ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/36927.04.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Гелері", м. Київ
про стягнення 8 064,00 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Бардаліс Р.В. за довіреністю б/н від 02.03.2010
від відповідача: Гребенник М.О. за довіреністю б/н від 10.10.2009
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Гелері" про стягнення 8 064,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір про надання брокерських послуг декларування товарів №11/02/09 від 11.02.2009 року, в порушення умов якого відповідач не розрахувався за надані послуги, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 8 064,00 грн.
Позивач посилається, що направляв відповідачу акт прийому-передачі наданих послуг по декларуванню товару від 07.09.2009 року,який був отриманий відповідачем 10.09.2009 року, а відповідачем отриманий акт у встановлений п. 5.3 Договору терміни не відхилений, а тому вважається таким,що прийнятий без зауважень. При цьому, в якості судових витрат позивач просив стягнути з відповідача 1 000 грн. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2009 року розгляд справи призначено на 10.12.2009 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2009 року строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін.
Розгляд справи відкладався.
Відповідач позов не визнав, в відзиві на позов зазначив, що позивач при виконанні своїх зобов'язань за договором, зобов'язаний був заповнити письмові документи, а саме заповнити митну декларацію та здійснити оформлення такої декларації на митниці. Саме дані документи заповнені та оформленні належним чином, на думку відповідача, є безпосередніми доказами надання послуг як митного брокера.
Відповідач зазначає,що позивач при зверненні до нього з вимогою виконати грошові зобов'язання стосовно оплатити послуги позивача за декларування та митне оформлення товару, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно належного декларування та митного оформлення такого товару. Зокрема дві митні декларації № 100000007/9/108906; № 100000007/9/108907 взагалі не задекларовані, а дві інші митні декларації № 100000007/9/109891; № 100000007/9/109895 були задекларовані з порушенням вимог, а саме був задекларований товар який не ввозився відповідачем.
Позивач надав пояснення на заперечення відповідача, в яких зазначив, що виконував умови договору належним чином, а факт необхідності повторного декларування товару як і отримання карточки відмови сталось з вини самого відповідача, в зв'язку з поданням ним позивачу недостовірної інформації щодо асортименту та кількості товару, що ввозиться. Позивач зазначає, що здійснював декларування товару згідно даних інвойсу наданого відповідачем, однак при перевірці товару співробітниками митниці було виявлено товар, що не зазначений в інвойсах і відповідно позивач був змушений заповнювати нові декларації та вносити дані про товар згідно додаткових інвойсів наданих відповідачем.
Крім того, позивач зазначає, що вантажні митні декларації оформлені ним у відповідності до діючого законодавства, оформлення та подання Позивачем ВМД 109891 та ВМД 109895 підтверджується відбитками печатки Київської регіональної митниці на цих деклараціях, проходження та перевірка ВМД 109891 та ВМД 109895 у відділі тарифів підтверджується заповненою митним органом графою «С»на зазначених деклараціях та відбитком штампа «Сплачено», оформлення Позивачем документів в дозвільних службах засвідчується відміткою про надання відповідного документу в графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи»під номером 5109 та печаткою митного органу про прийняття митної декларації та доданих до неї документів.
Під час розгляду справи позивач подав заяву в який зазначив про збільшення судових витрат в частині стягнення вартості адвокатських послуг та просив суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 810,00 грн.
В судовому засіданні 27.04.2010 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
11.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" (Виконавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Гелері" (Замовник) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №11/02/09 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній та Бориспільській митницях, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги, проводити акредитації.
Відповідно до п.1.2 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню послуг, вказаних в Додатку №1 та Додатку №2 до Договору, що є його невід'ємною частиною. Сторонами було підписано Додаток №1 до Договору, в якому сторони погодили ціни на митно - брокерські послуги на 2009 рік.
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 Договору встановлено обов'язок відповідача, як замовника до початку митного оформлення надавати Виконавцю всі необхідні для митного оформлення документи (що вимагаються митними органами) та надавати достовірну та правдиву інформацію щодо характеру вантажу, його пакування та кількості.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №80 від 01.02.2006р. «Про перелік документів, необхідних для митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, для здійснення митного оформлення товарів подаються такі документи:
- митна декларація;
- товарно-транспортний документ;
- зовнішньоекономічний договір;
- рахунок (invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов Договору відповідач доручив позивачу здійснити митне оформлення партій товару, що надійшли від Меander ВV (Нідерланди) та Fink GmbH & Со. КG (Німеччина). Для виконання доручення відповідач надав позивачу наступні документи:
1. для партії товарів, що були імпортовані від Меander ВV (Нідерланди):
- товарно-транспортну накладну (СМR) №0066335;
- рахунок (invoice ) № 20091763;
- рахунок (invoice ) № 20091865;
- пакувальні листи;
- переклади рахунків на українську мову.
2. для партії товарів, що були імпортовані від Fink GmbH & Со. КG (Німеччина): Fink GmbH & Со. КG
- товарно-транспортну накладну (СМR) №0066338;
- рахунок (invoice) № 3090359;
- пакувальні листи;
- переклад рахунку на українську мову.
Факт надання відповідачем та отримання позивачем зазначених документів для виконання умов договору не заперечується сторонами.
На підставі зазначених товарно-супровідних документів позивачем було оформлено та подано митному органу дві вантажно-митні декларації: ВМД №100000007/9/108907 від 06.05.2009 (надалі по тексту ВМД 108907)- для товарів, що були Імпортовані від Меander ВV (Нідерланди) та ВМД № 100000007/9/108906 від 06.05.2009 (надалі по тексту ВМД 108906) - для товарів, що були імпортовані від Fink GmbH & Со. КG (Німеччина) (копії ВМД № 108907 від 06.05.2009 року та № 108906 від 06.05.2009 року наявні в матеріалах справи).
Згідно матеріалів справи митне оформлення партії товарів, імпортованої від Меander ВV (Нідерланди) здійснювалося, зокрема, на підставі наданого відповідачем інвойсу № 20091763 від 31.03.2009 та інвойсу № 20091865 від 01.04.2009. Зазначені рахунки супроводжували партію товару від постачальника, що підтверджується посиланням на ці рахунки в товарно-транспортній накладній (СМR) №0066335 від 23.04.2009.
Митне оформлення партії товарів, що були імпортовані від Fink GmbH & Со. КG (Німеччина), було здійснено позивачем, зокрема, на підставі інвойсу № 3090359 від 20.04.2009, наданого відповідачем. Зазначений рахунок супроводжував партію товару від постачальника, що підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) №0066338 від 23.04.2009 (копії зазначених документів в матеріалах справи).
В ході проведення митного огляду товарів митним органом (Київська регіональна митниця) було встановлено невідповідність деяких артикулів товару товарно-супровідній документації, зокрема наданим відповідачем інвойсам. У зв'язку з чим митним органом були оформлені дві картки відмови в митному оформленні товарів (картка відмови № 302 та картка відмови №303).
Як вбачається з акту про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД №108907 від 06.05.2009, при митному огляді продукції виявлено, що в ВМД заявлено інформацію, що не відповідала фактичному товару, що імпортувався. Зокрема:
- за порядковим номером товару № 13 заявлено пенали з гофрованого картону. Під час митного огляду митним органом було виявлено, що в кожному пеналі містяться по 6 олівців та гумка канцелярська, які підлягають митному декларуванню, як окрема товарна позиція;
- за порядковим номером товару № 16 заявлено подарункові набори (металеве відро з тканиною). Під час митного огляду митним органом виявлено, що в подарункові набори входять інші товари (зокрема, серветки, мило), які підлягають митному декларуванню, як окремі товарні позиції;
- в наявності є підставки з кераміки, що не заявлені в товарно-супровідній документації та в ВМД (копія акту в матеріалах справи).
Зазначений факт не спростовується поданими відповідачем доказами. Також відповідачем не надано доказів, що у позивача в наявності були інші документи на підставі яких він зобов'язаний був вносити відповідні відомості в ВМД, та, що саме з його вини зазначені дані не були включені до документів при митній реєстрації, тощо. Таким чином, суд вважає, що позивачу було відмовлено в декларуванні товару митним органом в зв'язку з недостовірною та неповною інформацією, що була надана йому відповідачем для проведення митного декларування партій товару, які імпортувалися.
Як убачається з матеріалів справи, в подальшому позивачеві було видано додаткові інвойси № 2009186 для декларування продукції фірми Меander ВV (Нідерланди) та № 30903 для декларування продукції Fink GmbH & Со. КG (Німеччина).
На виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивач оформив нові вантажно-митні декларації з урахуванням результатів митного огляду товарів, проведеного митним органом, та додаткових товарно-супровідних документів , а саме ВМД №100000007/9/109900 від 20.05.2009 (надалі по тексту ВМД 109900) та ВМД №100000007/9/109891 від 20.05.2009 (надалі по тексту ВМД 109891) - для товарів, що були імпортовані від Fink GmbH & Со. КG (Німеччина), ВМД №100000007/9/109905 від 20.05.2009 (надалі по тексту ВМД № 109905) та ВМД №100000007/9/109895 від 20.05.2009 (надалі по тексту ВМД 109895) - для товарів, що були імпортовані від Меander ВV (Нідерланди) (копії ВМД №109900, 109891, 109905,109895, інвойсів № 30903, №2009186 в матеріалах справи).
Всі зазначені декларації оформлені митним органом та задекларований в них товар пройшов митне оформлення. Зазначений факт не спростовується наданими відповідачем доказами.
Відповідно до п. 5.1 Договору розмір оплати за надані послуги визначається у відповідності до ціни на митно-брокерські послуги, що встановлені в Додатку №1 та Додатку №2 , які є невід'ємною частиною цього договору, з додатковим нарахуванням ПДВ 20 %. Не пізніше трьох робочих днів після виконання послуг Виконавець складає Акт здавання-приймання виконаних послуг та рахунок в яких визначає остаточний розмірі оплати наданих послуг. Акт здавання-приймання виконаних послуг та рахунок узгоджується з Замовником та надається разом з комплектом документів за результатами митного оформлення (п. 5.2 Договору).
Замовник зобов'язаний оплатити послуги за безготівковим розрахунком, відповідно до отриманого рахунку та Акту здавання-приймання виконаних послуг впродовж 10 (десяти) робочих днів після їх отримання (п. 5.4 Договору).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач розрахувався з позивачем за послуги отримані по декларуванню товару згідно ВМД № 109900, № 109905.
Матеріалами справи встановлено, що 07.09.2009 року позивачем було складено акт приймання-передачі наданих брокерських послуг по декларуванню товарів до договору від 11.02.2009 року. Зазначений акт отриманий відповідачем 10.09.2009 року.
В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачеві будь-яких зауважень на отриманий акт здачі-прийняття послуг, відповідно до п. 5.3 Договору.
Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем, згідно даних позивача, складає 8 064 грн. за послуги надані по декларуванню товару за ВМД 108906 від 06.05.2009 року, 108907 від 06.05.2009 року, 109891 від 20.05.2009 року, 109895 від 20.05.20009 року.
Відповідач зазначений факт заперечує.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 903 Цивільного кодексу України встановлює, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до умов Договору позивач зобов'язався здійснювати декларування товарів та їх митне оформлення у встановленому чинним законодавчими та нормативними актами і документами порядку(п.2.1.1 Договору), а відповідач зобов'язався до початку митного оформлення товару надавати позивачеві всі необхідні для митного оформлення документи та достовірну і правдиву інформацію щодо характеру вантажу, його пакування та кількості.
Судом встановлено, що позивач здійснював митне оформлення товарів згідно отриманих від відповідача документів (інвойсів) про, що ним були складені митні декларації № 108907 від 06.05.2009 року та № 108906 від 06.05.2009 року, які в подальшому не пройшли митне оформлення саме в зв'язку з поданням відповідачем неповної та недостовірної інформації для їх заповнення. Жодної вини позивача, в неналежному декларуванні товарів , згідно наданих йому інвойсів відповідачем не доведено.
За таких обставин суд вважає, що неможливість позивача належним чином виконати договір в цій частині виникла з вини замовника і відповідно він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі за надані послуги.
При цьому, суд також враховує, що після встановлення митними органами розбіжностей в даних декларацій з реальним товаром, що імпортувався відповідачем, позивач не відмовився від договору, а з урахуванням результатів митного огляду товарів та додаткових товарно-супровідних документів, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, оформив нові вантажно-митні декларації , а саме ВМД 109900, ВМД 109891 - для товарів, що були імпортовані від Fink GmbH & Со. КG (Німеччина), ВМД № 109905, ВМД 109895) - для товарів, що були імпортовані від Меander ВV (Нідерланди).
Доводи відповідача, щодо того, що товар задекларований в деклараціях № 109895 від 20.05.2009 року, № 109 891 від 20.05.2009 року не замовлявся відповідачем та не відправлявся продавцем і відповідно позивач задекларував товар якого не має взагалі, не приймаються судом та спростовуються матеріалами справи, зокрема інвойсами № 2009186 від 01.04.2009 року та № 30903 від 20.04.2009 року.
Крім того, при прийнятті рішення судом враховується, що відповідно до п. 5.3 Договору у випадку, якщо відправлений виконавцем замовнику акт здавання-приймання виконаних послуг останнім не підписаний і не відхилений впродовж трьох робочих днів з моменту отримання його замовником він вважається прийнятим без змін, а послуги прийняті без зауважень.
Матеріали справи містять докази отримання відповідачем акту приймання передачі послуг 10.09.2009 року та не містять жодних доказів повернення його позивачеві з будь-якими зауваженнями чи запереченнями.
З урахуванням всіх викладених обставин господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не довів своїх заперечень належними доказами, заборгованість не погасив.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.
Як встановлено матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача в якості судових витрат по справі витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5 810 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем додано Договір №06/08 від 05.10.2009 року про надання адвокатських послуг, укладений з адвокатом Підліснюком В. Ю., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №294 від 31.03.2008 року, акт здачі -приймання виконаних послуг б/н, б/д, Договір № 7 від 02.03.2010 року про надання адвокатських послуг, укладений з адвокатом Бадалісом Р.В., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3647/10 від 24.04.2008 року, акт наданих послуг від 15.03.2010 року №1 та №2 від 13.04.2010 року, а платіжні доручення № 266 від 12.03.2010 року, 262 від 12.03.2010 року, № 831 від 10.11.2009 року, № 774 від 02.11.2009 року, № 351 від 07.04.2010 року, № 352 від 07.04.2010 року, № 350 від 07.04.2010 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи зазначене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, обсяг проробленої роботи та приймаючи до уваги розрахунок наданих послуг суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат на оплату послуг адвоката, що підлягають стягненню з відповідача до 2 000 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Гелері»(01030, м. Київ, вул. Пирогова,3, кв. 4, код ЄДРПОУ 25661257 р/р 26001000257401 в АКБ «Київ», МФО 322498 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПТЛ Груп»код ЄДРПОУ 34491805 поточний рахунок 2600338595 в ВАТ «СЕБ Банк»м. Київ МФО 300175 ) заборгованість в розмірі 8064,00 грн. (вісім тисяч шістдесят чотири гривні), 102,00 грн. (сто дві гривні) - державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень- витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень)- витрат на оплату послуг адвоката.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова