справа № 278/2547/21
06 жовтня 2021 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О., за участю секретаря Петровської Ю.Р., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, третя особа - служба у справах дітей Житомирської міської ради, -
Направленим позовом заявник просить суд ухвалити рішення про розірвання шлюбу між сторонами, зареєстрованого 28.02.2017 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №291, та визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.
Розгляд справи проводився в порядку загального позовного провадження.
Позивач подала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позов підтримала та просила його задовольнити, не заперечувала проти заочного рішення.
Підстави неявки в судове засідання відповідача суду невідомі, хоча він був завчасно та належним чином повідомлений про день та час слухання справи.
Представник третьої особи подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, при розгляді справи покладається на розсуд суду.
Отже, зважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив, та враховуючи той факт, що позивач не заперечує проти заочного порядку розгляду, суд вважає за можливе провести слухання справи відповідно до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
З позовної заяви убачається, що шлюб між сторонами фактично розпався та будь-які шлюбні стосунки між ними не підтримуються, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, збереження шлюбу неможливе. Подальше перебування у шлюбі буде суперечити інтересам позивача.
Від такого шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем, що підтверджується договором оренди квартири (а.с. 19-21).
Правовідносини між сторонами врегульовані та відповідають наступним нормам права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104 СК України; ч. 3 ст. 105 СК України; ч. 1 ст. 110 СК України). Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 СК України).
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 160 ЦПК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Відтак, враховуючи позицію відповідача та відсутність фактичного спору між сторонами щодо визначення місця проживання спільної дитини, суд прийшов до висновку про задоволення вимоги щодо визначення місце проживання дитини з позивачем, що, на переконання суду, відповідатиме інтересам дитини.
Враховуючи фактичні обставини справи, положення норм матеріального права, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову, адже, як встановлено у ході розгляду справи, шлюбні стосунки між сторонами припинені і продовження шлюбу буде суперечити інтересам позивача.
В той же час, суд відмовляє у заявленій вимоги про залишення позивачу після розірвання шлюбу дошлюбного прізвища " ОСОБА_4 ". Суд звертає увагу на те, що питання зміни прізвища, в даному випадку, має вирішуватись в позасудовому порядку органами ДРАЦС у відповідності до приписів ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та наказу Міністерства Юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні".
Оскільки позов підлягає до задоволення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останньою та документально підтверджені судові витрати за розгляд даної справи, що складаються із судового збору в сумі 1 816, 00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 28.02.2017 року Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №291, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 .
Стягнути з відповідача на користь позивача витрати за розгляд справи в сумі 1 816, 00 гривень.
Повне рішення складено 6 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Євген Татуйко