Справа № 183/6656/21
№ 1-кп/183/1313/21
06 жовтня 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 6202017000000291 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Максимиха Семенівського району, Новогородської обл., РФ, громадянина України, неодруженого, з неповною середньою освітою, військовослужбовця за контрактом, гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 407 КК України,
26 вересня 2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 283 (по стройовій частині), солдата ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, будучи зобов'язаним суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку, 09 грудня 2019 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 , без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
07 вересня 2021 року, солдата ОСОБА_5 було затримано у порядку ст.208 КПК України, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, 09 грудня 2019 року солдат ОСОБА_5 умисно самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , без поважних причин, в умовах особливого періоду (крім воєнного стану) та незаконно перебував за її межами до 07 вересня 2021 року.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину свою визнав повністю та показав, що обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні. Також додав, що військову службу проходить у військовій частині з 2019 року. Дійсно 09.12.2019 року залишив військову частину, у зв'язку з тим, що потребував лікування, однак на лікарняний його не відпускали. Не повернувся до військової частини бо не бажав надалі проходити військову службу. У скоєному щиро кається.
В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_5 скоєно злочин, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.
Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленої підозри, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у самовільному залишенні військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, доведена в повному обсязі, і його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 4 ст. 407 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за місцем служби характеризується негативно.
Однак, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає його щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності.
Крім того, суд бере до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому, у лікарів на обліку не перебуває, безпосередньо приймав участь в зоні проведення АТО на території Донецької та Луганської областей по захисту незалежності й територіальної цілісності України.
Тому, з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, за наявності пом'якшуючої покарання обставини, а також відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 407 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у вигляді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК Українита призначити йому покарання у виді у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зарахувати у строк відбуття покарання тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з моменту його затримання з 07 вересня 2021 року по 06 жовтня 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , обраний ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2021 року скасувати.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду негайно.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1