ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/11001.06.10
За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації
житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм -
Київ»
про стягнення 23 965,33 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Калінчук В.В.
Від відповідачів не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм -Київ»про стягнення з відповідача заборгованості по Договору №257 ЕК від 20.02.07р., всього в сумі 23 965,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. порушено провадження у справі.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Представник Позивача підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в обсязі.
Представник Відповідача в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-
Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація», було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 № 2419, будинок № 74 по вул. Жилянській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Лубнифарм -Київ»(Відповідач) уклали Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг споживачу від 20.02.2007 № 257 ЕК (далі - Договір).
Договір укладався на строк з 20.02.2007 до 14.03.2010р.
Додатковою угодою від 01.04.2009 № 2 до Договору були внесені зміни у частині збільшення платежів по Договору, а саме сторони дійшли згоди внести зміни у п. 6 Додатку № 1 до Договору виклавши його у наступній редакції: «Відшкодування витрат:
- на утримання прибудинкової території, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж - 1811,16 грн. без ПДВ;
- на оплату за користування земельною ділянкою - 1 165,53 грн., без ПДВ;
- разом без ПДВ -2 976,69 грн.;
- ПДВ - 595,34 грн.;
- Всього витрат з ПДВ - 3572,03 грн.»
Також сторони домовились, що умови цієї даної Угоди застосовуються до відносин сторін з 01.04.2009р.
На підставі вказаного Договору (п. 1.1. Договору) Позивач забезпечував обслуговування, експлуатацію приміщення, а також утримання прибудинкової території, послуги по технічному обслуговуванню бойлерної, внутрішньобудинкових та зовнішніх мереж, надавав комунальні послуги (центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та електропостачання), а Відповідач зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 20 числа наступного за звітним, вносити плату за постачання цих послуг на розрахунковий рахунок Позивача згідно з рахунками-фактурами (п.п. 2.2.3.).
В Договорі не передбачено обов'язку Позивача виставляти поштою, на руки або іншим чином направляти Відповідачу рахунки та пересвідчуватись в отриманні Відповідачем такого рахунку на оплату наданих за Договором послуг.
В контексті п. 2.2.3 Договору, та сукупного аналізу інших умов Договору, суд вбачає, що саме на Відповідача Договором покладений обов'язок отримати у Позивача рахунок на оплату послуг по Договору, а саме: оскільки обов'язок виставляти рахунки прямо не закріплений за позивачем, та оскільки саме Відповідач повинен не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, вносити плату за отримані по Договору послуги на розрахунковий рахунок Позивача.
Оскільки Відповідачем не надано суду доказів, що він звертався до Позивача щодо отримання рахунків на оплату послуг по Договору, а Позивач відмовився їх йому надавати, то на думку суду доведено неналежне виконання умов Договору в цій частині з боку Позивача.
Відповідач не скористався своїм правом з'явитися до суду та надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору та проводив оплату по цьому договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача за Договором, відповідно до яких заборгованість Відповідача перед Позивачем по Договору за період з 01.06.2009 по 31.10.2009 становить 23 965 грн. 33 коп.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором за період з 01.06.2009 по 31.10.2009 в розмірі 23 965 грн. 33 коп.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 35, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Лубнифарм -Київ»(м. Київ, вул. Жилянська, 74; ідентифікаційний код 30723716) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34; код ЄДРПОУ 31454734) 23 965 (двадцять три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 33 коп. заборгованості, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 65 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя І.О.Домнічева
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -02.06.2010р.