ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
справа № 28/12127.04.10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС -Мегатрейд», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Технолоджі Груп», м. Київ
про стягнення 209 199,14 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Сачук С.В. за довіреністю б/н від 09.02.2010
від відповідача: Коломієць О.В. витяг з протоколу №1/06 від 18.01.2006
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ікс Мегатрейд»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Технолоджі Груп »про стягнення 209 199,14 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю «Мега Технолоджі Груп»своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС -Мегатрейд»товару в повному обсязі. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 192 672,68 грн. та за невиконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 11 560,36 грн. інфляційних нарахувань та 4 966,10 грн. 3% річних
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.04.2010 року.
Розгляд справи відкладався.
Позивач подав доповнення до позовної заяви, в яких з посиланням на здійснену відповідачем після порушення провадження по справі проплату в розмірі 2 672,69 грн. та неврахування проплати в розмірі 10 000 грн., що була здійснена відповідачем до порушення провадження по справі зменшив суму позову та просить стягнути з відповідача 180 000,02 грн. основного боргу, 11 131,49 грн. -втрат від інфляції, 5 982,87 грн. -відсотки річних. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1 971,15 грн. державне мито та 236 грн. витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. При цьому позивач просить повернути з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в розмірі 120,85 грн.
Відповідач визнав позовні вимоги позивача на суму 180 000,02 грн. основного боргу, 11 131,49 грн. -втрат від інфляції, 5 982,87 грн. -відсотки річних та з посиланням на скрутне матеріальне становище просив суд розстрочити виконання рішення.
Позивач проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення не заперечував.
В судовому засіданні 27.04.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
В серпні - вересні 2008 року за усною домовленістю позивач здійснював поставку відповідачеві товару. Факт отримання відповідачем товару підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною №М-85127 від 01.08.2008 року на суму 57 858,19 грн., довіреністю НБМ №877896 від 31.07.2008 року;
- видатковою накладною №М-86683 від 22.09.2008 року на суму 190 249,49 грн., довіреністю НБМ №878004/271 від 22.09.2008 року.
Для оплати товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок -фактуру №М-85127 від 01.08.2008 на суму 57 858,19 грн. та рахунок -фактуру №М-86683 від 22.09.2008 на суму 190 249,49 грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов”язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем на дату подання позову в розмірі в розмірі 182 672,68 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість, однак відповідач в повному обсязі заборгованість не погасив (платіжна вимога на суму 328 489,42 грн., направлена 22.07.09, повторно вимога була направлена 04.09.2009).
Відповідно до матеріалів справи, відповідач в повному обсязі заборгованість не погасив і станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно даних позивача складає 180 000,02 грн. зазначений факт визнаний представником відповідача в судовому засіданні.
При цьому, суд враховує, що частина заборгованості в розмірі 12 672,66 грн. погашена відповідачем в добровільному порядку і відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «ІКС-Мегатрейд»та ТОВ “Мега Текнолоджі Груп” цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі ТОВ «ІКС-Мегатрейд»певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ “Мега Текнолоджі Груп” зазначеної продукції і оплати її вартості.
Таким чином між сторонами фактично було укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з вимогою 22.07.2009 року, в якій вимагав погашення існуючої заборгованості протягом семи календарних днів з дати отримання вимоги, однак відповідач заборгованості у встановлені строки не погасив.
Матеріалами справи встановлено та фактично не заперечується відповідачем наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 180 000,02 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними та підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати понесені позивачем за частину позовних вимог, що були заявлені до стягнення безпідставно (10 000 грн.- сплачені до порушення провадження по справі) покладаються на позивача. Судові витрати за частину вимог спір по яких врегульовано після порушення провадження по справі покладаються на відповідача.
Вимоги позивача в частині повернення з бюджету суми державного мита в розмірі 120,85 грн. задоволенню не підлягають, оскільки діючим законодавством України не передбачено повернення державного мита в зв'язку зі зменшенням позивачем суми позовних вимог.
Відповідачем по справі подано заяву про розстрочку виконання рішення суду. Обґрунтовуючи заяву відповідач посилається на тяжке матеріальне становище, збитковість господарської діяльності підприємства та неможливість повного виконання рішення після набрання ним законної сили. Позивач проти розстрочки виконання рішення на запропонованих відповідачем умовах не заперечував.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Згідно ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при прийнятті рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Дослідивши підстави заяви відповідача та подані ним докази, враховуючи згоду позивача на розстрочку виконання рішення, господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача та вважає за можливе розстрочити виконання рішення на умовах визначених відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 12 672,66 грн. припинити.
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Технолоджі Груп» (01042, м. Київ, вул. Патріна Лумумби, 3, р/р 26003102110101 в ЗАТ “Сведбанк Інвест” , МФО 320650, ЄДРПОУ 32382708) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ІКС-Мегатрейд” (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, р/р 26001003117000 в АБ “ІНГ Банк Україна”, МФО 300539, код ЄДРПОУ 30057669) заборгованість в розмірі 197 114, 38 грн. (сто дев'яносто сім тисяч сто чотирнадцять гривень тридцять вісім копійок), з яких 180 000,02 грн. (сто вісімдесят тисяч дві копійки) основного боргу, 3% річних у розмірі 5 982,87 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят сім копійок), 11 131,49 грн. (одинадцять тисяч сто тридцять одну гривню сорок дев'ять копійок) інфляційних витрат, 1 997,87 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто сім гривень вісімдесят сім копійок) витрат на сплату державного мита та 225, 38 грн. (двісті двадцять п'ять гривень тридцять вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат і трьох відсотків річних наступним чином:
50 000 грн. до 27.07.2010 року;
50 000 грн. до 27.10.2010 року;
50 000 грн. до 27.01.2011 року;
47 114,38 грн. до 27.04.2011 року.
Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова