Справа № 953/18947/21
н/п 2-о/953/229/21
05 жовтня 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Паньшиної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) ( м. Харків вул. Сумська б.61), ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про встановлення факту народження,-
встановив:
Заявник, ОСОБА_1 , звернулась у суд із заявою, заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_2 в якому просить встановити факт народження дитини- ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Донецьк, мати- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько ОСОБА_2 , громадянин України.
В обґрунтування поданої заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отримати свідоцтво про народження в Амвросіївському районному відділ ДРАЦС неможливо оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України в м. Донецьк. Встановлення факту народження необхідне для отримання свідоцтва про народження дитини згідно законодавства України
Заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з'явились, повідомлялась судом належним чином.
Заінтересована особа ОСОБА_2 надав заяву, в якій зазначає, що підтримує заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини та просить задовольнити- встановити факт народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.
Суд, дослідивши надані докази приходить до наступного.
Згідно Постанови ВРУ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
За ст. 1 ЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» передбачено, що згідно з цим Законом тимчасово, з дня набрання ним чинності з урахуванням положень Закону України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей" на строк до 31 грудня 2021 року включно, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).
За правилами ч. 1 ст. 81, ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Згідно ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч.1ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Враховуючи викладене, єдиною підставою для державної реєстрації народження в даних випадках є рішення суду про встановлення факту народження дитини.
Згідно указу Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019 затверджено межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, відповідно до яких м. м. Донецьк є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно дост.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Як свідчить ч. 1ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно ч. 1ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Зі змісту ч. 2, 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», вбачається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Європейський суд з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини» зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 27.12.2019року у Маріупольському міському відділф державної реєстрації актів цивільного стану, актовий запис 1078.
На підтвердження факту народження дитини заявником надано наступні документи: медичне свідоцтво про народження, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_1 в ДРЦОМД м. Донецьк ОСОБА_1 народила дівчинку вагою 2600кг.; обмінну карту ОСОБА_1 та медичні документи щодо вагітності.
Так, при оцінці наданих заявником документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Також суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за можливе встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Донецьк, мати- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України.
Керуючись ст.ст. 80,81,293,315,317 ЦПК України, суд,-
вирішив :
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) ( м. Харків вул. Сумська б.61), ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про встановлення факту народження- задовольнити.
Встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Донецьк, мати- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,громадянин України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 06.10.2021року.
Суддя Бородіна Н.М.