Справа № 953/14964/21
н/п 2-а/953/402/21
04 жовтня 2021 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Харкова адміністративну справу за позовом Сінгх Рана Партап до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
Представник позивача- адвокат Цебрик Л.В., звернувся до Київського районного суду м.Харкова з позовною заявою, в інтересах Сінгх Рана Партап (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) , до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (далі за текстом - відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3957595 від 23.03.2021 інспектора, лейтенанта поліції 3 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Дронюка Юрія Ігоровича про притягнення Сінгх Рана Партап до адміністративної відповідальності на підставі ч.2 ст.126 КУпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн та закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП України.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цебрик Л.В. посилається на те, що 23.03.2021 р. інспектор лейтенант поліції 3-го батальйону 5-ти роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Дронюк Юрій Ігорович за адресою вул. Гвардійців-Широнінців, 37/15 в м. Харків виніс спірну постанову, у зв'язку з порушенням позивача п. 2.1 «а» ПДР- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Разом з цим, позивач вважає спірну постанову протиправною, оскільки позивач не керував автомобілем 23.03.2021, в тому числі о 00-21, коли до нього підійшов інспектор, який не зупиняв транспортний засіб, в якому перебував позивач, а тому не набув права перевірки документів. Також, відповідачем неправильно застосовано пункт 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ № 340 від 08.05.1993, оскільки позивач має право керувати легковим автомобілем, що вказано в його міжнародних водійських правах, на підставі посвідчення водія, видане Респубілкою Індія.
Крім того, представник позивача зазначив, що розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці суперечить вимогам щодо об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення та призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема до порушення права користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі, письмові пояснення, тощо. Інспектор, який виніс оскаржувану постанову, не врахував те, що позивач не володіє мовою, якою розмовляв інспектор, а отже потребував перекладача, у зв'язку з чим прохав надати йому перекладача та адвоката, на що інспектор не зреагував, чим порушив право позивача на захист.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2021 адміністративний позов Сінгх Рана Партап, залишено без руху, надано 7-денний строк для усунення недоліків.
Позивач в установлений судом строк усунув недоліки позовної заяви, про що подана відповідна заява.
Ухвалою суду від 19.08.2021 прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи проводити одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався процесуальним правом надати відзив на адміністративний позов у строк, визначений судом. Поштове відправлення на ім'я відповідача повернулось на адресу суду 02.11.2020 із відміткою відділення поштового зв'язку " повертається інші причини, що не дали змогу виконати зобов'язання щодо пересилання поштового відправлення ".
Керуючись ч.6 ст.7 КАС України, суд застосовує приписи ч.11 ст.126 КАС України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕАН № 3957595 від 23.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 23.03.2021 о 00-21 годині в м. Харків по вул. Гвардійців-Широнінців, 37/15, водій Сінгх Рана Партап керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на вимкнену додаткові секції світлофора, яка вказує рух ліворуч, при перевірці у водія було відсутнє посвідчення водія на право керування відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно доводів позивача про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення ним правопорушення, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі -ПДР).
Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 вбачається, що Сінгх Рана Партап, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Індії, проте у постанові серії ЕАН № 3957595 від 23 березня 2021 року не зазначено жодних відомостей про те, чи ця особа володіє українською мовою, якою ведеться провадження. У разі, якщо така особа не володіє українською мовою, постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача. Перекладач повинен мати відповідну освіту, що дає право перекладу з іноземної мови на українську, а також попереджається про відповідальність за завідомо неправильний переклад.
Згідно зі ст. 274 КУпАП, перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Жодних відомостей про участь перекладача під час складання даної постанови - не зазначено. При цьому порушено визначені ст.268 КУпАП права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до яких така особа має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Зокрема, суду не надано відеозапису, з якого вбачається, що позивач розуміє українську мову та не потребує послуг перекладача.
Отже, під час винесення постанови серії ЕАН № 3957595 від 23 березня 2021 року відносно громадянина Індії ОСОБА_1 було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо залучення перекладача та не були належним чином роз'яснені його права та обов'язки, в тому числі, гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП.
Таким чином, відсутність перекладача при складанні відносно громадянина Індії ОСОБА_1 постанови свідчить про порушення вимог статті 268 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини має сталу практику щодо розгляду справ із дотриманням права на допомогу перекладача як однієї зі складових прав обвинуваченого на захист, у контексті дотримання права на справедливий судовий розгляд, що зафіксовано у декількох рішеннях цього Суду, зокрема: «В контексті права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6-3, підпункт (е) означає, що обвинувачений, який не розуміє мови, що використовується, або не розмовляє на ній, має право на безоплатну допомогу перекладача для письмового або усного перекладу всіх документів чи заяв по порушеній проти нього у справі, що необхідні йому для розуміння того, що відбувається, та гарантувати його права» (Справа Шабельник проти України, рішення від 19 лютого 2009 року).
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, враховуючи, що наявна в матеріалах адміністративної справи постанова серії ЕАН № 3957595 від 23 березня 2021 року, яка повинна бути первинним і головним доказом в даній справі, складена із грубим порушенням права особи на захист, шо робить її очевидно недопустимим доказом, то відсутні підстави заслуховувати в судовому засіданні учасників справи.
Крім того, щодо доводів позивача про неможливість користуватися юридичною допомогою адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні по справі № 13-рп/2000 від 16.11.2000 року, дійшов висновку, що закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві.
Суд зазначає, що право особи на захист та правову допомогу - одна з найважливіших державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України та міжнародними актами, які становлять національне законодавство, щодо прав людини і основоположних свобод (ст. 11 Загальної декларації прав людини; ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права; ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), і не може бути обмежено з огляду на освіту, посаду, соціальний статус особи, яка заявляє про бажання скористатись правовою допомогою адвоката.
Суд дійшов до висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а безпідставно відмовлено в реалізації такого права.
Таке істотне порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, є підставою для скасування постанови, незалежно від наявності чи відсутності вини позивача.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 640/16220/16-а.
Як вбачається зі змісту спірної постанови підставою для зупинки працівниками поліції позивача слугувало те, що він керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на вимкнену додаткові секції світлофора, яка вказує рух ліворуч.
Разом з цим, судом встановлено, що правової підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до пп. «а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови КабінетуМіністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.
На підтвердження права на керування транспортним засобом до матеріалів справи долучено копії Індійських водійських прав та Міжнародних водійських прав виданих позивачу.
Таким чином, долучені до позовної заяви документи відповідають вказаним вимогам та підтверджують право позивача на керування транспортним засобом, у зв'язку із чим суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП.
Щодо посилання позивача, на порушення відповідачем обов'язку скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ст.ст.256, 258 КУпАП, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 2 та 4 ст. 258КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог 283КУпАП.
Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395від 07.11.2015року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями128,129, статтею132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті140, частинами шостою, сьомою статті152-1КУпАП.
Враховуючи викладене, у даному випадку нормами законодавства не передбачено обов'язок працівника поліції складати протоколу про адміністративне правопорушення, та встановлено, що при розгляді справи виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.
В силу п. 1 с. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, оскільки не спростовано сторонами, що відповідачем належним чином не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем . Правил дорожнього руху України.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення ст. 77 КАС України не доведено правомірність свого рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування спірної постанови.
Що стосується позовних вимог в частині закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
В межах рохгляду даної справи судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача щодо прийняття певного рішення, тобто питання протиправності чи правомірності дій відповідача по винесеннь спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 08.04.2020 у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).
Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідним відмовити у задоволені позовних вимог в частині підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на зазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно розглянувши справу за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 205, 242-244, 246, 250, 255, 286, 292- 293, 295, 297 КАС України, ч.2 ст.126, 222, 251, 258, 280, 283 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд, -
Адміністративний позов Сінгх Рана Партап до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАН № 3957595 від 23.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на Сінгх Рана Партап за ч.2 ст.126 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ: 40108686) на користь Сінгх Рана Партап судовий збір в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 00 коп.
З урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Сінгх Рана Партап, 10.07.1983 р.н., адреса: м. Ужгород, вул. Грушевського, 70/54.
Відповідач - Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Повний текст рішення складений "04" жовтня 2021 року.
Суддя С.М. Лисиченко