ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/6928.04.10
За позовомКомунального підприємства міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни)
До Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»
Простягнення 4 034,06 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивача Камінський О.В. (за дов.)
Від відповідача Берладин В.В. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом комунальне підприємство міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни) до комунального підприємства «Київдорсервіс»про стягнення 12545,14 грн. заборгованості за передачу електричної енергії згідно з договором № 169-2004 від 01.09.2004 р., а саме: 9 020,34 грн. основного боргу, 2 082,45 грн. пені, 1 058,99 грн. інфляційних нарахувань та 383,36 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на умови договору № 169-2004 згідно з яким позивач надав, а відповідач прийняв послуги по забезпеченню електричною енергією. Станом на 31 січня 2010 року у відповідача утворилась заборгованість за поставлену електроенергію в сумі 9 020,34 гривень, яка погашена відповідачем не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 р. порушено провадження у справі № 17/69 та призначено її розгляд на 03.03.2010 р..
Ухвалою суду від 03.03.2010 р. розгляд справи № 17/69 було відкладено до 17.03.2010 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та необхідністю витребування доказів.
15.03.2010 р. до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з проведенням звірки взаєморозрахунків.
Позивач у судове засідання 17.03.2010 р. повноважних представників не направив, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
Розгляд справи було відкладено на 31.03.2010 р., у сторін витребувано додаткові документи.
31.03.2010 р. представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.
Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій сторона просить стягнути основний борг в сумі 3440,40 грн., 580,07 грн. пені, 381,88 грн. інфляційних, 79,74 грн. трьох процентів річних.
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що основний борг сплачено, підстав для нарахування штрафних санкцій немає, оскільки відсутній обґрунтований розрахунок останніх.
Позивачем подано акт звірки, згідно з яким станом на 13.03.2010 р. борг складає 3396,74 грн., а також надано додаткові угоди до спірного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. розгляд справи відкладався на 14.04.2010 р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.
14.04.2010 р. відповідачем подані заперечення на уточнення позовних вимог, в яких він заперечив проти позову з тих підстав, що договір № 169-2004 укладений для забезпечення живлення світлофорного об'єкта. Під час дії додаткової угоди відповідачем здійснено заміну світлофорного об'єкта на інший, потужність якого є меншою (0,35 кВт/год.). Враховуючи те, що відповідно до договору оплаті підлягали лише фактично надані обсяги послуг, відповідач вважав, що він не має заборгованості перед позивачем за спожиту електроенергію.
Позивачем у судовому засіданні 14.04.2010 р. надано уточнення розрахунку позовних вимог, згідно з якими останній просив стягнути з відповідача 3 396,74 грн. основного боргу, 221,66 грн. пені, 322,69 грн. інфляційних нарахувань та 92,97 грн. 3% річних.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
1 вересня 2004 року між позивачем і відповідачем укладено договір № 169/2004 на передачу електричної енергії через електромережі аеропорту (далі -Договір).
Згідно з пунктом 1 Договору позивач забезпечує передачу електричної енергії відповідачеві в межах величин, дозволених до користування, а відповідач розраховується за надані послуги в порядку і на умовах Договору.
Додатком 2 до Договору визначений об'єкт користування, яким є світлофорний перехід в а/п «Київ»(Жуляни), що знаходиться на перехресті Повітрофлотського проспекту біля а/п «Київ»(Жуляни).
На виконання умов даного Договору відповідач споживав електричну енергію, що підтверджується наявним у справі актом звірки взаємних розрахунків, складеним станом на 13 березня 2010 року між позивачем і відповідачем.
З вказаного акту вбачається, що предметом спору у цій справі фактично стала оплата відповідачем поставленої електроенергії впродовж лютого -травня 2009 року.
Так, позивач вважає, що послуги мають оплачуватись згідно з додатковою угодою № 6 без дати, якою дія договору продовжена на строк з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року.
Згідно з пунктом 1 даної додаткової угоди № 6 до Договору за встановленою потужністю 1,41 кВт в об'ємах 112 351,6 кВт. за рік, загальна грошова сума приблизно складає 11 036,4 гривень, в тому числі ПДВ 1 839,40 гривень.
Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди встановлено, що взаєморозрахунки щодо вартості спожитої електроенергії здійснюються за формулою: I=(PЧLЧT)+ПДВ, де: І -сума за спожиту електроенергію; Р -встановлена потужність світлофорного об'єкту (кВт/год); L -кількість годин у місяці; Т -тариф АЕК «Київенерго».
Водночас, судом встановлено, що згідно з актом введення в експлуатацію світлофорного об'єкту від 11 грудня 2008 року відповідачем введений в експлуатацію новий світлофорний об'єкт, потужність якого згідно з наявним розрахунком потужності світлофорного об'єкту: пр-т Повітрофлотський -аеропорт «Київ»становить 0,35 кВт (замість 1,41 кВт який використовувався раніше).
Після цього сторони підписали наступну додаткову угоду № 7, якою внесли зміни до порядку визначення розміру вартості послуг, встановивши базисом розрахунку потужність світлофорного обладнання в розмірі 0,35 кВт.
Відповідно до пункту 2.2.4 Договору позивач зобов'язався вести облік використаної електроенергії на основі показань електролічильників, які відповідач зобов'язаний придбати на встановити за свій рахунок, а в разі їх відсутності -по встановленій потужності обладнання відповідача.
Пунктом 4.1.2 Договору встановлено, що відповідач сплачує щомісячно за фактично спожиту електроенергію до 05 числа місяця, наступного за звітним, згідно рахунку позивача та акту виконаних робіт.
З наведених положень Договору вбачається, що відповідач сплачує позивачеві лише за фактично спожиту електроенергію. У випадку, якщо відповідачем не будуть встановлені електролічильники, за фактично спожиту електроенергію сторони погодили приймати встановлену потужність обладнання.
При цьому та обставина, що відповідач вчасно не повідомив позивача про встановлення нового світлофорного об'єкту з новими значеннями потужності не є підставою для зміни встановленого договором порядку розрахунків між сторонами.
Тому є помилковим висновок позивача, що «до підписання додаткової угоди № 7 до договору, за якою встановлено потужність 0,35 кВт в об'ємах 3066 кВт на 2009 рік сторони повинні керуватись додатковою угодою № 6 до договору, якою було встановлено потужність 1,41 кВт».
Ні з умов договору, ні з додаткових угоди до нього не вбачається, що додаткові угоди встановлюють суму щомісячного платежу, яка застосовується незалежно від фактичних обсягів спожитої електроенергії. Аналізуючи умови договору та додаткових угод до нього, суд дійшов до висновку, що такими угодами лише попередньо узгоджуються заплановані обсяги споживання електроенергії та продовжується строк дії договору на новий термін.
З цих підстав, суд не може погодитись з доводами позивача, що у разі відсутності лічильників, облік використаної відповідачем електроенергії здійснюється по потужності обладнання відповідача, яка зазначена в чинній станом на дату використання додатковій угоді. Відповідно до договору облік здійснюється за фактичною встановленою потужністю обладнання.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, в лютому -травні 2009 року позивачем передавалась електрична енергія для живлення світлофорного об'єкта потужністю 0,35 кВт. Тому при обчисленні розміру заборгованості відповідача перед позивачем за основу має братись саме вказане значення потужності, тоді як позивачем помилково використана потужність обладнання в більшому розмірі (1,41 кВт).
При обчисленні суми заборгованості відповідача перед позивачем, суд також перевірив доводи відповідача, що здійснений ним платіж за січень 2009 покрив його борг за період січень 2009 -травень 2009 року.
Так, у січні 2009 року відповідач мав сплатити позивачеві суму за спожиту електроенергію в розмірі 186,33 гривень, яка обчислена за передбаченою пунктом 2 додаткових угод 6 та 7 формулою (I=(PЧLЧT)+ПДВ) та із врахуванням коефіцієнту 2% (пункт 4.6 договору). При цьому було враховано, що потужність (Р) світлофорного об'єкту становить 0,35 кВт, кількість годин у січні (L) -744, а тариф Київенерго для юридичних осіб (Т) -0,5846 грн/кВт.
Крім того, відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач мав сплатити позивачеві вартість утримання електромереж позивача в розмірі, що зазначений в додатку № 6 до договору.
Угодою від 10 квітня 2006 року сторони внесли зміни до додатку № 6 до Договору, визначивши, що вартість утримання електромереж здійснюється за ставкою 0,100 грн. (з ПДВ) за кВт. Відповідно до викладеного, в січні відповідач мав сплатити 26,04 гривень.
Загальна сума до сплати, яку мав сплатити відповідач у січні 2009 року, становила 212,37 гривень (186,33 гривень за спожиту електроенергію та 26,04 гривень за утримання електромереж.
За аналогічним принципом обрахувавши суму заборгованості відповідача перед позивачем за лютий -травень 2009 року, судом встановлено, що у вказані місяці у відповідача виникали такі суми зобов'язань перед позивачем:
- лютий 2009 року (28 днів): за спожиту електроенергію -168,30 грн. за утримання електромереж -23,52 грн., всього -191,82 гривень;
- березень 2009 року (31 днів): за спожиту електроенергію -186,33 грн. за утримання електромереж -26,04 грн., всього -212,37 гривень;
- квітень 2009 року (30 днів): за спожиту електроенергію -180,32 грн. за утримання електромереж -25,20 грн., всього -205,52 гривень;
- травень 2009 року (31 днів): за спожиту електроенергію -186,33 грн. за утримання електромереж -26,04 грн., всього -212,37 гривень.
Таким чином, за період з січня 2009 року по травень 2009 року відповідач мав сплатити позивачеві суму в розмірі 1 034,45 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем в січні 2009 року сплачено 860,10 гривень, що перевищує суму належну до сплати в цьому місяці.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за період часу з січня 2009 року по травень 2009 року у відповідача залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем по сплаті основного боргу за Договором в сумі 174,35 гривень.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі, непогашеною залишилась сума основного боргу в розмірі 174,35 гривень, а отже позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п. 5.5 Договору за порушення строків оплати виконаних робіт, передбачених Договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період виплати штрафних санкцій, від вартості виконаних, але неоплачених робіт за кожен день прострочення.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що при простроченні платежу відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги по стягненню нарахувань за період з березня 2009 року по січень 2010 року, суд, з урахуванням зазначених вище доводів, вважає за можливе задовольнити ці вимоги частково в сумі 25,26 грн. за період з травня 2009 року по січень 2009 року.
Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 25,26 грн. за розрахунком суду.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягненню нарахувань в таких межах:
- 3% від суми в 174,35 за період з травня 2009 року по січень 2010 року становить 3,53 гривень;
- інфляційні нарахування від суми в 174,35 за період з травня 2009 року по січень 2010 року становлять 8,89 гривень;
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс» (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 56, рахунок 35431001002842 в УДК міста Києва, МФО 820019, код 32955518) на користь комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни) (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79, Аеропорт «Київ»(Жуляни), рахунок 26007001002026 у Жулянському відділенні ВАТ КБ «Хрещатик»міста Києва, МФО 300670, код 01131514) 174 (сто сімдесят чотири) грн. 35 коп. основного боргу, 3 (три) грн. 53 коп. трьох процентів річних, 8 (вісім) грн. 89 коп. інфляційних збитків, 25 (двадцять п'ять) грн. 26 коп. пені, 2 (дві) грн. 12 коп. витрат по оплаті державного мита, 12 (дванадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 02.06.2010 р.