ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/9514.04.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
До відповідачаУправління освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації
Простягнення 32976,15 грн.
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
Від позивачаІванова О.О. (за дов.)
Від відповідачаКуць М.І. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом до Управління освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення 32976,15 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9648004 від 01.04.2003 р., а саме: 31923,26 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію з жовтня 2009 р. по січень 2010 р., 888,43 грн. інфляційних нарахувань та 163,76 грн. трьох процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.
Ухвалою суду від 04.03.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/53 та призначено розгляд останньої на 22.03.2010 р..
22.03.2010 р. судове засідання не відбулося, у зв'язку з хворобою судді Удалової О.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. розгляд справи було призначено на 14.04.2010 р..
Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов. Відповідач зазначив, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, а внаслідок несвоєчасного надходження коштів з місцевого бюджету, оскільки відповідач є державною неприбутковою установою та фінансується з місцевого бюджету.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01.04.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та управлінням освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (абонентом) було укладено договір № 0648004 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1) предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених договором.
Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.
Згідно з Додатком № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затвердженими Київською міською державною адміністрацією.
Пунктом 2 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за період та акт звірки на початок розрахункового періоду.
Відповідно до умов вказаного договору за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року включно позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію в сумі 35 419,55 грн., що підтверджується табуляграмами фактичного споживання теплової енергії.
Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково, внаслідок чого за період з 01.10.2009 р. по 01.02.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2010 р. становила 31923,96 грн.
Як встановлено судом, платіжним дорученням від 04.02.2010 р. № 331 відповідач перерахував позивачеві борг за використану теплову енергію в сумі в сумі 7 331,34 грн.
Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 7 331,34 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Крім того, платіжними дорученнями від 26.02.2010 р. № 595, від 01.03.2010 р. № 624 (під час розгляду справи в суді) відповідач в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію перерахував кошти в сумі 24 592,62 грн.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 24 592,62 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 24 592,62 грн. за використану теплову енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Посилання відповідача на те, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, а внаслідок несвоєчасного надходження коштів з місцевого бюджету не беруться судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Отже, враховуючи те, що відносини, що виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем договору на постачання теплової енергії у гарячій воді у нього виникли безумовні зобов'язання виконання умов договору та оплати наданих послуг, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов'язань в зв'язку з відсутністю фінансування.
Враховуючи те, що кошти в сумі 7331,34 грн. сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 7331,34грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 24 592, 62 грн. в рахунок сплати боргу за використану теплову енергію під час розгляду справи в суді, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційна складова становить 888,43 грн., а три проценти річних -163,76 грн.
Суд приймає розрахунок боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подані позивачем, відповідачем не спростовані.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача -в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за використану теплову енергію в сумі 7 331,34 грн.; на відповідача -в іншій частині позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації (02217, м. Київ, вул. Закревського Миколи, 15А, рахунки 35429003003044, 35411001001261 у ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код 26063883) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 888,43 грн. інфляційних нарахувань, 163,76 грн. трьох процентів річних, 256,45 грн. витрат по оплаті державного мита, 183,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 24 592,62 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя О.Г. Удалова
Рішення підписано 02.06.2010 р.