Мірта" (приватне підприємство) (далі -позивач, виконавець за договором) та Міністерством оборони України (далі -відповідач, замовник за договором) було укладено договір про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 271/5/09/15.
Відповідно до умов п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався надати послуги з прання і сухого чищення (далі - послуги) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (далі - майна), згідно з Планом надання послуг з прання військовим частинам, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і за цінами згідно з положеннями договору та наведеній у ньому специфікацією.
Загальна вартість послуг складає 721 849,44 грн. (сімсот двадцять одна тисяча вісімсот сорок дев'ять гривень 44 коп.), у тому числі ПДВ - 120308,24 грн. (сто двадцять тисяч триста вісім гривень 24 коп.).
Замовник забезпечує приймання послуг через представника замовника за кількістю та якістю та здійснює оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами відповідно до умов договору (п.2.2. договору).
Згідно п. 2.5. договору, після надання послуг оформлюються три екземпляри акту приймального контролю якості та кількості наданих послуг, два з яких передаються виконавцю, а один залишається представнику замовника.
Відповідно до п.4.3. договору, оплата за надані послуги проводиться на підставі рахунку-фактури за надані послуги та актів приймального контролю якості та кількості наданих послуг, підписаних виконавцем та замовником, засвідчених мастичними печатками.
Відповідно до п.4.4. договору, розрахунок за надані послуги здійснюється після фактичного їх виконання протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику актів приймального контролю та рахунку-фактури.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач виконав свої зобов'язання за договором шляхом надання послуг Міністерству оборони України, що підтверджується рахунками та підписаними відповідачем актами, а саме:
- рахунком № 215 від 21.12.2009 та актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за № № 1-16 від 21.12.2009;
- рахунком № 397 от 23.12.2009 та актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за № № 17-27;
- рахунком № 399 від 24.12.2009 та актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за № № 3-21 від 24.12.2009;
- рахунком № 442 від 23.12.2009 та актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за № № 421-434 від 23.12.2009;
- рахунком № 8 від 25.12.2009 та актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за № № 1, 2 від 24.12.2009.
Вищевказані рахунки та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання приймається судом у якості належного доказу виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем та прийняття їх останнім.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманих послуг. Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 271/5/09/15 від 01.12.2009 становить 679 276,44 грн.(за розрахунком позивача)
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до акту від 11.01.2010 звіряння розрахунків між фірмою "Мірта" (приватне підприємство) та Міністерством оборони України за надані послуги за договором № 271/5/09/15 від 01.12.2009, підписаного уповноваженими особами сторін з відтисками печаток та довідки Державного казначейства України, заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 667 596,24 грн.
Таким чином на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов договору становить 667 596,24 грн. Вказану суму боргу також підтвердили в судовому засіданні представники Міністерства оборони України та Державного казначейства України.
Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 680,20 грн. (679 276,44 грн. (заявлена сума основного боргу позивачем до стягнення) - 667 596,24 грн. (підтверджена матеріалами справи) = 11 680,20 грн.) не підлягає задоволенню за недоведеністю. Надання послуг на вказану суму представник відповідача належними доказами не підтвердив
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з прання і сухого чищення для Державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 271/5/09/15 від 01.12.2009 підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь фірми "Мірта" (приватне підприємство) (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 40; код ЄДРПОУ 24769277) основний борг в сумі 667 596 (шістсот шістдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 24 коп., державне мито в сумі 6 675 (шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 (двісті тридцять один) грн. 94 коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 07.06.2010