06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/7552/19
адміністративне провадження № К/9901/36334/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (прийняте у складі головуючого судді- Левчук О.А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів: Косцової І.П., Осіпова Ю.В.,)
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган), в якій просить:
1.1. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000051402 від 26.11.2019 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в частині 136974,54 грн. та штрафних санкцій на суму 93488 грн.,
1.2. - зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2, у розмірі 19590474 грн. (згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період серпень 2019 року від 19.09.2019 року та згідно заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) за звітний (податковий) період серпень 2019 року).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що норми законодавства пов'язують виникнення права платника на податковий кредит з датою здійснення «першої події», якою може бути або факт оплати, або факт отримання товарів/послуг. При цьому, суми віднесені ТОВ Жилстройсервис-2 до складу податкового кредиту за датою першої події оплати, що відповідає вимогам п. 198.2 статті 198 ПК України, а тому висновки перевіряючого не відповідають фактичним обставинам та не підтверджуються документально. Крім того, спірні суми до бюджетного відшкодування розраховані ТОВ Жилстройсервис-2 внаслідок укладення господарських операцій та відповідної передплати за товар, що слугувало першою подією для належного формування податкового кредиту та у відповідності до приписів абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України є підставою для відшкодування суми бюджетного відшкодування за фактично сплачений постачальникам товар/послугу. З огляду на що, висновок про те, що ТОВ Жилстройсервис-2 порушено принцип послідовності виконання (завершення) господарських операцій, перерахування коштів постачальнику та адекватне виконання ним відповідних поставок за фактом, є невірним, оскільки такі вимоги чинним законодавством не передбачено. Акт перевірки не містить посилань на те, що господарські операції із контрагентами не проводились. Навпаки, в акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, або здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами. Також, щодо висновку контролюючого органу про відсутність права ТОВ Жилстройсервис-2 на отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2019 року ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливої подальшої поведінки платника податків, проте такі припущення не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Акт перевірки не містить жодного порушення ТОВ Жилстройсервис-2 приписів Податкового кодексу України, які б існували на момент проведення перевірки. Крім того, незаконність висновків контролюючого органу додатково підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року по справі № 420/4023/19. При цьому, право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію та модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», то таке підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування. При цьому, в акті перевірки контролюючим органом підтверджено, що відповідні роботи із поліпшенням (ремонту) об'єкту « 24-поверхового оздоровчого комплексу з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1» обліковуються на субрахунку № 151 «Капітальне будівництво» рахунку № 15 «Капітальні інвестиції», що відповідно підтверджує право на отримання бюджетного відшкодування. Також, у разі задоволення позовних вимог щодо скасування ППР відповідач зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2, у розмірі 19590474 грн. (згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період серпень 2019 року від 19.09.2019 року та згідно заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) за звітний (податковий) період серпень 2019 року).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №000050402 від 26.11.2019 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №000051402 від 26.11.2019 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 136975,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68488,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення №000050402 та №000051402 від 26.11.2019 року є неправомірними та не відповідають нормам діючого законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 136975,00 грн. та в частині штрафних санкцій у розмірі 68488,00 грн., так як ТОВ «Жилстройсервис-2» погоджується із висновком про відсутність від'ємного значення ПДВ у відповідному періоді на суму 50000,00 грн., оскільки дана ситуація виникла в результаті технічної помилки, через «задвоєння» суми.
4.1. При цьому, суди попередніх інстанцій врахували, що позовні вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Жилстройсервис-2», у розмірі 19590474 грн. (згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період серпень 2019 року від 19.09.2019 року та згідно заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) за звітний (податковий) період серпень 2019 року), є передчасними, а тому в цій частині суд першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 420/7552/19 є пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.03.2006 року проведено державну реєстрацію ТОВ «Жилстройсервис-2» (код ЄДРПОУ 34319566), про що внесено запис за №1 556 102 0000 018277.
7. 19 вересня 2019 року ТОВ «Жилстройсервис-2» подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2019 року (а.с. 27-43 т. 1).
8. 18 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ №970 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Жилстройсервис-2» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за серпень 2019 року (а.с. 176 т. 7).
9. У період з 29.10.2019 року по 04.11.2019 року на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.10.2019 року №970 та відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Жилстройсервис-2», за результатами якої складено акт №326/15-32-04-02/34319566 від 11.11.2019 року (а.с. 180-215 т. 7).
10. Згідно вказаного акту №326/15-32-04-02/34319566 від 11.11.2019 року під час проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Жилстройсервис-2» в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2019 року, а саме в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200. 1 абзацу «б») п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 п. 201.10 ст. 201 ПК України та пп. 4 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, ТОВ «Жилстройсервис-2» не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за серпень 2019 року) у розмірі 19403499 грн.; завищено розрахунок суми бюджетного відшкодування (завищено бюджетне відшкодування ПДВ) заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за серпень 2019 року) у розмірі 186975 грн.
11. 26 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №000050402, яким визнано відсутність права ТОВ «Жилстройсервис-2» на отримання бюджетного відшкодування за період серпень 2019 року відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 19403499,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №000051402, яким зменшено ТОВ «Жилстройсервис-2» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 186975,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 93488,00 грн. (а.с. 216-219 т. 7).
12. Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення № №000050402 від 26.112019 та № №000051402 від 26.11.2019 року протиправним та такими, що були прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
13. У доводах касаційної скарги податковий орган зазначає, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за серпень 2019 року) у розмірі 19403499 грн. та встановлено завищення розрахунку суми бюджетного відшкодування (завищено бюджетне відшкодування ПДВ) заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за серпень 2019 року) у розмірі 186975 грн., оскільки перевіркою встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із значенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ), є: здійснення робіт із поліпшення (ремонту) об'єкту « 24-поверховий оздоровчий комплекс з апартаментами та паркінгом за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 60/1»
13.1. Податковий орган наполягає на тому, що не можливо встановити фактичне цільове призначення Об'єкта. На переконання відповідача, відображення позивачем на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» витрат на будівництво Об'єкта не дає можливості встановити його цільове призначення. Таким чином, прийняття рішення про бюджетне відшкодування по основним засобам які не досягай остаточної стадії будівництва є передчасним, оскільки не є можливим підтвердити приналежність будівництва до основних засобів якщо будівництво не досягло остаточної стадії, а також не можливо встановити цільового призначення об'єкта будівництво якого є незавершеним, що є порушенням приписів п.200.4 ст.200 ПКУ. У зв'язку з чим податковий орган вважає за необхідне для відступлення від правового висновку викладеного у вказаній постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 27.02.2020 року по справі № 640/7113/19.
14. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
15. Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
16. Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
17. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
18. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
19. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
20. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
21. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
22. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).
23. За правилами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
24. Вiдповiдно до Інструкцiї про застосування Плану розрахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов'язань i господарських операцiй пiдприємств i органiзацiй, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакцiї, чиннiй на час виникнення спiрних вiдносин), збiльшення зазначених витрат на придбання або створення матерiальних та нематерiальних необоротних активiв вiдображається за дебетом рахунку 15 «Капiтальнi iнвестицiї», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дiю, прийняття в експлуатацiю придбаних або створених нематерiальних активiв тощо).
25. Водночас, рахунок 10 «Основнi засоби» призначено для облiку й узагальнення iнформацiї про наявнiсть та рух власних або отриманих на умовах фiнансової оренди об'єктiв i орендованих цiлiсних майнових комплексiв, якi вiднесенi до складу основних засобiв, а також об'єктiв iнвестицiйної нерухомостi.
26. Аналіз наведених правових норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
27. Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення про відмову у врахуванні суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі у розмірі 9920468,69 грн., слугувало те, що на думку контролюючого органу, прийняте позивачем рішення про бюджетне відшкодування по основним засобам, які не досягли остаточної стадії будівництва є передчасним, оскільки не є можливим підтвердити приналежність будівництва до основних засобів, якщо будівництво не досягло остаточної стадії.
28. У той же час приписи п. 200.4 статті 200 ПК України не пов'язує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування з досягненням об'єкта остаточної стадії будівництва та приналежність його до основних засобів, у зв'язку з придбанням/створенням якого і виникло від'ємне значення різниці між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань.
29. Тобто, право на бюджетне відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Якщо зазначені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», таке підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування..
30. Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2015 року (справи №21-316а14, №21-514а14), постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справа №817/321/17), від 15 жовтня 2019 року (справа №803/3519/15), від 20 червня 2019 року (справа № 802/4928/13-а), від 28 травня 2019 року (справа №813/805/15), від 21 березня 2019 року (справа №804/3654/16).
31. У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачем сформовано податковий кредит у зв'язку з проведенням будівництва об'єкта нерухомості, цей об'єкт в експлуатацію ще не введений і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», що також підтверджується контролюючим органом.
32. В акті перевірки відповідач підтвердив правильність усіх задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в усіх податкових деклараціях за звітні податкові періоди, починаючи з періоду, за наслідками якого виникло від'ємне значення, до періоду, в якому заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість включно.
33. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань контролюючого органу на неможливість встановити цільове призначення об'єкту нерухомого майна як на порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України та підставу для відмови у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
34. Заявником касаційної скарги, своєю чергою, не обґрунтовано достатньою мірою необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 у справі № 640/7113/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
35. Не знаходить і колегія суддів передбачених законодавством підстав для відступлення від правових висновків у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 у справі № 640/7113/19.
36. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
37. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
38. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
39. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
42. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
44. Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко