Справа № 643/17442/21
Провадження № 2-з/643/239/21
07.10.2021 року Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Довготько Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хотян К.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
06.10.2021 року заявник ОСОБА_1 до пред'явлення позову подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру, розташовану за адерсою: АДРЕСА_1 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
В поданій заяві вказує на те, що до Московського районного суду м.Харкова буде подана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Предметом спору є визначення прав на майно позивача, а саме квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира була придбана за її кошти у 1997 році. Придбана відповідачем за суму 32368 грн. за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом за реєстровим №1534, та яка зареєстрована відповідачем 14.07.2005році. Зазначає, що є підстави вважати, що дана квартира, без згоди позивача, яка зареєстрована та проживає в даній квартирі, може бути відчужена на користь третіх осіб. Та в разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України в судове засідання сторони не викликались.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Ознайомившись з поданою заявою, матеріалами справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Як вбачається з матеріалів заяви, відповідно до копії паспорта заявника. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись лише на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявником не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття цих заходів унеможливить виконання рішення суду, не надано належних доказів щодо наявності співмірності заявлених позовних вимог заходам забезпечення позову і необхідності накладення арешту на це майно, не надано доказів належності майна ОСОБА_2 , а тому посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення виконання можливого рішення суду, суд вважає формальними та безпідставними, позаяк вони ґрунтуються лише на припущеннях заявника і самі по собі не можуть бути підставою для вжиття тих заходів забезпечення позову, про які просить заявник.
Отже, у відповідності із вищевикладеним, враховуючи зміст заяви, предмет майбутнього позову, та з урахуванням змісту зазначених норм процесуального права, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 260, 261 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову, заінтересована особа: ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.М. Довготько