ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 24/42831.05.10
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна
компанія «Легіон»
На постанову ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 31.03.2010р. про арешт майна боржника та заборону його відчуження
У справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрстальконструкція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна
компанія «Легіон»
про стягнення 190 687,93 грн.
Суддя Т.Ю.Трофименко
Представники:
Від позивача Мороз А.М. по довіреності № 01-072 від 01.02.2010р.
Від відповідача не з'явився
Від ВДВС не з'явився
В засіданні приймали участь
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрстальконструкція»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» 156 020,96 грн. основного боргу, 11 797,75 грн. пені, 15 602,09 грн. штрафу, 5 792,41 грн. збитків від інфляції, 1 474,72 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про виготовлення та поставку металоконструкцій № 07/19 від 12.03.2007р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. у справі № 24/428 позов задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрстальконструкція»про стягнення 156 020,96 грн. основного боргу, 11 797,75 грн. пені, 15 602,09 грн. штрафу, 5 792,41 грн. збитків від інфляції, 1 474,72 грн. 3% річних, 1 906,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. у справі № 24/428 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009р. у справі № 24/428 залишено без змін.
19.10.2009р. до суду звернувся позивач з заявою про заміну відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус»на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі № 24/428, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон».
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. у справі № 24/428, яке набрало законної сили 23.09.2009р. та ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі № 24/428, яка набрала законної сили 17.02.2010р., Господарським судом міста Києва 17.02.2010р. було видано відповідний наказ.
Через канцелярію суду 21.04.2010р. надійшла скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», в якій скаржник просить суд визнати недійсною постанову ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 31.03.2010р. про арешт майна боржника та заборону його відчуження.
Скарга мотивована тим, що боржник не отримав постанови про відкриття виконавчого провадження, хоча державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження. Також при винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови було неправильно застосовано положення ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки арешт, згідно з вимогами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», накладається під час відкриття виконавчого провадження.
Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, згідно з ч. 1 с. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник та представник органу Державної виконавчої служби.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»на постанову ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 31.03.2010р. про арешт майна боржника та заборону його відчуження призначено на 12.05.2010р.
Від стягувача - Відкритого акціонерного товариства «Укрстальконструкція», через канцелярію суду 12.05.2010р. надійшли письмові пояснення, в яких він проти задоволення скарги заперечує.
Судове засідання 12.05.2010р. не відбулося, оскільки суддя Трофименко Т.Ю. перебувала на лікарняному. У зв'язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010р. розгляд скарги призначено на 31.05.2010р.
В судове засідання, призначене на 31.05.2010р., представники сторін та Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві не з'явилися з невідомих суду причин, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вимог ухвали суду від 17.05.2010р. не виконав, клопотань через канцелярію суду від них не надходило.
Розглянувши в засіданні суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»на постанову ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 31.03.2010р. про арешт майна боржника та заборону його відчуження, суд, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. у справі № 24/428 позов задоволено. Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрстальконструкція»про стягнення 156 020,96 грн. основного боргу, 11 797,75 грн. пені, 15 602,09 грн. штрафу, 5 792,41 грн. збитків від інфляції, 1 474,72 грн. 3% річних, 1 906,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. у справі № 24/428 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009р. у справі № 24/428 залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі № 24/428, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Максімус» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон».
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2009р. у справі № 24/428, яке набрало законної сили 23.09.2009р. та ухвали Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі № 24/428, яка набрала законної сили 17.02.2010р., Господарським судом міста Києва 17.02.2010р. було видано відповідний наказ.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.
Державний виконавець, згідно з п. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Судом встановлено, що позивач (стягувач) 11.03.2010р. передав через канцелярію Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження щодо боржника - TOB «Виробничо-будівельна компанія «Легіон», за виконавчим документом у справі № 24/428.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Павлюком О.М. 11.03.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 18199269 по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р. у справі № 24/428.
Представник стягувача копію постанови про відкриття виконавчого провадження отримав нарочно 12.03.2010р.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник (боржник) до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві з заявами відкладення провадження виконавчих дій не звертався, документи щодо несвоєчасного отримання постанови не надавав.
Судом встановлено, що копії постанови Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2010р. ВП № 18199269 було надіслано стягувачу та боржнику (боржнику за фактичною адресою: 03028, м. Київ, пр-т Науки, 42/1), та отримана представником боржника Пилипенко 09.04.2010р., що підтверджується його підписом на зворотному боці поштового повідомлення про вручення № 611084137. Отже, в матеріалах наявні докази отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
З листа Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009р. № 1276/10/13-09 вбачається, що у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження факту несвоєчасного одержання ним постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому дане твердження скаржника спростовується наявними доказами стосовно своєчасного отримання боржником даної постанови, а отже і своєчасного ознайомлення останнього із такою, відповідно й можливості для її добровільного виконання.
Крім того, згідно з абз. 3 пп. 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. за № 74/5, постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.
Наказ Господарського суду м. Києва по справі № 24/428 мітить посилання як на юридичну адресу боржника, так і на його фактичну адресу. Як було встановлено судом, копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилалась на фактичну адресу боржника - 03028, м. Київ, пр-т Науки, 42/1.
Судом встановлено, що станом на 12.04.2010р. боржником сума заборгованості у наданий виконавчою службою строк для добровільного виконання рішення сплачена не була, у зв'язку з чим державним виконавцем були вжиті заходи щодо розшуку майна боржника, а саме 12.04.2010р. складено акт за виїзною перевіркою, яким встановлено відсутність боржника та закріпленого за ним на праві власності майна за юридичною адресою: 01030, м. Київ, вул. Пирогова, 10-В, а також проведення боржником за цією адресою підприємницької дільності.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що твердження скаржника стосовно імперативості зазначеної норми є помилковим, адже у останній законодавець надає саме право державному виконавцю постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Отже, дана норма носить диспозитивний характер, в той час як саме виконавче провадження є примусовим виконанням рішень судів.
Стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначає порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника. Згідно цієї норми звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача, враховуючи те, що обставини, на які посилається скаржник (боржник), спростовуються матеріалами справи, то у суду відсутні правові підстави для задоволення скарги.
Відповідно до п. 8 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Легіон»на постанову ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 31.03.2010р. про арешт майна боржника та заборону його відчуження, відмовити.
Суддя Т.Ю.Трофименко