Справа № 276/1771/20
Провадження по справі №2/276/621/21
05 жовтня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про визнання права на спадкове майно,
Позивач звернувсь до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої входить право на земельну частку (пай) в землях, яка перебуває в колективній власності реформованого КСП «Дружба», розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах. Разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на день її смерті, проживав та був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_3 , який і прийняв спадщину після своєї дружини, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 .
Будучи спадкоємцем після смерті батька, позивач фактично прийняв спадщину, шляхом розпорядження особистими речами померлого в шестимісячний термін з дня смерті: обробляв земельну ділянку, вчиняв дрібний ремонт будинку.
Звернувшись до приватного нотаріуса з метою оформлення права на спадщину на земельну частку (пай) в землях, яка перебуває в колективній власності реформованого КСП «Дружба», розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, ОСОБА_1 отримав відмову, оскільки правовстановлюючий документ, на вказане право, виданий вже після смерті спадкодавця.
Позивач просить визнати за ним, право на земельну частку (пай) в землях, яка перебуває в колективній власності реформованого КСП «Дружба», розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0066437.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
У підготовче судове засідання позивач не з'явивсь, в своїх позовних вимогах просить суд справу розглядати без його участі.
Представник відповідача, Хорошівської селищної ради, в судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника селищної ради, позов визнають.
Згідно ч. 3, 4 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити в підготовчому засіданні.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.10.1996 року Рижанською сільською радою Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.8).
Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0066437 від 10.02.2000 року, ОСОБА_2 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Дружба», розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.сп.11).
Згідно з довідкою виконкому Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області №1248 від 04.09.2020 року, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала на день смерті у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.сп.9).
Згідно з довідкою виконкому Хорошівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області №1017 від 25.08.2020 року, разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день її смерті та протягом шести місяців після смерті були зареєстровані та проживали: чоловік - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.сп.10).
Згідно пунктів 1, 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то судом, в даному випадку, застосовуються положення Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 року), положення якого діяли на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця).
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, визнається, що спадкодавець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 64668956 від 12.05.2021 в спадковому реєстрі відсутня інформація про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 (а.сп. 30).
Таким чином, на підставі вищезазначеного, відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадщину після ОСОБА_2 прийняв її чоловік ОСОБА_3 , однак не оформив своїх спадкових прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 10.03.1997 року Рижанською сільською радою Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.8).
На виконання ухвали суду від 12.05.2021 року, в приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. витребувано копію спадкової справи, зареєстрованої у Спадковому реєстрі за №66719623 (номер у нотаріуса 178/2020), заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з дослідженими матеріалами спадкової справи 178/2020, єдиним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.
Звернувшись до приватного нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) в землях, яка перебуває в колективній власності реформованого КСП «Дружба», розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, ОСОБА_1 отримав відмову, оскільки правовстановлюючий документ, а саме сертифікат серії ЖТ № 0066437 від 10.02.2000 року, який підтверджує право ОСОБА_2 на вищевказане право, виданий вже після смерті спадкодавця (а.сп.14).
В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).
Статті 81,131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, як спадкоємець першої черги за законом фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті свого батька, який в свою чергу прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_2 .
Сертифікат, виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , свідчить про набуття нею права на земельну частку (пай) в землях, що перебуває в колективній власності . Оскільки ОСОБА_2 не встигла оформити за життя правовстановлюючий документ - сертифікат на набуте нею право через обставини, які від її волі не залежали, зазначене перешкоджає позивачу реалізувати право спадкування на нього і отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Неналежне оформлення майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону, є саме визнання права власності на спірне майно за позивачем в порядку спадкування за законом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач, який є спадкоємцем за законом першої черги, прийняв спадщину відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 року шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, то він має право на спадкове майно успадковане ним після смерті свого батька ОСОБА_3 , у зв'язки з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80 - 81, 89, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 529, 549 ЦК УРСР 1963 року,
Позов ОСОБА_1 до Хорошівської селищної ради про визнання права на спадкове майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) в землях, яка перебуває в колективній власності реформованого КСП «Дружба», розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах, що належало спадкодавцеві ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0066437 від 10.02.2000 року, яке успадкував ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Волянщина, Житомирський (Хорошівський) р-н, Житомирська обл., РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Хорошівська селищна рада, адреса місцязнаходження: смт. Хорошів, вул. Героїв України, 13, Хорошівський район, Житомирська область; код ЄДРПОУ: 04344587.
Суддя А.М. Збаражський