Єдиний унікальний номер 225/3427/15-ц
Номер провадження 22-ц/804/2353/21
Єдиний унікальний номер 225/3427/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Нємиш Н.В. Номер провадження 22-ц/804/2353/21 Доповідач Агєєв О.В.
06 жовтня 2021 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.
суддів Кішкіної І.В., Хейло Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 225/3427/15-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 липня 2015 року у складі судді Нємиш Н.В., -
У червні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору № DO0DGK00000080 від 19.12.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 17000 Доларів США на термін до 17.12.2027 року. Відповідно до умов договору, щомісяця в період сплати, позивальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.05.2015 року становить 50651,35 Доларів США. Позивач просив стягнути з відповідача суму боргу за вказаним кредитним договором та судові витрати.
Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 липня 2015 року позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 50651, 35 (п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят один Долар США, 35 центів), що за курсом 20,83 відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.05.2015 року складає 1055067 (один мільйон п'ятдесят п'ять тисяч шістдесят сім) грн. 61 коп. за кредитним договором № DO0DGK00000080 від 19.12.2007 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири ) грн. 00 коп.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2021 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення у справі.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати заочне рішення від 31 липня 2017 року, застосувати наслідки спливу позовної давності на пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.12.2007 року та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в квітні 2009 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру. Таким чином позивач використав своє право, визначене в ч.2 ст.1050 ЦК України та достроково вимагав повернення відповідачем всієї суми кредиту за кредитним договором шляхом спрямування вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався в квітні 2009 року (дата подачі позовної заяви) та закінчився в квітні 2014 року (п.4.5 Кредитного договору - позовна давність 5 років). Як вбачається з штампу на позовній заяві про стягнення заборгованості, яка датована 12 червня 2015 року, отже позивачем був пропущений п'ятирічний строк позовної давності. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Також зазначає, що банком пред'явлено у даній справі позовні вимоги, як в межах, що перевищують суми кредитної заборгованості, яка визначена раніше судом, так і за спливом строку позовної давності, лише 12 червня 2015 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що відповідач вживала будь-які заходи для належного виконання зобов'язання по даному правочину, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, яке сталося з вини останньої, що тягне цивільно-правову відповідальність.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.12.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № DO0DGK00000080 на отримання кредиту у розмірі 17000 Доларів США на термін до 17.12.2027 року (а.с.9-11).
Прострочена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.05.2015 року становить 50651,35 Доларів США, з яких:
- заборгованість за кредитом -14256,40 Доларів США;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 11361,02 Доларів США;
- заборгованість по комісії за користуванням кредитом- 2184,00 Доларів США;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання - 20426,53 Доларів США;
- штраф (фіксована частина) - 12,00 Доларів США ;
- штраф (процентна складова) - 2411,40 Доларів США (а.с. 5-8).
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року у справі № 2-2758-09 позов Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 54,20 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на підставі договору іпотеки № DO0DGK00000080 від 19.12.2007 року закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання Закритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
З мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № DO0DGK00000080 від 19.12.2007 року заборгованість за яким станом на 12.03.2009 року становила 14605,21 долларів США, яка складається з наступного:
- заборгованість за кредитом -13884,92 Доларів США;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 588,21 Доларів США;
- заборгованість по комісії за користуванням кредитом- 84,00 Доларів США;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання - 48,08 Доларів США.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ч.1 ст.530 ЦК України вказано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1 і 2 ст. 1054 ЦК України).
За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як вже зазначалося вище рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року в рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, розмір якої зафіксовано у мотивувальній частині, а саме 14605,21 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки (а.с.105).
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Таким чином, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Отже нарахування процентів за користування кредитом та неустойки після закінчення строку дії договору, зміненого банком в односторонньому порядку, суперечить вимогам закону.
Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, де вказано, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (провадження № 14-10цс18) та від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18).
Таким чином позивач реалізував своє право на повернення кредиту достроково, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у нього відсутнє право повторно стягувати заборгованість по процентах, комісію та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.
В даному випадку, як зазначено в наведеній вище постанові Великої Палати Верховного від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, права та інтереси кредитодавця забезпечуються законом, а саме ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак даних вимог позивач по справі не заявляв.
З приводу заявленого позивачем в апеляційній скарзі клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що права позивача на отримання передбачених за кредитним договором укладеним з відповідачем сум станом на квітень 2009 року було порушене. Це вбачається з копії рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили 26 жовтня 2009 року. Судом встановлено, що станом на 12 березня 2009 року загальна заборгованість за кредитом у відповідача ОСОБА_1 складала 14605,21 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 13884,92 дол. США , 588,21 дол США - заборгованість по процентам, 84,00 дол. США - по комісії за користування кредитом, 48,08 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції задовольнив позов АТ КБ «ПриватБанк» та звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 54,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки Банком з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України)..
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19) якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Звертаючись в квітні 2009 року до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки банк посилався на порушення його прав на час звернення, а саме наявність заборгованості за кредитом станом на 12 березня 2009 року в зазначеному вище розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що заставлене майно реалізовано не було і знаходиться під забороною (а.с.142-145).
12 червня 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом. До позовної заяви додано копію укладеного між сторонами кредитного договору № DO0DGK00000080 від 19.12.2007 року. Пунктом 4.5 даного договору передбачено, що сторони домовились про збільшення строку позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, пені та штрафів до 5 років (а.с.9-11).
Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позову в повному обсязі і стягуючи з відповідача ОСОБА_1 всю заявлену банком суму заборгованості, суд виходив з того, що порушене право позивача доведено.
Ухвалою від 24 червня 2021 року суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Саєнко О.М. про скасування заочного рішення (а.с.89-91).
При цьому суд не звернув уваги та не перевірив обґрунтовані доводи представника ОСОБА_2 про пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якого він і просив суд при перегляді рішення.
Враховую вище наведені вимоги закону, встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи, а саме те що після звернення АТ КБ «ПриватБанк» в квітні 2009 року з позовом про звернення стягнення на майно, останній фактично змінив на власний розсуд умови основного зобов'язання, в тому числі щодо строку дії договору і саме з часу даного звернення почався перебіг позовної давності, доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності є цілком обґрунтованими, оскільки з квітня 2009 року по травень 2015 року пройшло майже шість років.
Клопотання представника відповідача про застосування в даному випадку вимог ч.4 ст.267 ЦК України та відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом через сплив позовної давності підлягає задоволенню, оскільки такий сплив мав місце і позивач не навів суду, з наданням належних та допустимих доказів, причин пропущення передбаченого кредитним договором п'ятирічного строку позовної давності, які б судом були визнані поважними.
Суд першої інстанції при вирішенні спору належним чином не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого зробив передчасний висновок про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , підлягає задоволенню, а заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 липня 2015 року скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому колегія суддів зазначає, що позивач реалізував своє право на повернення кредиту достроково, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому у нього відсутнє право повторно стягувати заборгованість по процентах, комісію та неустойку, і це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, яка додаткової підстави для відмови у зв'язку зі спливом позовної давності не потребує.
Вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту задоволенню також не підлягає але на підставі ч.4 ст.267 ЦК України в зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, судові витрати АТ КБ «ПриватБанк», пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 3654,00 грн. покладаються на позивача, а судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 5481 грн. підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 липня 2015 року задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 липня 2015 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5481 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одну) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року.
Судді:
Головуючий суддя О.В.Агєєв