Справа № 523/9245/21
Провадження №2/523/3796/21
"09" вересня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участю секретаря - Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на обов'язкову частку у спадщині (від права на спадкування за законом),
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, яким просить: усунути ОСОБА_2 від права на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначає що їй, її матері ОСОБА_4 та вітчиму ОСОБА_3 в рівних частках кожному належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 . В останній місяць життя вітчима ОСОБА_3 , позивач дізналась що він успадкував після смерті матері 1/3 земельної частки (паю) землі, яка перебуває в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Краснопілля», розміром 11.25 сотих, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.09.2019 року, спадкова справа №20/2018, зареєстрована в реєстрі за № 4676 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер вітчим позивача ОСОБА_3 , який залишив на ім'я позивача заповіт, посвідчений 11.09.2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., реєстровий №1217. В шестимісячний строк після смерті вітчима, позивач звернулась із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, та дізналась про те, що із аналогічною заявою до нотаріуса звернулась відповідач ОСОБА_2 , будучи рідною донькою померлого ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що існують усі правові підстави для усунення відповідача від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивач повністю несла витрати по лікуванню та утриманню тяжкохворого вітчима, який перебував у безпорадному стані, а відповідач ухилилась він надання допомоги, якої померлий потребував. Крім того, в силу положень рішення Конституційного суду України, справа №1-1/2014 від 11 лютого 2014 року №1-рп/2014, ОСОБА_2 , будучи пенсіонером за віком, але не інвалідом ні I, ні II, ні III групи, не може претендувати на обов'язкову частку у спадщині.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Артьомова Т.К. до судового засідання не з'явились, він представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог у підготовчому судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. До суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_2 , згідно якого остання повідомила суд про те, що ознайомившись зі змістом позову ОСОБА_1 , прийшла до висновку про визнання позовних вимог у повному обсязі, просила розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача - адвокат Македонська І.О. до судового засідання не з'явилась, заявою повідомила суд про розірвання 18.06.2021 року з відповідачем ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги від 11.06.2021 року, у зв'язку із тим що остання дійшла висновку про те, що не потребує професійної правничої допомоги по справі № 523/9245/21, просила виключити відомості адвоката Македонської І.О. зі складу учасників електронної справи.
Фіксування судового засідання не здійснювалось технічним записом, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення, у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться у порядку, встановленому статтями 206, 207 цього кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення на стадії підготовчого провадження, прийнявши визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , оскільки таке визнання відповідає вимогам закону.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 15 жовтня 2020 року складено відповідний актовий запис №10283 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
11 вересня 2020 року ОСОБА_3 було складено заповіт, згідно якого він на випадок своєї смерті заповідав усе своє майно, де б воно не було та з чого би воно не складалося, та взагалі усе те, що на день його смерті буде йому належати, та на що він за законом матиме право, позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений 11 вересня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., за реєстровим №1217.
Позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Гончарової С.Ю. із заявою про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , спадкова справа за №43/202.
ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 належала на праві спільної часткової власності, по 1/3 частці, квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 27106319.
ОСОБА_3 належить право на 1/3 частку спадкового майна - земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Краснопілля», розміром 11,25 сотих, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.09.2019 року, спадкова справа №20/2018, зареєстровано в реєстрі за № 4676.
Відповідач ОСОБА_2 також звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до статті 1235 ЦК України , заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.5, 6 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.3 п.6 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У своїх постановах від 30 серпня 2019 року у справі № 589/3209/16-ц, від 22 жовтня 2018 року у справі №644/7044/15-ц, Верховний Суд зазначав, що для задоволення позовних вимог про усунення від права спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: 1) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; 2) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 3) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Позицією Верховного Суду безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. А ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином ухилення характеризується умисною формою вини. У справі №727/3905/16-ц Верховний Суд зазначив, що правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги: при можливості її надання спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу; існує потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.
За даних обставин, судом встановлено, що ОСОБА_3 мав похилий вік, тяжкі хвороби - постінфарктний кардіосклероз, рак правої легені, мав вади опорно-рухового апарату, був частково не здатний до самообслуговування, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, був у безпорадному стані. Позивач ОСОБА_1 надавала необхідну допомогу ОСОБА_3 , поховала останнього. Це підтверджується матеріалами справи.
Відповідач ухилилась від надання допомоги ОСОБА_3 , який через похилий вік, тяжку хворобу, був у безпорадному стані. До такого висновку суд дійшов внаслідок визнання відповідачем позову, шляхом подачі до суду відзиву - заяви від 17.06.2021 року, а тому наведені вище обставини доказуванню не підлягають, в силу ст.82 ЦПК України.
Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач не може претендувати на обов'язкову частку у спадщині, оскільки не підпадає під ознаки «повнолітні непрацездатні діти спадкодавця», згідно положень Рішення Конституційного суду України у справі № 1-1/2014 від 11 лютого 2014 року №1-рп/014 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.1241 ЦК України (справа про право на обов'язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця).
Так, згідно висновку зазначеного вище Рішення Конституційного суду України у справі № 1-1/2014 від 11 лютого 2014 року №1-рп/014, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити та усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13,81, 141, ч.3,4 ст. 200, ч.4 ст.206, ст.ст. 259, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на обов'язкову частку у спадщині (від права на спадкування за законом) - задовольнити у повному обсязі.
Усунути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від права на обов'язкову частку у спадщині (від права на спадкування за законом) після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 20.09.2020.
Суддя: К.О. Далеко