ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/11324.09.09
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний метало центр Леман - Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озар - АК ЯПИ Україна"
про стягнення 1 823 936,92 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Пиляй С.І. -довіреність № 23 від 09.04.2009р.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний метало центр Леман - Україна" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озар - АК ЯПИ Україна" про стягнення 1 823 936,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умом Договору поставки № КИП-14/06/08 від 19.06.2008 р. повністю не розрахувався за поставлену продукцію, заборгувавши позивачу 1 823 936,92 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 138 924,13 грн. - боргу, 511 621,3 грн. -пені, 100 216,37 грн. -штрафу, 25 862,3 грн. -інфляційних збитків, 8 410,22 грн. -3 % річних, 38 902,6 грн. -процентів за неправомірне користування чужими коштами, а також понесені ним по справі судові витрати -18 239,37 грн. -державного мита та 118,00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 16.02.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.03.2009.
Ухвалою суду від 16.02.2009 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр "Леман - Україна" про забезпечення позову.
05.03.2009 відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 16.02.2009 про забезпечення позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.02.2009 залишено без задоволення. Ухвалу від 16.02.2009 залишено без змін. Справу направлено для подальшого розгляду до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою від 06.07.2009 року розгляд справи призначено на 31.08.2009 року.
31.08.2009 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвалою розгляд справи відкладено на 24.09.2009.
24.09.2009 представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.02.2009 р. не виконав, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.09.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -.
19.06.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № КИП-14/06/08 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов'язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність відповідача металопродукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах позивача, які є не від'ємними частинами даного Договору, та/або видаткових/залізничних накладних.
Згідно умов Договору поставка товару може здійснюватись залізничним транспортом, автотранспортом або самовивозом зі складу позивача.
Позивачем одночасно з кожною партією товару був переданий відповідачу пакет документів на товар, а саме: видаткова накладна, акт прийому-передачі, копія сертифікату якості.
Згідно п. 3.5. Договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах позивача. З моменту зарахування на поточний рахунок позивача 100% оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Позивач має право поставити товар відповідачу без попередньої оплати. В цьому випадку відповідач оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3 днів з моменту поставки.
Позивач як постачальник, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, факт отримання товару підтверджується розхідними накладними та відповідачем.
Відповідач поставлений позивачем товар прийняв, про що також свідчать довіреності на отримання товару уповноваженим представником відповідача (копії у справі). Однак, взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 138 924,13 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього Договором, в повному обсязі.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 138 924,13 грн. нормативно та документально доведені а тому підлягають задоволенню повністю.
Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 5.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 511 621,3 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатку до нього відповідач, на вимоги позивача, сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягає задоволенню повністю в розмірі 511 621,3 грн.
Крім того, позивач на підставі п. 5.2. Договору просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару, який за розрахунками позивача становить 100 216,37 грн.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п.5.2. Договору крім сплати пені відповідач, за вимогою позивача, сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару в зазначені в даному Договорі та додатках до нього строки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10% штрафу від суми несплаченого товару є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині, а саме в розмірі 100 216,37 грн., що становить 10% від суми доведеної заборгованості відповідача.
Позивач також просить стягнути з відповідача 25 862,3 грн. -індексу інфляції та 8 410,22 грн. -3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перерахувавши нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних, визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 25 862,3 грн. та 8 410,22 грн. відповідно до розрахунку відповідача.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 38 902,6 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави “Виконання зобов'язання” свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава “Забезпечення виконання зобов'язань”), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава “Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання”).
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Озар - АК ЯПИ Україна" (юр. адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 27-А, факт. адреса: 01034, м.Київ, вул. Лисенка, 4, оф.15, код ЄДРПОУ 32979633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний метало центр Леман - Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32665054) -1 138 924, (один мільйон сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 13 коп. -боргу, 511 621, (п'ятсот одинадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 3 коп. -пені, 100 216,37 (сто тисяч двісті шістнадцять) грн. 37 коп. -штрафу, 25 862 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 3 коп. -індексу інфляції, 8 410 (вісім тисяч чотириста десять) грн. 22 коп. -3 % річних, 17 850 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 87 коп. -державного мита, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 49 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 05.10.2009р