Справа № 163/1581/21
Провадження № 2-а/163/42/21
04 жовтня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області про визнання дій незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії поліцейського щодо складання постанови серії БАВ № 530848 від 19 липня 2021 про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу за передбачені ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП правопорушення, визнати цю постанову протиправною і скасувати.
Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що наведені інспектором поліції в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення ним Правил дорожнього руху, не відповідають дійсності та є безпідставними. Вказав, що 19 липня 2021 року приблизно об 11:35 годині керував автомобілем "Фольксваген Гольф", номерний знак НОМЕР_1 , по трасі Київ-Ковель-Ягодин в напрямку розвороту на село Вишнів. Після здійснення розвороту був зупинений інспектором поліції. Проте Правил дорожнього руху не порушував як він, так і дружина як пасажир, оскільки були пристебнуті ременями безпеки, тому інспектор поліції не мав законних підстав для зупинки його транспортного засобу. Незважаючи на заперечення порушень ПДР, відеозапису або іншого доказу на підтвердження вчинення правопорушення (перевезення пасажира, не пристебнутого ременем безпеки) інспектор не надав, через що дії останнього вважає неправомірними. Стосовно правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, вважає, що не увімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, не може бути кваліфіковано за даною нормою, оскільки у такому випадку відсутній факт початку руху чи зміни його руху.
04 жовтня 2021 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з двома файлами відеозапису подій з місця фіксації правопорушень і розгляду справи.
З приводу поданого відзиву суд зазначає про таке.
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року відповідачу був визначений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів із дня одержання повідомлення про відкриття провадження і вручення копії цієї ухвали.
Відповідно до інформації з інтернет-сайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого поштового відправлення за трек-номером копію ухвали та примірник матеріалів позову відповідач отримав 06 вересня 2021 року.
Отже, останнім днем на подання відзиву був 21 вересня 2021 року.
Відповідач надіслав відзив 04 жовтня 2021 року, тобто з пропуском встановленого строку.
Причин поважності пропущення цього процесуального строку представник відповідача у відзиві не навів, що за змістом ч.6 ст.162 КАС України є підставою для розгляду справи за наявними матеріалами.
Крім цього, положеннями ч.3 ст.162 КАС України визначено, що копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Пунктом 2 частини 4 зазначеної статті передбачено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відповідно до ч.9 ст.79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
За змістом ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частиною 2 статті 99 КАС України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Всупереч наведеним процесуальним вимогам, представник відповідача не надав документального підтвердження надіслання стороні позивача примірника відзиву, а надіслані відео-файли в якості електронного доказу не засвідчив у визначеному ч.2 ст.99 КАС України порядку.
У зв'язку з цим відзив на позовну заяву з доданими до нього додатками, що надійшли до суду в електронному вигляді, судом до уваги не приймаються.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач засобами електронного зв'язку надіслав заяву про підтримання позову і розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за його відсутності.
З огляду на викладене суд розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України, оскільки не вбачає перешкод для такого розгляду.
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
19 липня 2021 року поліцейський ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Бричук В.В. щодо позивача ОСОБА_1 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 530848.
Постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП, і на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
В постанові вказано, що позивач ОСОБА_1 19 липня 2021 року об 11:28 годині на 490 км автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин, керуючи автомобілем "Фольксваген Гольф", номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним ременями безпеки, перевозив пасажира, не пристебнутого ременем безпеки, та не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки на вимогу поліцейського, чим порушив п.2.3. в), п.9.9. б) ПДР.
Правилами дорожнього руху визначено:
- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів (п.2.3. в) ПДР);
- аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар (п.9.9. б) ПДР).
Частиною 5 статті 121 КУпАП встановлена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Свої заперечення винуватості позивач обґрунтовує тим, що Правил дорожнього руху не порушував, доказів винуватості вчинення правопорушень йому надано не було, кваліфікація його дій за ч.2 ст.122 КУпАП є безпідставною.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Перелік доказів, якими доводиться вина особи у справах про адміністративні правопорушення, визначений ч.1 ст.251 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відео-запису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, за змістом наведених норм процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
У частині 3 статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до неї додається відео з бодікамери 12/2.
Наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву відеозапис в якості електронного доказу суд не приймає до уваги з наведених вище підстав.
Незважаючи на це, суд констатує, що на відео-файлах зафіксовані події, які мали місце 04 січня 2015 року, тоді як описані в оскаржуваній постанові факти відбувалися 19 липня 2021 року.
Сама по собі вказівка представника позивача про те, що в камері збилися налаштування до заводських параметрів, є неприйнятною в адміністративному судочинстві, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен діяти у чіткій відповідності до вимог закону. У даному ж випадку поліцейський для виконання покладених на нього службових обов'язків зобов'язаний був перевірити справність технічного засобу та переконатись, що фіксування виявленого правопорушення здійснюється у належний спосіб та його результати є належними і допустимими доказами, які можливо використати на доведення винуватості учасника дорожнього руху у відповідності до ч.1 ст.251 КУпАП.
Крім цього, відеозапис розпочинається із розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення та не містить зафіксованих фактів порушення Правил дорожнього руху і вчинення адміністративних правопорушень.
Власне ж візуальне спостереження інспектора поліції в розумінні ст.251 КУпАП не є належним доказом на ствердження винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
У частині 1 статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи всі вище наведені факти та обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності достатніх доказів для прийняття оскаржуваного рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Викладені в позовній заяві доводи позивача в жодний законний спосіб не спростовані.
Таким чином, в силу наведених норм законодавства та з огляду на встановлені у справі фактичні обставини вбачаються підстави вважати, що наявність складів правопорушень в діях позивача достатніми і допустимими доказами не доведена, відтак оскаржувана постанова винесена без законних на те підстав і підлягає скасуванню.
Стосовно визнання дій поліцейського незаконними, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки самі по собі дії інспектора при складанні постанови про правопорушення, яку було скасовано у судовому порядку, не можна вважати неправомірними.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір згідно квитанції АТ "Ощадбанк" № 6289 від 22 липня 2021 року в сумі 454,00 гривень. Такий розмір сплаченого судового збору узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 у справі № 543/775/17 та Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік".
Зважаючи на прийняте за позовом рішення, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України,
Позов задовольнити частково.
Постанову поліцейського ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Бричука Володимира Володимировича серії БАВ № 530848 від 19 липня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП стягнення у вигляді 510 гривень штрафу скасувати.
Провадження в справі за постановою про адміністративне правопорушення серії БАВ № 530848 закрити.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок його бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення через Любомльський районний суд.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Найменування - Головне управління Національної поліції у Волинській області; місце знаходження - вулиця Винниченка 11, місто Луцьк Волинської області; код ЄДРПОУ - 40108604.
Головуючий: суддя С.С.Чишій