05 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 160/2329/20
адміністративне провадження № К/9901/35026/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №160/2329/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євродор» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 судом з'ясовано такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БК Євродор» звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17.04.2020 позовні вимоги задовольнив.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, проте Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.05.2021 апеляційну скаргу залишив без руху для надання можливості усунути її недоліки шляхом надання документу про сплату судового збору.
У межах встановленого ухвалою від 07.05.2021 строку відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про продовження строку для усунення недоліків.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021 клопотання відповідача задоволено частково. Продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, встановлений ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.05.2021, строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня вручення копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Проте вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, з урахуванням ухвали про продовження строку для усунення недоліків, відповідачем виконано не було, натомість надіслано клопотання про продовження строку, яке обґрунтоване відсутністю фінансування для сплати судового збору.
В свою чергу Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2021 клопотання податкового органу про продовження строку для усунення недоліків залишив без задоволення та повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень статті 169 цього Кодексу.
Так, статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору.
Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Відтак обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги.
Зі змісту ж положень частини першої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що невиконання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо надання документу про сплату судового збору, при зверненні з апеляційною скаргою є підставою для постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання особі, яка подає апеляційну скаргу, усунути вказані недоліки. Така ухвала повинна містити інформацію щодо недоліків апеляційної скарги, способу їх усунення і встановлювати строк, достатній для вчинення відповідних процесуальних дій, який може бути продовжено у відповідності до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також вказаними нормами передбачено, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яка набрала законної сили, є безумовною підставою для повернення такої апеляційної скарги.
Як зазначено вище, відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції було залишено апеляційну скаргу без руху, проте вимоги вказаної ухвали скаржником також не виконано.
Доводи ж касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції помилково відхилив доводи про фінансову неспроможність сплатити судовий збір, які, на думку відповідача, є поважними причинами пропуску строку подання апеляційної скарги, проте такі аргументи є безпідставними, адже предметом касаційного оскарження є саме ухвала про повернення апеляційної скарги, в якій не вирішувалося питання щодо строку звернення з апеляційною скаргою.
Відповідно ж до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, утвореному на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 у справі №160/2329/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Євродор» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.С.Пасічник
І.А.Васильєва
В.П.Юрченко