06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5982/19
адміністративне провадження № К/9901/33320/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, у складі судді Бойченко Ю.П. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, у складі колегії суддів: Сафронової С.В. (доповідач), Мельника В.В., Чепурнова Д.В., у справі №280/5982/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
04 грудня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2019 №0011751401, №0011741401, №0011761401, прийняті відповідачем.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 07 серпня 2019 року №0011741401, від 07 серпня 2019 року №0011751401, від 07 серпня 2019 року №0011761401.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Отже, суди вказали, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, водночас первинні документи, є достатніми для висновку про обґрунтованість відображення в податковій звітності відповідної інформації за наслідками таких господарських операцій.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Елтранс Україна» (код ЄДРПОУ 39380838) є суб'єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 05.09.2014 (номер запису: 1 103 102 0000 036757). Видами діяльності позивача є: 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, 27.12 Виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 58.29 Видання іншого програмного забезпечення, 71.20 Технічні випробування та дослідження, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.
У період з 04.06.2019 по 10.06.2019 на підставі наказу від 04.06.2019 №1900 та направлення від 04.06.2019 №1193 фахівцем ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ТОВ «ХАНТЕР-ЛТД», ТОВ «Компанія «АРМ» за період з 01.10.2018 по 31.10.2018, показників декларацій з податку на додану вартість та за 2018 рік фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток, за результатами якої складений відповідний акт від 18.06.2019 №354/08-01-14-01/39380838.
Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Елтранс Україна»:
1) пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток за 2018 рік, на загальну суму 410 400,00 грн.
2) пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) на загальну суму 31 777,00 грн, у тому числі по періодам: жовтень 2018 року на суму 31 777,00 грн, та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) за жовтень 2018 року на суму податку на додану вартість 424 223,00 грн.
Указані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «АРМ» за жовтень 2018 року. Так, ТОВ «Елтранс Україна» укладено з ТОВ «Компанія АРМ» договір поставки №05/10/2018-1 від 05.10.2018 кілець ущільнувальних 5БС.370.316-01 та 5БС.370.316-00 у кількості 2 шт. на загальну суму ПДВ 456 000,00 грн. Згідно з ЄРПН у ТОВ «Компанія АРМ» задекларовано придбання кільце ущільнюване у ТОВ «ЮРСЕЙ». У ТОВ «ЮРСЕЙ» згідно з фінансовою звітністю основні засоби відсутні, запаси ТМЦ на початок та на кінець 2018 року відсутні. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманих з них податку (Форма №1 ДФ) у 2018 році до ДФС не подано. Взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями, які б могли бути постачальниками вказаних товарів на адресу підприємства не відображено в базах даних ДФС. Декларацію з податку на прибуток за 2018 рік не подано. Згідно з ЄРПН встановлено оформлення податкових накладних на адресу ТОВ «ЮРСЕЙ» в якості передплати за кільце ущільнюване від ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР». Вищезазначеними підприємствами фінансова та податкова звітність до ДФС в 2018 році не подана, в т.ч. податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманих з них податку (форма №1 ДФ), декларації з податку на прибуток за 2018 рік не подано. Декларації з ПДВ, в т.ч. за жовтень 2018 року не подано, починаючи з 2019 року вказані підприємства до ДФС звітність не подають. Згідно з аналізом ЄРПН на предмет отримання послуг оренди приміщення, послуг опалення, тепло, водопостачання, послуг зв'язку, інших комунальних послуг, придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення реальної господарської діяльності встановлено відсутність придбання зазначених таких послуг та товарів. Ці факти свідчать про відсутність основних фондів необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність адміністративних (загальногосподарських) витрат, відсутність працівників, необхідних для забезпечення реальної господарської діяльності. ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР» оформлені податкові накладні на передплату, в той час, як операція з відвантаження обладнання згідно з документами на адресу ТОВ «Елтранс Україна» проведена в один день (Кільце ущільнювальне 5БС.370.316-01 - всі операції оформлені 15.10.2018 та Кільце ущільнювальне 5БС.370.316-00 - всі операції оформлені 05.10.2018) по всьому ланцюгу придбання. Таким чином, ТОВ «Елтранс Україна» згідно з даними ЄРПН та наданих для перевірки документів фактично отримано ТМЦ (кільця ущільнювальні), які на момент їх оприбуткування ТОВ «Елтранс Україна» були відсутні у всіх контрагентів по ланцюгу постачання, в т. ч. ТОВ «Компанія АРМ», ТОВ «ЮРСЕЙ» та ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР».
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано заперечення №2019/07-054 від 31.07.2019, проте листом-відповіддю про результати розгляду заперечень № 45545/10/08-01-14-01-10 від 05.08.2019 повідомлено, що заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки від 18.06.2019 №354/08-01-14-01/39380838 залишаються без задоволення.
На підставі Акту перевірки та вказаних порушень відповідачем 07 серпня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» № 0011761401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 614 600,00 грн, в тому числі: за податковим зобов'язанням 410 400,00 грн та за штрафними санкціями 205 200,00 грн;
форми «Р» №0011751401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 47 665,00 грн, у тому числі: за податковим зобов'язанням 31 777,00 грн та за штрафними санкціями 15 888,50 грн;
форми «В4» №0011741401, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно з декларацією №9255754592 від 19.11.2018 за жовтень 2018 року на 424 223,00 грн, усього на суму 424 223,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 10.09.2019 №2019/09 на них, однак відповідно до рішення Державної податкової служби України № 8848/6/99-00-08-05-02 від 08.11.2019 оскаржені рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.
Уважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи було встановлено, що 05 жовтня 2018 року ТОВ «Елтранс Україна» (Покупець) було укладено договір поставки товарів №05/10/2018-1 з ТОВ «Компанія «Аддішенел Ревенью Менеджмент» (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товари, визначені у п. 1.2 Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються Рахунками, які Постачальник виставляє Покупцю. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару за даним договором визначається у Рахунку. Оплата за поставлені товари, згідно з Рахунком, має бути перерахована Постачальнику протягом 90 банківських днів з моменту підписання сторонами Видаткової накладної. Товар поставляється за рахунок та транспортом Постачальника на умовах DDP (згідно з Інкотермс 2000): Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кольорова, б. 7 або засобами ТОВ «Нова пошта» за рахунок Постачальника (п. 1.1, 1.2, 3.1, 4.1, 5.1.1 цього Договору).
На підставі вказаного Договору та специфікацій №1 від 05.10.2018, №2 від 15.10.2018 у жовтні 2018 року позивачем придбано у ТОВ «Компанія «АРМ» товар (Кільце ущільнувальне 5БС.370.316-00), що підтверджується рахунками на оплату № 92 від 05.10.2018, №93 від 15.10.2018, видатковими накладними №87 від 05.10.2018 на суму 1 368 000,00 грн, №88 від 15.10.2018 на суму 1 368 000,00 грн.
Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 9-А до пункту розвантаження (м. Запоріжжя, вул. Кольорова, буд. 7) здійснювалась транспортними засобами Постачальника, що підтверджено товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи: №Р87 від 05.10.2018, №334 від Р88 від 15.10.2018.
Розрахунки за поставлений товар відбувались у безготівковій формі шляхом переказу на розрахунковий рахунок ТОВ «Компанія «АРМ» згідно з платіжними дорученнями, а саме: №1562 від 14.11.2018 на суму 544 000,00 грн, №1563 від 14.11.2018 на суму 56 000,00 грн, №1593 від 28.11.2018 на суму 500 000,00 грн, №1606 від 06.12.2018 на суму 168 000,00 грн, №1618 від 18.12.2018 на суму 100 000,00 грн, №1620 від 18.12.2018 на суму 720 000,00 грн, №1630 від 08.01.2019 на суму 380 000,00 грн, №1640 від 17.01.2019 на суму 100 000,00 грн, №1658 від 29.01.2019 на суму 80 000,00 грн, №1659 від 30.01.2019 на суму 50 000,00 грн, № 1670 від 05.02.2019 на суму 38 000,00 грн, що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за жовтень 2018 року.
Установлено наявність всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно з указаного договору, якими, серед інших, були: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, що підтверджують оплату придбаного позивачем товару у названого контрагента.
Згадувані документи первинного обліку відображені ГУ ДФС у Запорізькій області в акті перевірки, зауважень, щодо порядку складення яких зазначено не було. Недоліків до таких документів не зауважено податковим органом і у відзиві на позовну заяву.
Використання продукції, придбаної у ТОВ «Компанія «АРМ» у власній господарській діяльності підтверджують документи з продажу її на адресу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на підставі укладеного 28 серпня 2018 року Договору №462(1)184к/53-121-01-18-071 поставки товару, що підтверджується первинними документі, які є в наявності у позивача та оформлені згідно з законодавством України та стандартів бухгалтерського обліку, зокрема це: рахунок на оплату №66 від 31.10.2018, видаткова накладна №48 від 31.10.2018, товарна-транспортна накладна №Р48 від 31.10.2018, платіжні доручення №1773 від 04.02.2019 на суму 473 843,60 грн, №1411 від 22.01.2019 на суму 2 000 000,00 грн, №509 від 16.01.2019 на суму 2 000 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами безпідставно не були враховані доводи податкового органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентами. Посилається на те, що господарські операції з указаними контрагентами носили фіктивний характер. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Крім того, скаржник указав, що судами попередніх інстанцій не були враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у справах №824/434/15-а, №806/4249/15 стосовно обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.
З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позивачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач указував, що "реальність" господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, а інформація з баз даних податкового органу стосується виключно контрагентів позивача і ніяк не вказує на наявність протиправних дій платника податків
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року замінено Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663).
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.
За приписами п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пп. «а» п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
За правилами пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.
Колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб контрагента ТОВ «Компанія АРМ» - ТОВ «ЮРСЕЙ», а також контрагентів ТОВ «ЮРСЕЙ» - ТОВ «ЛІКВІДІТІ КЕПІТАЛ», ТОВ «НЬЮ ДЕСІЖН», ТОВ «ЕЙДЖ КОНСАЛТИНГ», ТОВ «ФТОР КОРП», ТОВ «РЕСМІН КОМПАНГ», ТОВ «ІНГОС ФІНАНС», ТОВ «РЕНІУМ ЛТД», ТОВ «АНХА», ТОВ «ЛИНАСПАР», щодо подання ними звітності, знаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів.
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Так, підтвердженням нереальності господарських операцій є встановлення під час перевірки відсутності в контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів.
Суд погоджується з доводами скаржника, що встановлення такої інформації може поставити під сумнів здійснення відповідних операцій, але висновок про нездійснення господарських операцій має ґрунтуватись на аналізі всіх первинних документів та змісту господарських операцій.
Колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. У разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції. При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. У такому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами попередніх інстанцій було встановлено рух активів (товару), та зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Доказів порушень відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань матеріали справи не містять, та відповідачем до суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача не доводить обставин, з якими податковий орган пов'язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Твердження скаржника про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів саме по собі, не свідчить про безтоварність угод поставки.
Суд звертає увагу на те, що в ході розгляду адміністративної справи при оскарженні рішення суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, вказані доводи відповідача жодним чином не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків щодо взаємовідносин позивача з цими контрагентами, відповідно, не доведено порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Скаржник в поданій касаційній скарзі вказує на неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі правових позицій, викладених Верховним Судом у справах №824/434/15-а, №806/4249/15 стосовно обставин, що можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.
Колегія суддів зауважує, що наведені позиції Верховного Суду у справах №824/434/15-а, №806/4249/15 сформовані Судом за результатом розгляду вказаних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко