ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/73-32/2426.05.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс"
ДоМіністерства оборони України
Простягнення 2 139 000,00 грн.
За зустрічним позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс"
про визнання недійсним договору
За участю військової прокуратури Київського гарнізону
Суддя О.О.Хрипун
Представники сторін:
Від позивача Ващенко Є.В. -предст.
Від відповідача Ковальчук І.І. -предст.
Від прокуратури Лесько Г.Є. -ст.пом.прок.
Обставини справи:
У лютому 2009 року до Господарського суду міста Києва звернулося ТОВ "Емансіс" з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 2 139 000,00 грн. суми боргу за договором про закупівлю продукції за державні кошти № 9 від 24.12.2008, а також 21 390,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2009, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 2 139 000,00 грн. основного боргу, 21 390 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2009 вищезазначені судові рішення у даній справі скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що суди не встановили обставин виконання зобов'язань позивачем; не з'ясували, чи була здійснена фактична поставка продукції згідно з умовами договору; не дали оцінки тій обставині, що довіреність на отримання від позивача медичного обладнання видана 25.12.2008, тоді як видаткова накладна датована 24.12.2008, довіреність видана Матвійчуку О.М., а за видатковою накладною продукцію отримав Котляренко; не дослідили повноваження Котляренко на отримання продукції; не встановили обставин виконання позивачем обов'язку, взятого за додатковою угодою від 24.12.2008 до договору про закупівлю продукції за державні кошти № 9; прийняли до ували договір на відповідальне зберігання від 26.12.2008 № 9/2, не давши при цьому оцінки нарядам від 26.12.2009 № 961-08/36, від 13.02.2009 № 70 про повернення неоплаченого майна за централізованими розрахунками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 справа прийнята до нового розгляду під № 37/73-32/24.
Під час нового розгляду позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, вказавши, що виконання позивачем зобов'язання по поставці продукції вартістю 2 139 000,00 грн. підтверджується видатковою накладною від 24.12.2008 № 443 та довіреністю серії ЯЛФ від 25.12.2008 № 54475. Позивач також вказав, що продукція зберігається на складі позивача згідно з договором № 9/2 від 26.12.2008.
Відповідач позовні вимоги повністю заперечив, вказавши, що передбачене договором про закупівлю продукції за державні кошти № 9 від 24.12.2008 обладнання було повернуте позивачу як неоплачене за централізованими розрахунками.
22.03.2010 до Господарського суду міста Києва від Міністерство оборони України надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору № 9/2 на відповідальне зберігання продукції від 26.12.2008, за умовами якого Міністерство оборони України передало ТОВ "Емансіс" на відповідальне зберігання на безоплатній основі майно -комплекс рентгенівської діагностики. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір укладено особою, яка не мала відповідного обсягу спеціальної правосуб'єктності на його укладення, а умови договору виконані не були, оскільки визначене у п. 1.1 договору майно було повернуто ТОВ "Емансіс" за нарядами № 70 від 13.02.2009, № 961-08/36 від 26.12.2008 як неоплачене майно за централізованими розрахунками.
Зустрічний позов прийнятий для сумісного розгляду з первісним.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
24.12.2008 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ "Емансіс" був укладений договір № 9 про закупівлю продукції за державні кошти, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити для потреб Міністерства оборони України устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне згідно із специфікацією, а відповідач -забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки та за цінами наведеними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 (п. 9.1).
Відповідно до п. 2.2 договору № 9 від 24.12.2008 та специфікації (додаток 1 до договору № 9 від 24.12.2008) відповідач до 25.12.2008 мав поставити 31 комплекс рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System (мобільна рентгенівська система PLX 102, св.. про держ.реєстр. № 6316/2007) на загальну суму 2 139 000,00 грн. При цьому ціна за одиницю включала вартість доставки до місця призначення, всі витрати, податки і збори.
Умовами договору сторони погодили, що продукція постачається на умовах DDP-склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року згідно з положеннями цього договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо (п. 4.1 договору). Одержувачем продукції є військові частини замовника згідно з додатком 3 (далі -вантажоотримувачі замовника).
У додатку 3 до договору № 9 від 24.12.2008 "Рознарядка Міністерства оборони України" сторони визначили, що відповідно до договору № 9 від 24.12.2008, укладеним з Міністерством оборони України на 2008 рік, ТОВ "Емансіс" сплановано відвантаження продукції на склади 22 в/ч, розташованих на території України.
Згідно із п. 4.3 договору № 9 від 24.12.2008 датою виконання зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата його надходження у кількості та якості, що відповідають вимогам цього договору до місця призначення, відповідно до п. 4.2, та прийняття його вантажоотримувачем замовника (військовими частинами) відповідно до п. 5.1 цього договору.
Пунктом 4.5 договору № 9 від 24.12.2008 сторони передбачили, що продукція, яка надійшла до вантажоотримувачів замовника після кінцевого терміну поставки, оплаті не підлягає та повертається виконавцю.
Якість та порядок приймання продукції сторони погодили розділами 5, 6 договору. Зокрема, п. 5.1 договору передбачав, що приймання-передачі продукції оформляється актом прийому за накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами кожної із сторін. В накладній, у повній відповідності до специфікації до договору обов'язково зазначається найменування продукції, назва виробника, одиниці виміру, кількість продукції, ціна за одиницю продукції та загальна вартість поставки.
Умовами договору передбачалася оплата відповідачем фактично поставленої продукції на підставі належним чином оформлених документів (п. 3.3) за рахунок коштів загального фонду КПКВ 2101080 (п. 3.1); оплата вартості продукції здійснюється за рахунками-фактурами виконавця (п. 3.2).
Додатковою угодою від 24.12.2008 до договору про закупівлю продукції за державні кошти від 24.12.2008 сторони погодили викласти пункт 4.2 у новій редакції, відповідно до якої одержувачем продукції названа військова частина А 1952. На виконавця був покладений обов'язок до 31.01.2009 за власні кошти, враховуючи вантажно-розвантажувальні, пусконалагоджувальні роботи, за нарядами замовника доставити продукцію військовим частинам замовника згідно додатку 3 (далі -вантажоотримувачі замовника). У разі порушення умов п. 4.2 виконавець сплачує замовнику повну провізну плату вантажу за тарифами, затвердженими Міністерством транспорту України для автомобільного транспорту, на момент настання підстав для порушення виконання умов договору.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань щодо поставки продукції за договором № 9 від 24.12.2008 позивачем надана видаткова накладна № 443 від 24.12.2008 про відпуск Міністерству оборони України (Департамент охорони здоров'я -в/ч 1952) 31 комплексу рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System (мобільна рентгенівська система PLX 102) загальною вартістю 2 139 000,00 грн., яка містить відмітку про отримання продукції Котляренко на підставі довіреності ЯЛФ № 544475 від 25.12.2008.
Надана позивачем копія довіреності ЯЛФ № 544475 від 25.12.2008 свідчить, що вона видана ДОЗ МОУ на отримання від ТОВ "Емансіс" цінностей за видатковою накладною № 443 від 24.12.2008 (медичне обладнання у кількості 31 шт.) Матійчуку О.М.
Позивачем також наданий рахунок-фактура № 513 від 24.12.2008 на оплату 31 комплексу рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System (мобільна рентгенівська система PLX 102) загальною вартістю 2 139 000,00 грн., який не містить відміток щодо його вручення відповідачу.
Нарядом № 961-08/36 від 26.12.2008 ДОЗ МО України підтверджується повернення, вантажовідправник -А 1952, ТОВ "Емансіс" (вантажоотримувач) самовивозом за дорученням ЯПН № 478829 від 26.12.2008 не оплаченого майна за централізованими розрахунками - 29 комплексів рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System (мобільна рентгенівська система PLX 102) загальною вартістю 2 001 000,00 грн. Ще 2 комплекси були повернуті ТОВ "Емансіс" (вантажоотримувач) за нарядом № 70 від 13.02.2009, виданого на підставі наряду № 961-08/36 від 26.12.2008 ДОЗ МО України.
26.12.2008 між Міністерством оборони України в особі тимчасового виконуючого обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України Кудренка М.В., що діяв на підставі наказу Міністра оборони України від 05.06.2007 № 320, та ТОВ "Емансіс" був укладений договір № 9/2 на відповідальне зберігання продукції, за умовами якого позивач приймає з 26.12.2008 на відповідальне зберігання на безоплатній основі майно (29 комплексів рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System (мобільна рентгенівська система PLX 102) загальною вартістю 2 001 000,00 грн.) та зобов'язується повернути його поклажодавцю у схоронності за першою вимогою не пізніше 2 робочих днів з дня одержання такої вимоги. Поклажодавець зобов'язався передати майно позивачу відповідно до акту приймання-передачі не пізніше 26.12.2008 та одержати майно після припинення договору в місці його здавання, якщо інше не встановлено сторонами додатково.
На підтвердження прийняття на зберігання 29 комплексів рентгенівської діагностики Emamsis Digital X Ray System (мобільна рентгенівська система PLX 102) загальною вартістю 2 001 000,00 грн., які є власністю відповідача, позивач надав суду акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання до договору № 9/2 від 26.12.2008 з додатком № 1 до акту приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання до договору № 9/2 від 26.12.2008.
Як встановлено ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Аналіз укладеного 26.12.2008 між Міністерством оборони України та ТОВ "Емансіс" договору № 9/2 на відповідальне зберігання продукції свідчить, що підтвердженням приймання майна позивачем на відповідальне зберігання є акт приймання-передачі продукції.
Акт приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання за своєю природою є письмовим свідоцтвом, що фіксує та підтверджує зазначену господарську операцію, та є первинним документом відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.
Проте, викладені у акті від 26.12.2008 факти про приймання-передачу на відповідальне зберігання обладнання спростовуються нарядом № 961-08/36 від 26.12.2008 ДОЗ МО України про повернення неоплаченого майна за централізованими розрахунками, за яким позивач отримав продукцію зі складу в/ч А 1952.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів прийняття від відповідача вказаного у договорі № 9/2 від 26.12.2008 майна саме на відповідальне зберігання.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що договір зберігання належить до категорії реальних договорів, позивач не є професійним зберігачем, виходячи із статуту ТОВ "Емансіс" та безоплатності договору, договір № 9/2 від 26.12.2008 на відповідальне зберігання продукції є неукладеним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.
За таких обставин, зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з правилами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до погоджених сторонами умов поставки згідно із ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року) DDP: А.4. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.
Незважаючи на підписання сторонами додаткової угоди до договору від 24.12.2008, яким одержувачем продукції вказана військова частина А 1952, сторони не змінили положень договору про закупівлю продукції за державні кошти, відповідно до яких датою виконання зобов'язань щодо поставки продукції вважається дата її надходження до місця призначення та її прийняття вантажоотримувачами замовника, переліченими у додатку 3 до договору.
Судом також береться до уваги, що визначена договором поставки продукція знаходиться на складі позивача, що підтверджується наданою довідкою від 29.03.2010.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави вважати доведеним належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю продукції за державні кошти від 24.12.2008 № 9, додатковою угодою від 24.12.2008 щодо поставки продукції відповідачу.
Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сторони не надали належних доказів укладення договору № 9/2 на відповідальне зберігання продукції від 26.12.2008, про визнання недійсним якого був заявлений зустрічний позов.
Позивач не надав суду доказів обґрунтованості своїх вимог, не довів належного виконання ним зобов'язання за договором про закупівлю продукції за державні кошти від 24.12.2008 № 9, додатковою угодою від 24.12.2008 щодо поставки продукції відповідачу.
Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом та вимоги позивача за зустрічним позовом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У первісному позові відмовити повністю.
У зустрічному позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ГПК України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 31.05.2010