Спр.№2а-428\10
17 червня 2010 року. м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Розман М.М. , при секретарі Цех Г.М. , з участю позивачки ОСОБА_3, представника відповідача Данч Я.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дулівської сільської ради про скасування розпорядження сільського голови , поновлення на роботі та стягнення коштів ,
ОСОБА_3 звернулась в суд з адміністративним позовом до Дулівської сільської ради про скасування розпорядження сільського голови , поновлення на роботі та стягнення коштів. В позовній заяві зазначила , що вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 1 січня 1983 року , а з 6 серпня 2006 року працює на посаді спеціаліста Дулівської сільської ради.
Розпорядженням Дулівського сільського голови від 31 березня 2010 року її звільнено з посади спеціаліста бухгалтерського обліку з 1 квітня 2010 року у зв'язку із скороченням штатів, у розпорядженні зазначено ліквідацією посади та введення посади юрист-консультанта.
Дане розпорядження позивачка вважає таким , що не відповідає нормам трудового законодавства з тих підстав , що на 2009 рік затверджено штатний розпис працівників Дулівської сільської ради в кількості 12 штатних одиниць , в тому числі і спеціаліста по бухгалтерському обліку. Цей штатний розпис залишився і на 2010 рік , оскільки не був прийнятий бюджет на цей рік. На 2010 рік не введено посади юрист-консультатна Дулівської сільської ради , а тому не може бути через це скорочена її посада спеціаліста.
Дія постанови КМ України №494 від 23.04.2009 року , на яку посилається у розпорядження сільський голова, призупинена до набрання чинності Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Вважає , що оскільки скорочення штатів у Дулівській сільській раді не відбулося , то підстав для звільнення її з роботи на підставі ст. 40 КзПп України немає.
Дулівський сільський голова на протязі п'яти років знущається над нею і над усім колективом сільської ради , внаслідок чого вона втратила здоров'я , у неї кожний день піднімається артеріальний тиск , через що змушена приймати ліки.
Просить розпорядження Дулівського сільського голови від 31 березня 2010 року скасувати , поновити її на роботі на посаді спеціаліста Дулівської сільської ради і стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та 5000 гривень в відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримали повністю посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві обставини і просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив , що позивачка звільнена з роботи правомірно. Посади , на яку вона претендує , в штатному розписі Дулівської сільської ради на даний час немає, оскільки в сільській раді два бухгалтери не потрібні , а потрібна посада юриста. З рішенням сесії Дулівської сільської ради від 21 травня 2010 року , якою затверджено структуру і чисельність працівників Дулівської сільської ради на 2010 рік , де зазначено також посаду спеціаліста , він не згоден , так як ці питання відповідно до закону повинен вирішувати він , як сільський голова , а не сесія сільської ради. Крім цього повинна виконуватися державна програма про скорочення працівників державних органів на 20 відсотків. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін , дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено , що позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем до 1 квітня 2010 року , являлася посадовою особою органу місцевого самоврядування і займала посаду спеціаліста Дулівської сільської ради.
Згідно до розпорядження Дулівського сільського голови № 15 від 31 березня 2010 року позивачку звільнено з посади спеціаліста з 1 квітні 2010 року.
Посилання на норми КЗпП України чи інших законодавчих актів , на підставі яких позивачку звільнено з роботи , вказане розпорядження не містить.
Дане розпорядження мотивовано тим , що , як дослівно зазначено у тексті розпорядження « У зв'язку з ліквідацією посади спеціаліста введена посада юрист-консультатн щодо постанови КМ України від 23 травня 2009 року №494 « Про внесення змін до постанови КМ України від 03.12.1997 року № 1349. Ця постанова діє з 1 січня 2010 року. Попередження було дано 1 лютого 2010 року в присутності працівника сільської ради ОСОБА_3. Звільнити з 1 квітня 2010 року. Вона має дві догани по роботі». Тобто зміст даного розпорядження вказує на звільнення позивачки за ст. 40 ч.1 п.1 КзПп України у випадку скорочення чисельності або штату працівників , хоча така підстава і прямо не зазначена у самому розпорядженні.
У відповідності до ст. 1 Закону України « Про службу в органах місцевого самоврядування « служба в органах місцевого самоврядування - це професійна , на постійній основі діяльність громадян України , які займають посади в органах місцевого самоврядування , що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади , наданих законом.
Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування , згідно до ст. 7 цього Закону, визначається Конституцією України та законами України.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей , передбачених цим Законом.
Підстави і порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу визначено ст. 40 КзПп України.
Зокрема , згідно ст. 40 ч.1 п.1 КзПп України трудовий договір , укладений на невизначений строк , а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ч.2 цієї статті звільнення з цих підстав допускається , якщо неможливо перевести працівника , за його згодою , на іншу роботу.
Застосовуючи дану норму закону відповідач у оскаржуваному розпорядженні послався виключно на постанову КМ України від 23 травня 2009 року №494 « Про внесення змін у додаток 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 року №1349» , у якому вказані типові штати сільських , селищних рад та їх виконавчих комітетів»
При цьому відповідачем не враховано , що постановою КМ України №1414 від 29.12.2009 року дія цієї постанови призупинена до набранням чинності Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» , а даний Закон на момент винесення оскаржуваного розпорядження прийнятий не був.
Згідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав , свобод та інтересів.
А згідно до ст.. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень , дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в даній справі належними і допустимими доказами не доведено правомірність свого рішення при звільненні позивачки з роботи на підставі ст. 40 ч.1 п.1 КзПп України , оскільки не надано жодного доказу про реальне скорочення її посади на момент звільнення.
Крім цього , рішенням Дулівської сільської ради від 21 травня 2010 року №188 затверджено структуру і чисельність апарату Дулівської сільської ради , де зазначено також посаду спеціаліста , яку займала позивачка до звільнення.
Доводи представника відповідача про те , що він не згоден з рішенням сесії Дулівської сільської ради від 21 травня 2010 року , якою затверджено структуру і чисельність працівників Дулівської сільської ради на 2010 рік , так як ці питання відповідно до закону повинен вирішувати він як сільський голова , а не сесія сільської ради , суд вважає необгрунтованими.
Враховуючи наведене , суд вважає , що вимоги позивачки щодо визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення відповідача та поновлення її на роботі є підставними і в судовому засіданні доведені та підлягають до задоволення.
Згідно до ст. 235 КзПп України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган , який розглядає трудовий спір , одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Беручи до уваги наведене , суд вважає , що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу з 1 квітня 2010 року по 17 червня 2010 року із розрахунку середньомісячної заробітної плати 1100 , всього на суму 2750 гривень.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди , суд враховує , що згідно до ст. 237-1 КзПп України відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом у разі порушення законних прав працівника , що призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В поданій позовній заяві позивачкою в цій частині наведено загальні підстави для відшкодування моральної шкоди і не наведено жодних належних і допустимих доказів щодо наявності такої шкоди і обґрунтування її в грошовому виразі , що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Також слід допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на роботі та стягнення одномісячної заробітної плати.
Судові витрати в частині стягнення судового збору покласти на сторони.
Керуючись ст.ст. 2 , 4 , 6 , 11 , 17 , 70 , 158-163 , 256 КАС України , ст. ст. 1 , 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування » , ст. ст. 40 ч.1 п.1 , 235 , 237-1 КзПп України , суд ,
Позов задовольнити частково.
Розпорядження Дулівського сільського голови від 31 березня 2010 року про звільнення ОСОБА_3 з посади спеціаліста Дулівської сільської ради у зв'язку з ліквідацією посади визнати протиправним і скасувати.
Поновити ОСОБА_3 на посаду спеціаліста Дулівської сільської ради з моменту її звільнення.
Стягнути з Дулівської сільської ради на користь ОСОБА_3 2750 гривень ( дві тисячі сімсот п'ятдесят ) гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відрахуванням з цієї суми податку та інших обов'язкових платежів.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Дулівської сільської ради на користь держави 54 гривні 40 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 250 гривень судового збору.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за один місяць в сумі 1100 ( одну тисячу сто ) гривень.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тячівський районний суд шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів , з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.
Головуючий: М.М.Розман