Справа № 289/1922/20
Номер провадження 2/289/146/21
06.10.2021 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., з секретарем судових засідань Грабіною К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Радомишльської міської ради в особі Ставецького старостинського округу Радомишльського району (місце знаходження / місце проживання: вул. Центральна, 21, с. Ставки, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12255) про включення до списку пайовиків, визнання права на земельну частку (пай), -
Позивачка звернулася до суду із позовом та просить визнати право на земельну частку (пай) в землях ПКСП «Заповіт» с. Леніне в умовно кадастрових гектарах в розмірі 2,67 га, за рахунок вільних земель на території Ставецького старостинського округу Радомишльського району Житомирської області.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з серпня 1990 року по червень 2003 року вона працювала вихователем дитячого садочка колгоспу «Заповіт Ілліча» с. Леніне, який був реорганізований в ПКСП «Заповіт» с. Леніне Ленінської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, та була переведена з посади бібліотекаря до Ленінської сільської ради.
Посилаючись на п.п. 1, 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вважає що має право на отримання земельної частки (паю), адже помилково не була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Ухвалою від 01.12.2020 відкрито загальне провадження у справі.
Позивач до суду не з'явилася, надала заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача, Ставецького старостинського округу Радомишльського району, просить розглянути справу у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Дослідивши надані письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 08 січня 1991 року по грудень 2000 року працювала вихователем дитячого садочка колгоспу «Заповіт Ілліча» с.Леніне Радомишльського району.
Згідно запису в трудовій книжці № 3 від 08.01.1991 року ОСОБА_1 також прийнята в члени колгоспу.
З архівної довідки Радомишльської райдержадміністрації Житомирської області від 18.03.2021 р., №К-37 вбачається, що відповідно до протоколу №1 від 22.01.1993 року зборів уповноважених колгоспників «Заповіт Ілліча» с. Леніне реорганізовано колгосп «Заповіт Ілліча» в приватно-колективне сільськогосподарське підприємство «Заповіт» (ПКСП «Заповіт»).
З архівної довідки Радомишльської райдержадміністрації Житомирської області від 18.03.2021 р., №К-37/1 вбачається, що відповідно до протоколу №1 від 25.06.1999 року загальних зборів колгоспників ПКСП «Заповіт» с. Леніне реорганізовано в ТОВ СНЦ «Поліський» с. Леніне.
Відповідно довідки виданої виконкомом Радомишльської міської ради за №81 від 04.03.2021 земельні ділянки, які передавалися у період 1996-2006 років відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року належали до КСП «Заповіт Ілліча» с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району, Житомирської області, після реорганізації- ПКСП «Заповіт» с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району, Житомирської області, пізніше до ТОВ СНЦ «Поліське» с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району, Житомирської області.
Після всіх вищезазначених сільськогосподарських організацій земельні ділянки передані до Ленінської сільської ради, згодом, відповідно до постанови Верховної ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 04.02.2016 року - Ставецькій сільській раді. На сьогоднішній день земельні ділянки належать Радомишльській територіальній громаді.
З довідки Ставецького старостинського округу від 04.03.2021 р., №78 вбачається те, що у період 1996-2006 років у відповідності до ст.ст. 26, 30, 87-90, 100, 102, 118, 123 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 5, 7 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» проводилося розпаювання земельних ділянок КСП «Заповіт Ілліча» с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району, Житомирської області, після реорганізації - ПКСП «Заповіт» с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району, Житомирської області, пізніше ТОВ СНЦ «Поліське» с. Леніне, Ленінської сільської ради Радомишльського району, Житомирської області.
Відповідно до листа №К-63/0-0.32-64/148-21 від 26.03.2021 року відділу у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області запис про реєстрацію сертифікату на право на земельну частку(пай) в «Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Радомишльською районною державною адміністрацією по ПКСП Заповіт» на ім'я ОСОБА_1 відсутній.
З долучених до позовної заяви Сертифікатів на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0212368 та серії ЖТ № 0338569 виданих на ім'я інших членів ПКСП «Заповіт» с.Леніно Радомишльського району вбачається, що паювання земель було проведено до березня 1997 року.
Частиною другою статті 89 ЦПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.
Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.
Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.
Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.
У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов'язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.
Як вбачається з поданих позивачем доказів, на момент одержання ПКСП «Заповіт» державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_1 була членом ПКСП «Заповіт», що підтверджується записом за № 3 в її трудовій книжці.
Одночасно суд враховує, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно з статтею 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред'явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.
Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Під час розгляду справи, ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності для звернення до суду із даним позовом.
Оскільки ОСОБА_1 мала право на отримання сертифікату на земельну частку (пай) у землях ПКСП «Заповіт», як член колективного сільськогосподарського підприємства, але не включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за пропуском позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав повинна була дізнатися з початку розпаювання земель колишніх колгоспів, що є загальновідомим фактом. Тому ОСОБА_1 , як член колгоспу, повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі ПКСП «Заповіт» акта на право колективної власності на землю.
Однак, позивач у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами, що є підставою для відмови у його задоволенні з підстав пропуску позивачем позовної давності.
Вказані висновки повністю узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду висловленою в постановах від 09 вересня 2020 року справа № 637/53/18, 16.09.2020 справа № 330/2463/17.
Суд, відповідно до ст. 141 ЦПК України, не стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору, оскільки позивачу повністю відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 4,76-81, 141, 258, 264-265,273, 352, 354 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області в особі Ставецького старостинського округу Радомишльського району про визнання права на земельну частку (пай) - відмовити повністю за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О. В. Мельник