Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 534/812/20
Провадження № 1-кп/553/62/2021
Іменем України
05.10.2021м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , клопотання прокурора про продовження заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у рамках кримінального провадження № 12020170080000183 від 09 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -
У червні 2020 року до Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань № 12020170080000183 від 09 березня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 липня 2020 року задоволено подання голови Комсомольського міського суду Полтавської області про направлення обвинувального акту на розгляд до іншого суду та передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020170080000183 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтави.
02 липня 2020 року у провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Згідно ухвали суду від 14 липня 2020 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.
Згідно розпорядження № 25 від 03 серпня 2021 року керівника апарату Ленінського районного суду м. Полтави щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ проведено повторний автоматизований розподіл судової справи в зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_6 у відпустці, у зв'язку з вагітністю та пологами, та визначено суддю ОСОБА_1 ..
Ухвалою ві 04 серпня 2021 року головуючою суддею ОСОБА_1 закінчено підготовче провадження до судового розгляду та призначено судове засідання.
Під час досудового розслідування щодо ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2020 року до останнього застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2021 року запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжено до 08 жовтня 2021 року.
Відповідно до статті 331 ч.ч. 1, 3 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 121 КК України, із наведенням обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які стали підставою для обрання та продовження строку дії запобіжного заходу під час досудового розслідування, на думку прокурора, продовжують існувати і на сьогоднішній день.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували. При цьому, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу вуідносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час. В обгрунтування клопотання захисником обвинуваченого адвокатом - ОСОБА_4 вказувалось про те, розгляд кримінального провадження триває досить тривалий час та весь цей період часу ОСОБА_5 перебуває під вартою. В обгрунутвання поданого в судовому засіданні клпотання захисником вказувалось про істотно важливу на його думку обставину, що у події 08.03.2020 року, в ході якої помер потерпійлий, приймали участь четверо осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 були затримані працівниками поліції одночасно, але в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, був затриманий лише ОСОБА_5 та з клопотаням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до слідчого судді звернувся слідчий із прокурором лише відносно ОСОБА_5 ..
При цьому, ОСОБА_9 , на взутті якого було виявлено кров потерпілого, з приміщення поліції зник за невідомих обставин і місце його знаходження досудовим розслідуванням не встановлено. Захисником вказувалось про те, що на одязі та взутті ОСОБА_5 не було виявлено жодних слідів злочину, у тому числі біологічних зразків потерапілого.
В клопотанні вказувалось про те, що 11.06.2020 року дружина ОСОБА_7 звернулась до правохоронних органів із заявою про побиття 08.03.2020 року невідомою особою її чоловіка.
За її заявою 11.06.2020 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12020170080000394 із правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 125 КК України.
В той час по факту смерті ОСОБА_7 09.03.2020 року відкрито кримінальне провадження № 12020170080000183 із правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 121 КК України.
Захисником зауважено, що досудове розслідування з невідомих причини проводилось лише відносно ОСОБА_5 , в той час, як другого фігуранта події ОСОБА_9 повністю виключили із підозри та відпустили, в зв'язку з чим потерпіла змушена була звернутися до поліції. Отже, за однією і тією ж подією було відкрито два кримінальних провадженння із зовсім різною кваліфікацією. При цьому, кримінальне провадження, повідомлення про підозру у якому орган досудового розслідування змушений був повідомити ОСОБА_9 , кваліфіковано за найлегший злочин проти здоров'я та життя людини, передбачений кримінальним кодексом.
В даному клопотанні захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_4 вказувало, що наведені ним факти у клопотанні про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого свідчать на думку останнього про свідоме та умисне продовження працівниками правоохоронних органів, із використанням службових повноважень та наданою владою, здійснювати фактично захист учасника бійки з тяжкими наслідками ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності. Такі обставини мають всі ознаки корупції та вчинення службовими особами правоохоронного органу кримінальних правопорушень, які повинні стати предметом досудовоого розслідування органами Державного бюро розслідувань.
Захисник зазначив, що вина обвинуваченого ще не доведена, у зв'язку з чим сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути підставою для тримання обвинуваченого під ватрою. Крім того, обвинувачений до затримання працював, та на сьогоднішній день він не звільнений, а тому має можливість працювати та забезпечувати сім'ю. З наведених підстав просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та вважав за доцільне змінити запобіжний захід ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, з викладених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечував проти клопотання захисника обвинуваченого, в зв'язку з безпідсавністю.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
При вирішенні питання щодо можливості продовження або зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлений раніше ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наразі не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.
З огляду на ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Разом з цим надані стороною захисту суду документи з приводу того, що ОСОБА_5 по теперішній час значиться на посаді слюсаря - ремонтника у ТОВ "КС - Інжиніринг" та його можливість проживання за місцем роботи не є переважною обставиною перед вимогами громадського інтересу у даному кримінальному провадженні. А в свою чергу твердження сторони захисту про вчинення працівниками правоохоронних органів корупційних чи службових злочинів в рамках іншого кримінального провадження виходить за рамки даного кримінального провдаження та обставин, котрі підлягають встановленню саме в ньому. Крім того, з відповідними заявами до територіальних органів ДБР сторона захисту з даного приводу не зверталась взагалі, що підтверджує вищевикладені висновки суду.
Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам. Проте, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником на його користь, проте в даному конкретному випадку суд приходить до висновку, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.
Під час розгляду клопотання не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням його стану здоров'я чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
В той же час, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено, що встановлені при обранні та продовженні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, та що інший, більш м'який запобіжний захід, є недостатнім для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що в свою чергу спростовують твердження сторони захисту щодо доцільності запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який у вигляді домашнього арешту у нічний час, в зв'язку з чим клопотання сторони захисту суд визнає безпідставним.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 197, 331 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити за безпідставністю.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в ДУ "Полтавська установа виконання покарань №23", строком на 60 днів, починаючи з 12 год. 30 хв. 05 жовтня 2021 року по 12 год. 30 хв. 03 грудня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1