Справа № 2-1108 /10
23 червня 2010 року. м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Решетар В.І. при секретарі Марфіч В.В. з участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача адвоката ОСОБА_4, представника третьої особи приватного нотаріуса Тячівського нотаріального округу - ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_3 де третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення суми боргу по договору позики та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 де треті особи приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним,
Позивач ОСОБА_6 пред'явила позов в суд до ОСОБА_3 де третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5 про стягнення суми боргу по договору позики в сумі 266275 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_6 де треті особи приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним та стягнення судових витрат.
Ухвалою судді Тячівського районного суду від 1 червня 2010 року було прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 та відкрито провадження по зустрічному позову та 10 червня 2010 року в справі проведено попередній судовий розгляд.
Позивач ОСОБА_6 в позовній заяві зазначила, що між нею та відповідачем ОСОБА_3 27 лютого 2009 року було укладено та нотаріально посвідчено договір позики грошових коштів сумі 266275 грн. які відповідач зобов'язувалась повернути в строк до 16 квітня 2010 року. Та строк позовної давності відповідно до п. 7 договору позики визначено та такий становить два місці після спливу строку повернення боргу яким визначено та встановлено 16 квітня 2010 року. Відповідач відмовляється добровільно повернути суму боргу по договору позики. Вона особисто ніяких письмових розписок відповідачці про повернення їй відповідачем суми боргу по договору позики не підписувала і не надавала. Просить позивач позов задовольнити та стягнути з відповідача 266275 грн. суми боргу по договору позики та судові витрати 1700 грн. оплаченого судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно технічного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 в зустрічному позові вказує, що договір позики який укладено між нею та позивачем є удаваним, незаконним і такий був укладений між ними в той час як між ними існували інші правовідносини, які регулюються договором купівлі продажу транспортного засобу. Окрім того по договору позики позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саму суму грошей чи речей. На підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми. Відповідно до п. 2 договору позики грошові кошти передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання договору. Однак передбачена п. 3 договору позики передача коштів не мала місце і не могла мати, так як між сторонами існували правовідносини як між покупцем та продавцем транспортного засобу автомашини. Пункт 3 договору позики є сумнівним тому, що сторони домовлялись між собою про погашення банківського кредиту сина позикодавця ОСОБА_7, а не про повернення коштів. Та договір позики було укладено з метою приховання договору купівлі продажу автомобіля та причепа, так як за вказаним договором не було проведено розрахунку до кінця. Зазначене стверджується копією біржового контракту купівлі продажу автомобіля VOLVO FH 12 держномер НОМЕР_1 та договором купівлі продажу причепа від січня 2008 року, за якими ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_9 купив зазначений транспортний засіб та причеп до нього. За домовленістю між сторонами вона відповідач повинна була сплатити кредит сумі 15000 грн. який було оформлено на сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та вона оплатила вказаний кредит на суму 150000 грн. замість ОСОБА_7, що стверджується банківськими квитанціями. З приводу письмової розписки ОСОБА_6 то в неї оригіналу розписки не має і представити суду оригінал вона не може. Просить в позові ОСОБА_3 відмовити, зустрічний позов задовольнити та визнати договір позики грошових коштів укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на суму 266275 грн. не дійсним та просить стягнути з ОСОБА_6 на її користь 1700 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи та 1000 грн. за надання юридичної допомоги.
Позивач ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та зустрічний позов відповідача не визнала і пояснила, що між нею та відповідачем було укладено договір позики, його нотаріально посвідчено, нею особисто кошти в сумі 266275 грн. передано до підписання договору позики ОСОБА_10 які та отримала і в послідуючому підписала в нотаріальній конторі договір позики. Умови договору позики відповідач не виконала та ухиляється від його виконання, а тому просить стягнути з відповідача 266275 грн. боргу по договору позики та 1700 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи. З приводу оплати кредиту ОСОБА_7 то той самостійно його вносив до банку і сплачував. Відповідач на себе таких зобов'язань не брала. З приводу продажі автомашини та причепа то вона їх продала чоловіку ОСОБА_3 - ОСОБА_9 за 40000 ЄВРО та вказану суму покупець їй сплатив з цього приводу спору не має. Просить в зустрічному позові відмовити.
Відповідач по основному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_3, позовні вимоги ОСОБА_6 не визнає та зустрічний позов підтримала і пояснила, що вона від позивача ОСОБА_6 грошових коштів сумі 266275 грн. не отримувала до підписання договору позики так і після його підписання. Вона особисто підписала в нотконторі договір позики з метою та гарантією перед ОСОБА_6 того, що вона погасить борг ОСОБА_7 який є сином ОСОБА_6 по кредитному договору сумі 150000 грн., що в послідуючому і було зроблено та вона погасила від імені ОСОБА_7 належний йому борг по кредитному договору, що стверджується банківськими квитанціями. Та вона сплачувала кредит в банк замість ОСОБА_7 різними сумами протягом 2 років і одного місяця починаючи з грудня 2007 року в межах біля 6000 грн. щомісячно. Просить відмовити в позові ОСОБА_6 та її зустрічний позов задовольнити.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні визнає вимоги позову ОСОБА_6 і не визнає вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 та пояснила, що договір позики між сторонами спору посвідчувався нею особисто з роз'ясненням сторонам всіх прав та обов'язків, а також наслідків його підписання у відповідності до Закону України про нотаріат та інструкції про вчинення нотаріальних дій. Сторони та їх правоздатність нею було встановлено. В її присутності позичкодавець не передавала кошти позичальнику, а позичальник в її присутності їх не отримувала. Кошти в доларах США сторони заявили, що ОСОБА_3 в сумі 34540 доларів США отримала в ОСОБА_6 до підписання договору позики. Про укладення договору позики між сторонами у відповідності до вимог сімейного законодавства було відомо чоловікам сторін які подали відповідні заяви до нотаріальної контори. Та підстав для визнання договору позики вважає не має.
Третя особа ОСОБА_7 визнає вимоги позову ОСОБА_6 і не визнає вимог зустрічного позову ОСОБА_3 та пояснив, що він особисто сплачував рахунки в банк по своєму кредитному договору яких має в банку два кредити. Про те, щоб хтось брав на себе зобов'язання сплачувати його банківський кредит сумі 150000 грн. йому не відомо. Якщо і було сплачено чоловіком ОСОБА_3 - ОСОБА_9 10000 доларів США то він їх сплатив за те, що він вступив в Т І Р та став членом АСМАПу.
Заслухавши сторін та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що в позовні вимоги ОСОБА_6 слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити з слідуючих підстав.
Про укладення договору позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 свідчить нотаріально посвідчений договір позики, який зареєстрований 27 лютого 2009 року за реєстровим № 1106 та ту відповідності до п.1 вказаного договору ОСОБА_6 передала у власність позичальнику ОСОБА_3 - 266275 грн.
Відповідно до умов п.2 умов договору позики грошові кошти передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання договору, та у відповідності п.3 договору позику позичальник ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання суду позики грошові кошти повернути готівкою в строк до 16 квітня 2010 року.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_6 наведено достатньо доказів про надання позики в сумі 266275 грн. позичальнику ОСОБА_3 що стверджується договором позики від 27 лютого 2009 року та ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов'язання по договору позики так як зазначена обставина нічим не стверджена.
Надання суду під час закінчення розгляду та з»ясування обставин справи ксерокопії письмової розписки вчиненої від імені ОСОБА_6 від 26 грудня 2009 року про те, що вона якоби не має ніяких претензій по договору позики так як їй було сплачено кошти, не заслуговує на увагу та судом зазначений доказ було відхилено з тих підстав, що представник відповідача ОСОБА_4 та сам відповідач ОСОБА_3 заявили про те, що в них відсутній оригінал письмової розписки, а ОСОБА_6 заперечила про підписання нею та надання такої розписки ОСОБА_3
Окрім того, у відповідності до вимог ст. 131 ЦПК України ухвалою суду поданий представником відповідача ОСОБА_4 доказ - ксерокопію письмової розписки від 26 грудня 2009 року було відхилено так як поданий не своєчасно, а поважну причину несвоєчасного подання доказу було заявлено як бажання представника ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_11 - це побачити порядність ОСОБА_6, що судом було визнано як не поважну причину несвоєчасної подачі суду зазначеного доказу.
Відповідно до оглянутих в судовому засіданні біржових угод від січня 2008 року відповідно до яких ОСОБА_6 продала, а чоловік відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 купив транспортний засіб автомашину та причеп до автомашини випливає, що зазначені письмові угоди не являються предметом спору та допустимими доказами у справі про стягнення суми по договору позики та визнання договору позики недійсним бути не можуть.
Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що нею сплачувались кошти протягом 2 років та 1 місяця починаючи з грудня 2007 року в сумі 150000 грн. як погашення кредиту замість ОСОБА_12 нічим не доведено.
Відповідно до оглянутих в судовому засіданні письмових доказів поданих відповідачем до зустрічного позову, у всіх квитанціях про оплату сум по кредиту платником зазначено та вказано третю особу ОСОБА_7, а не ОСОБА_3
Окрім того, на виконання ухвали Тячівського районного суду про забезпечення доказів від 10 червня 2010 року, начальник Тячівського відділення АТ «Райфайзен Банк Аваль» повідомив, що погашення кредиту згідно кредитного договору відбувається шляхом внесення готівки на рахунок, який відкривається на ім»я позичальника після підписання кредитного договору. Ідентифікація особи передбачена і здійснюється лише при відкритті рахунку. В подальшому при внесенні готівки ідентифікація особи не передбачена і не проводиться і банк не володіє інформацією про осіб, які вносили готівки на рахунок по сплаті кредиту ОСОБА_7 від його імені.
Відповідно до ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником зобов'язання, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника повернення позики.
Таким чином, суд вважає, що позивачем по основному позову ОСОБА_6 доведено вимоги позову про стягнення з відповідача ОСОБА_3 266275 грн. суми по договору позики та відповідачем-позивачем по зустрічному позову ОСОБА_3 не наведено доказів того, що укладений між нею та ОСОБА_6 договір позики суперечить вимогам закону та є удаваним правочином.
На основі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 80 , 215, 213 ЦПК України, ст. ст. 827- 836, 1046-1052 ЦК України,
Позов ОСОБА_6 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 266275 грн. суми боргу по договору позики, а також 1700 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи.
В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_6 де треті особи приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики укладеного приватним нотаріусом ОСОБА_5 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 який зареєстрований 27 лютого 2009 року за реєстровим № 1106 та в стягненні 1700 грн. сплаченого судового збору, 120 грн. витрат з ІТЗ розгляду справи та 1000 грн. за надання юридичної допомоги - відмовити.
Заява про оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в апеляційний суд Закарпатської області через Тячівський районний суд.
Головуючий суддя В.І. Решетар