ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/14630.03.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН Транс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Київ»
про стягнення 2 312,86 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача Вірич С.С. - представник за довіреністю
Від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 2 200,00 грн. заборгованості по Договору від 13.09.2006, 112,86 грн. пені, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита -102,00 грн. та послуг з інформаційно -технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010 було порушено провадження в справі № 47/146 та призначено розгляд справи на 09.03.2010.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено до 30.03.2010.
В судове засідання 30.03.2010 з'явився представник позивача, а відповідач своїх представників в судове засідання 30.03.2010 повторно не направив, але через канцелярію суду подав чергове клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні.
Представник позивача проти заявленого клопотання про відкладення розгляду справи -заперечив з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи те, що відповідач був обізнаний та належним чином повідомлений за адресою свого місцезнаходження про наявність судового спору та розгляд справи № 47/146 та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи. З огляду на викладене, заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню судом не підлягає і відхиляється як необґрунтоване.
В судовому засіданні 30.03.2010 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначав про те, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача 200,00 грн. по договору № N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006, а тому на даний час розмір його позовних вимог складає 2000,00 грн. Заявлені вимоги, з урахуванням здійснених уточнень, підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006 не було здійснено оплату за надані позивачем послуги з експедирування перевезення вантажів за маршрутом м.Київ -м.Жидачів загалом в сумі 2 000,00 грн.
Відповідач своїх представників в судове засідання -повторно не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
13.09.2006 між відповідачем -ТОВ «Вторма-Київ», як замовником, та позивачем -ТОВ «ФАН Транс», як експедитором, було укладено договір № N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006 транспортної експедиції по Україні (далі -договір N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006), який підписано представниками позивача та відповідача і посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи.
Умовами договору N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006 сторони погодили, що замовник (відповідач) доручає, а експедитор (позивач) приймає на себе зобов'язання по організації перевезень та експедирування вантажів замовника (відповідача) різними видами транспорту в межах України, а також забезпечення виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів замовника (відповідача) (п. 1.1), за загальним правилом оплата вартості послуг експедитора (позивача) проводиться протягом 3 банківських днів з дня здійснення перевезення (п. 3.2), підтвердженням виконання перевезення, в межах даного договору, є транспортні документи, зокрема товаро-транспортна накладна (п. 3.4), у випадку, якщо замовник (відповідач) не здійснить перерахування обумовленої суми у строки, вказані у п. 3.2, до нього будуть застосовані штрафні санкції у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 3.5).
Згідно заявки від 16.10.2009, яка підписана представниками позивача та відповідача і посвідчена печатками сторін, відповідачем було замовлено у позивача організацію перевезення вантажу (сік у палетах) за маршрутом м.Київ -м.Жидачів, вартістю 2 200,00 грн.
Відповідно до товарно-транспортної накладної серії 12ААА № 040452 від 16.10.2009, позивачем було надано, а відповідачем прийнято транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м.Київ -м.Жидачів, про що свідчать відбитки печатками сторін на зазначеної накладній у відповідних графах.
Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002314 від 19.10.2009, який підписано представниками позивача та відповідача і посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи, позивачем як експедитором, було надано, а відповідачем, як замовником, прийнято транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м.Київ -м.Жидачів загалом на суму 2 200,00 грн.
Відповідно до рахунку -фактури № СФ-0002312 від 19.10.2009 на суму 2 200,00 грн., позивачем було заявлено до оплати відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажу за маршрутом м.Київ -м.Жидачів загалом на суму 2 200,00 грн.
Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, 09.03.2010 відповідачем було перераховано позивачу 200,00 грн. в рахунок оплати транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу за маршрутом м.Київ -м.Жидачів.
Як зазначав позивач у позові, відповідачем не було погашено у обумовлений договором строк заборгованість в сумі 2 200, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Стаття 931 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Стаття 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV передбачає відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як експедитор, виконав належним чином умови заявки від 16.10.2009 до договору N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006, а саме: ним було надано відповідачу експедиторські послуги з організації перевезення вантажу за маршрутом м.Київ -м.Жидачів на суму 2 200,00 грн., а саме: здійснено організацію перевезення за зазначеним маршрутом та доставлено 16.10.2009 вантаж до місця призначення. В свою чергу, надані позивачем експедиторські послуги на суму 2 200,00 грн. відповідачем прийнято, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12ААА № 040452 від 16.10.2009 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002314 від 19.10.2009, який підписано представниками сторін та посвідчено їхніми печатками.
В свою чергу, відповідачем., як замовником, було оплачено позивачу 200,00 грн., а заборгованість в сумі 2 000,00 грн. погашена відповідачем у строк, обумовлений сторонами у п. 3.2 договору N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006 (протягом 3 банківських днів з дня здійснення перевезення) - не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору № N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006 існує непогашена заборгованість в сумі 2 000,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем у повному обсязі експедиторські послуги законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 2 000,00 грн. (з урахуванням здійснених позовних вимог).
Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих експедиторських послуг 112,86 грн. пені.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 23.10.2009 по 20.01.2010, тобто коли у відповідача існувала заборгованість саме в сумі 2 200,00 грн., оскільки згідно п. 3.2 договору № N-KZ-U-13/09-1 від 13.09.2006 відповідач зобов'язався здійснити оплату за надані позивачем експедиторські послуги протягом 3 банківських днів з дня здійснення перевезення, тобто у строк до 23.10.2009 (перевезення здійснено 16.10.2009, що підтверджується що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12ААА № 040452 від 16.10.2009, + 3 банківських дні), чого ним здійснено не було, а тому суд погоджується з заявленим періодом прострочення та вважає заявлену вимогу про стягнення пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведений розрахунок суду.
Згідно розрахунку суду, розмір пені складає 111,21 грн.:
Сума
боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної
облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
2200,023.10.2009 - 20.01.20109010.2500 %0.056 %111,21
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 2 000,00 грн. основної заборгованості та 111,10 грн. пені. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що часткове погашення заборгованості було здійснено відповідачем вже після порушення провадження в справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Київ»(код ЄДРПОУ 32374524, місцезнаходження: 03127 м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус №1; 03069 м. Київ, вул. Гайова,19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАН Транс»(код ЄДРПОУ 33306214, місцезнаходження: 03134 м. Київ, вул. Симиренка, 36; 03134 м.Київ, вул.. Симиренка, 36, корпус В, кім. 306) суму заборгованості в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., пені -111 (сто одинадцять) грн. 21 коп., а також судові витрати по сплаті державного мита - 101 (сто одна) грн. 98 коп. та витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг -235 (двісті тридцять п'ять) грн. 83 коп. В іншій частині позову -відмовити.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Р. Станік
Дата підписання рішення -01.06.2010