Справа № 456/1088/21 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.
Провадження № 22-ц/811/2488/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія:63
30 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар - Юзефович Ю.І.,
з участю - позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи Левицької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2021 року, ухвалене в складі головуючого судді Микитина В.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третьої особи Самбірської квартирно - експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України про поновлення на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, -
В березні 2021 року позивач звернувся у Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовом у якому просив ухвалити рішення про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 05.02.2021 року, оформлене протоколом за № 202, у частині зняття його, як військовослужбовця запасу, з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, а також виключення із списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень. Також просив зобов'язати житлову комісію відповідача - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України поновити його, як старшого прапорщика запасу, на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у загальній та першочерговій чергах за тими ж номерами у відповідних списках станом на 05.02.2021 року, із збереженням часу перебування на обліку.
Позов обґрунтовано тим, що за контрактом проходив військову службу у військовій частина НОМЕР_1 на посаді командира ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтно-технічної роти, а, окрім того, з 2015 року має статус учасника бойових дій, з 2020 року - ветерана військової служби. Позивач був звільнений з військової служби у запас наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.09.2020 року за № 26-РС відповідно до підпункту «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», після чого, його ж наказом (по стройовій частині) від 04.09.2020 року за № 185, був виключений з списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Строк календарної служби позивача в Збройних Силах України на момент звільнення з військової служби становив 25 років 07 місяців 26 днів. Рішення про припинення контракту було прийнято позивачем у зв'язку з набуттям права на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Під час проходження військової служби позивач, як військовослужбовець, який не забезпечений власним житлом згідно встановлених чинним законодавством України норм, у відповідності до положень статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» перебував у відповідача на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, а також із списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень. Проте, з 04.09.2020 року позивач був виключений зі списку особового складу відповідача, у зв'язку з чим рішенням житлової комісії відповідача від 05.02.2021 року, оформленого протоколом за № 202, з-поміж іншого, позивача було знято з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, а також виключено із списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень, у зв'язку із його звільненням. Позивач наполягає, що зазначеним вище законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української PCP, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також вважає, що відповідач незаконно застосував, як підставу зняття позивача з черги для отримання житла пункт 3 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, і надання їм житлових приміщень, тобто у зв'язку з припиненням трудових відносин з підприємством, оскільки підпункт 1 пункту 29 зазначених Правил вказує, що право громадянина перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію. Враховуючи ту обставину, що позивач житла або ж грошової компенсації взамін житла від Міністерства оборони України не отримував, а його звільнення не є підставою для зняття з вказаного обліку як і для виключення із списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень, то він наполягає на його поновленні на такому обліку у загальній та першочерговій чергах за тими ж номерами у відповідних списках станом на 05.02.2021 року, із збереженням часу перебування на обліку. Виходячи із положень ст. ст. 8, 22, 47 Конституції України, ст. ст. 37-38, 40 ЖК Української РСР (із змінами та доповненнями), ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просив позов задовольнити.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено.
Вирішено: визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 05.02.2021 року, оформлене протоколом за № 202, про зняття ОСОБА_1 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , а також виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України поновити ОСОБА_1 на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , у загальній та першочерговій чергах за тими ж номерами у списку станом на 05.02.2021 року, із збереженням часу перебування на такому обліку.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
В апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення не враховано вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011 - ХІІ. Крім того, суд не навів жодної аргументації щодо того, чому проігноровано пункт 9 статті 12 зазначеного закону, який чітко визначає коло колишніх військовослужбовців, які мають право залишатися на квартирному обліку після звільнення з військової служби, а також не враховано приписи пункту 19 розділу VІ «Облік осіб які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання», Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка була затверджена наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, відповідно до якої, на обліку залишаються військовослужбовці, певної категорії і позивач до жодної з цих категорій не належить.
Звертає увагу й на те, що суд некритично сприйняв заяву позивача про те, що причиною його звільнення з військової служби стало здобуття права на пенсію. Останнього було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як особу, яка проходила військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та яка вислужила не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду. Саме таке формулювання використовується в наказі командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) № 26 -Р від 02 вересня 2020 року командира повітряного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 червня 2019 року № 271 про звільнення позивача з військової служби та у наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 31 липня 2019 року №170 про його виключення із списків. Вже після свого звільнення позивач звернувся до відповідних державних структур з питання оформлення пенсії. Інформація про дату виходу позивача на пенсію не відома. Отже, судом першої інстанції не доведено, що звільнення позивача з військової служби було пов'язано з його виходом на пенсію.
Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2021 року, та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами першою - п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суд України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.
За приписами частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.09.2020 року за № 26-РС відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивача, як старшого прапорщика, командира ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтно-технічної роти, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к», як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, дію якого було продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та який вислужив не менш 18 місяців з дати продовження дії контракту, якого він не висловив бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Відповідно до пункту 6 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.09.2020 року за № 185 (витяг мітиться у справі, а. с. 9), позивача, з-поміж іншого, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.09.2020 року. При цьому, вислуга років позивача у Збройних Силах України становить 25 років 07 місяців 26 днів, пільгова - 02 роки 00 місяців 23 дні.
Як вбачається з протоколу № 202 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2021 року (витяг мітиться у справі, а. с. 11), такою комісією відповідача, з-поміж іншого, прийнято рішення (без номера) про виключення позивача складом сім'ї - одна особа, з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , а також із списків осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки Відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.03.2021 року за № 1360 (копія мітиться у справі, а.с. 12), позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», по лінії Міністерства оборони України. Пенсію призначено з 05.09.2020 року. До пенсії виплачується підвищення як учаснику бойових дій.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Військовою частиною НОМЕР_3 Повітряних сил Збройних Сил України 08.05.2015 року (копія мітиться у справі, а.с. 13), позивач має право на пільги для ветеранів війни - учасників бойових дій, безтерміново.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого Львівським обласним військовим комісаріатом 18.09.2020 року (копія мітиться у справі, а. с. 14), позивач має право на пільги для ветеранів військової служби, безтерміново.
Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно частини пепршої статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
У своїх рішеннях по справах «Полторацький проти України» (заява № 38812/97), «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) Європейський Суд з прав людини вкотре нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами першою та дев'ятою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці, котрі перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до статей 37, 38 ЖК Української РСР (із змінами та доповненнями), громадяни, які потребують покращення житлових умов та залишили роботу на підприємствах, в установах та організаціях у зв'язку з виходом на пенсію, беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з працюючими на цих підприємствах, в установах, організаціях громадянами. Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством України, цим Кодексом та іншими актами законодавства.
За приписами частин першої, другої статті 40 ЖК Української РСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством України, цим Кодексом та іншими актами законодавства; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року за № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», було затверджено відповідний Порядок, котрий визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей, надається житло для постійного проживання. Згідно пункту 30 згаданого вище Порядку військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством .
Також, детально порядок обліку громадян (у тому числі - питання постановки та зняття з квартирного обліку), надання їм житлових приміщень врегульовано Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради міністрів Української РСР від 11.12.1984 року за № 470 (із змінами та доповненнями), пунктом 26 котрих визначено перелік випадків, коли громадяни знімаються з квартирного обліку, які в більшості своїй згадуються й у ст. 40 ЖК Української РСР. Проте, підпунктом 3 пункту 26 цих Правил обліку, як один із випадків зняття з квартирного обліку, зазначено припинення громадянами трудових відносини з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством України, ЖК Української РСР, пунктом 29 цих же Правил та іншими актами законодавства. Водночас, положення цього підпункту містить відсильну норму, яка вказує на пункт 29 Правил обліку, в якому вказано випадки, за яких зняття з квартирного обліку внаслідок припинення трудових відносин не допускається. Одним із таких випадків є вихід на пенсію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Згідно пункту «а» ст. 12 цього Закону, пенсія за вислугою років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, якщо вони звільнені із служби з 01.10.2019 року по 30.09.2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних років та 6 місяців і більше.
Крім того, статтею 3 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», держава гарантує кожному ветерану військової служби, серед іншого, реалізації цільових програм поліпшення житлових умов. Пункт 7 частини першої статті 6 вказаного Закону гарантує ветеранам військової служби ще й першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують покращення житлових умов.
Системний аналіз усіх наведених вище норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей, мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року за № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями». Оскільки на день звільнення позивача з військової служби його вислуга років у Збройних силах України становила 25 років 07 місяці 26 днів, відповідно, йому було призначено довічну пенсію за вислугу років.
Для того, щоб позивач міг реалізувати своє гарантоване право на отримання від Міністерства оборони України постійного житла на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він має перебувати на відповідному квартирному обліку.
Як встановлено та визнано доведеним судом першої інстанції, позивачем було припинено контракт та звільнено у запас із військової служби у зв'язку із набуттям права на пенсію. Крім того, позивач є ветераном війни - учасником бойових дій та ветераном військової служби, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного виснровку, що позивач не підлягав зняттю з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов, як і виключенню із списків осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень за місцем попередньої служби - у Військовій частині НОМЕР_1 , а, натомість, зберігав право перебувати на цьому обліку, до одержання постійного житла, або ж грошової компенсації взамін такого житла.
Встановивши, що рішення житлової комісії відповідача від 05.02.2021 року, оформлене протоколом за № 202, про виключення позивача складом сім'ї - одна особа, з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , а також із списків осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень у Військовій частині НОМЕР_1 , є незаконним в силу вище перелічених норм закону, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про його скасування із одночасним зобов'язанням відповідача поновити позивача на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_1 , у загальній та першочерговій чергах за тими ж номерами у списку станом на 05.02.2021 року, із збереженням часу перебування на такому обліку, а відтак про наявність правових підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія судді в приходить до висновку, що, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. А відтак, підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 червня 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 жовтня 2021 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич