Справа № 420/12648/21
05 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29 червня 2021 року № 288358.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Оскаржувана постанова винесена без наявності факту правопорушення, без належного повідомлення Позивача про розгляд справи, при відсутності затвердженої методики зважування сипучих вантажів, із порушенням процедури габаритно-вагового контролю, а також неможливості притягнення Позивача за перевезення подільного вантажу.
По перше: габаритно-ваговий контроль здійснено особою, яка не мала на той момент будь-яких повноважень, а тому будь-які документи складені цією особою не можуть бути належними та допустимими доказами вчинення позивачем будь - яких порушень.
По друге: Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки порушено п.п.26, 27 Порядку №1567, а саме - здійснення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без належного повідомлення позивачі про час і місце розгляду справи, без його присутності. Без належного повідомлення Позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, останній був позбавлений права надати пояснення та докази щодо встановлених суб'єктом владних повноважень порушень.
По третє: абзац третій пункту 22.5 Правил дорожнього руху взагалі забороняє Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається.
Нормативно-правове визначення "подільних вантажів" відсутнє, однак у частині 1 ст. 181 Цивільного кодексу України наведено визначення "подільної речі", під якою розуміється річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Зі змісту товарно-транспортної накладної № 982353 від 30 травня 2021 року та акту №0065843 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30 травня 2021 року вбачається, що Позивач, здійснював перевезення подільного вантажу - кукурудзи насипом.
Таким чином, зважаючи на те, що транспортний засіб, що належить на праві власності Позивачу, який здійснював перевезення саме подільного вантажу, відповідно до абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху не передбачено отримання дозволу, який давав би право на рух автомобільними дорогами України.
Чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
По четверте: підпунктом 2 пункту 2 Порядку визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері петрології.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08.
Методика, про яку йдеться у пункті 2 Порядку №879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестстандартом) не затверджено.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 26.07.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).
Ухвала про відкриття провадження по справі та позов з додатками направлена на електронну адресу Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (32@dsbt.gov.ua).
17.08.2021 року за вх. ЕП/22157/21 від Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву.
Відзив обґрунтовано наступним.
Щодо Постанови № 288358 від 29.06.2021р.:
Постанову винесено на підставі Акту перевірки №281561 від 30.05.21р. (позначено в графі Постанови «допущено...»), Копія Постанови та Акту перевірки додано до Позову Позивачем та Відповідачем). Вантажному автомобілю ДАФ НОМЕР_1 , що належить Позивачу було проведено ГВК (габаритно-ваговий контроль). Зазначене відбувалося за направленням на перевірку від 24.05.21 №026483. Перевіркою виявлено порушення вимоги ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відсутність дозволу, відповідальність за що передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Крім Акту перевірки (рейдового акту), складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0065843 від 30.05.21. Розрахунок плати за проїзд до даного акту від 30.05.21. та Довідка про результати здійснення ГВК від 30.05.21р.
При проведенні вагових вимірів встановлено перевищення допустимого навантаження на одиночну вісь автомобіля на 1,26 тони, при нормативно допустимій 11т, встановлено, тобто, перевищення склало 11,45 %, що є підставою для Відповідача застосувати штрафну санкцію за абз. 15.ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» 17000 грн.
Розрахунок % перевищення за виявленими параметрами можливо встановити (перевірити) простою арифметичною дією знаходження невідомого числа (х) за складеною пропорцією:
11,0 т 100% х= 1,26т. х 100 : 11,0= 11,45%
1,26т Х% х = 11,45%
Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів затверджений Порядком 879 (додаток до Порядку 879). Зазначеним Актом, на відміну від Рейдового Акту (Акту перевірки) відображається маршрут руху автомобіля, відстань перевезення, вагові/габаритні параметри автомобіля з вантажем в нормі та їх перевищення, Параметри визначені в Акті про перевищення параметрів відповідає показникам результатів виміру, та вказують на перевищення нормативних параметрів. Зазначене підтверджується також чеком зважування від 30.05.2021 р.
Відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в рейдовому Акті з посиланням на порушену норму. Проте, жодним з актів перевірки заздалегідь не визначається особа порушник тобто відповідальна особа за порушення транспортного законодавства.
Зазначене відбувається при розгляді справи, куди викликається особа ймовірний автомобільний перевізник.
Відповідно до приписів Правил дорожнього руху України:
2.3, Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним етапом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
22.3. Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він:
а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху;
б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним;
Таким чином. Водій зобов'язаний вибирати швидкість руху з огляду на дорожню обстановку та особливості вантажу.
Також згідно з п. 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним.
Вантаж не повинен змішуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Згідно з п. 25, 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцем знаходженням суб'єкта господарювання, не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта. Про час і місце розгляду справи про порушення суб'єкт повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта справа про порушення розглядається без її участі.
На розгляд справи 29.06.2021р. позивач був належним чином завчасно викликаний рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить Запрошення від 16.06.201 р. вих. № 46502/20/24-21, а також Список поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленням № 2656 та квитанція від 16.06.2021р. поштового відправлення рекомендованих листів.
Вищезазначене Запрошення на розгляд справи позивач завчасно отримав, що підтверджується трек кодом 6501408812225.
На розгляді справи про порушення встановлено, що перевізником, а отже відповідальною особою за порушення транспортного законодавства є саме позивач.
Проведення ГВК контролю проводилося на повірених вагах. Власник та балансоутримувач вагів є Служба автомобільних доріг Одеської області.
Пунктом 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007р. № 879, встановлюється, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. № 385 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879 пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: «Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку». При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 Про внесення змін до Порядку №879 виключено пункт 19 Порядку №879 без визначення необхідності застосування затвердженого Мінекономрозвитку або іншою методикою.
З огляду на виключення п. 19 Порядку № 879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися як наявність у відповідальних осіб Укртрансбезпеки обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Окремо зазначаємо, що відповідність Чеку зважування події даного зважування даного транспортного засобу підтверджується, датою, часом зважування, а також державним реєстраційним № автомобіля, що відображено Чеком зважування.
Відсутність підпису особи інспектора, що здійснювала зважування в чеку зважування не спростовує точність виміру.
Єдиним документом, що видається особі водію транспортного засобу, що проходив ГВК, є Довідка здійснення ГВК, що передбачено пунктом 18 Порядку 879.
Доказів неотримання водієм довідки позивачем не наводиться.
Не затримання транспортного засобу працівниками Нацполіції не свідчить про відсутність порушення вагових/габаритних норм автомобілем позивача. Правом затримки транспортного засобу відповідач не наділений.
На підтвердження того, що саме позивач за даними правостосунками являвся автомобільним перевізником, а отже відповідальною особою, є Товарно-транспортна накладна сер 12ААЗ № 982353 від 30.05.2021р.
Таким чином, Відповідачем було виконано всі вимоги передбачені законодавством, з огляду на що, визнання його дії протиправними як по складенню матеріалів контролю так і застосуванню штрафу є безпідставним.
Зауважуємо, що одним із основних завдань Укртрансбезпеки є забезпечення безпеки на автомобільних дорогах загального користування та зведення до мінімуму порушень автоперевізниками транспортного законодавства, оскільки 60% доріг в країні, знаходиться в незадовільному стані, а 20% - у повністю зруйнованому.
Передусім, співучасниками руйнування доріг в Україні є автоперевізники та водії вантажного транспорту, які здійснюють перевезення вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, нехтуючи законодавством України, зокрема Правила дорожнього руху.
Вважаємо оскаржувану Постанову про застосування адміністративно-господарського стягнення законною та прийнятою з дотриманням норм чинного законодавства на підставі вищезгаданих Актів саме до організатора перевезень перевізника.
24.05.2021 р. в.о. Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки видано направлення на рейдову перевірку № 026483 з 25.05.2021 р. по 01.06.2021 р.
30.05.2021 р. складений Акт № 281561 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення під час перевірки надання послуг з перевезення вантажу згідно ТТН 982353 від 30.05.2021 р. з перевищенням навантаження на одиничну вісь склало 12, 26 т при допустимих 11,00 т.
30.05.2021 р. складений Акт № 0065843 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів автомобілю DAF (модель CF85.460), реєстраційний номер НОМЕР_1 , найменування вантажу: кукурудза, фактична маса 42, 56 т, нормативно допустима 44 т, осьові навантаження: фактичне - 6,88; 12,26; 23,42, осьові навантаження: нормативно допустимі - 11,00; 11,00; 24,00.
30.05.2021 р. складена довідка № 0068738 про результати здійснення габаритно - вагового контролю.
Начальником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено відносно Позивача постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 29.06.2021р. № 288358.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 за №2862-ІV (надалі по тексту також Закон №2862-ІV), Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 за №2344-ІІІ (надалі по тексту також Закон №2344-ІІІ), Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (надалі по тексту також Правила дорожнього руху), Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 (надалі по тексту також Постанова №198), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 (надалі по тексту також Правила №30), Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (надалі по тексту також Порядок №879) і Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (надалі по тексту також Порядок №1567).
Нормативне регулювання статті 6 Закону України "Про автомобільні транспорт" свідчить, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно із змісту абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (надалі по тексту також Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека в силу вимог підпунктів 2, 15 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Як регламентовано пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).
Приписами пунктів 15, 16 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється поряд з іншим наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільні транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
З урахуванням доводів адміністративного позову та відзиву на позовну заяву, предметом доказування у даній справі є документальна доведеність факту перевищення нормативів вагових параметрів транспортного засобу, а також наявність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 гривень.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах, за нормами пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків (частина 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як уже зазначалося, актом від 30.05.2021 за № 281561 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано, що належний на праві власності позивачу вантажний автомобіль марки DAF, модель CF 85.430 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) при перевезенні вантажу (кукурудзи) за маршрутом "Троїцьке - Одеса 64 км", допустив перевищення навантаження на одиночну вісь (фактичне осьове навантаження 12,26 тонн, нормативно допустиме 11,0 тонн).
Відтак, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження транспортного засобу, рух якого не дозволяється без отримання спеціального дозволу та внесення плати за проїзд. Про відсутність відповідного дозволу свідчить акти від 30.05.2021 за №0065843, яким встановлено порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" та підпункту 22.5 Правил дорожнього руху.
Перевіряючи доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки у зв'язку із відсутності методики чи технологічного регламенту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, а також доводи щодо неможливості достовірно встановити навантаження на вісь з підстав перевезення сипучого вантажу (кукурудзи), в силу фізичних властивостей якого змінювався розподіл навантаження, суд виходить із таких підстав та мотивів.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (надалі по тексту також великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за № 879 (надалі по тексту також Порядок №879).
В силу вимог пунктом 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (пункт 5-1 Порядку №879).
Як з'ясовано, 30.05.2021 при проведенні рейдової перевірки працівниками Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводився точний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого напівпричіпа - KOGEL, моделі SN - 24, державний номерний знак НОМЕР_2 , що передбачає визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті (за визначенням підпункту 11 пункту 2 Порядку №879).
За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху (надалі по тексту також ПДР України) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).
Маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі за правовим регулюванням пункту 22.1 Правил дорожнього руху не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відомості із свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430, державний номерний знак НОМЕР_1 (серія свідоцтва НОМЕР_3 ), та спеціалізованого напівпричіпа - KOGEL, моделі SN - 24, державний номерний знак НОМЕР_2 (серія свідоцтва НОМЕР_4 ) свідчать, що маса автомобіля без навантаження становить 7 460 кг, повна маса 12 902 кг, маса напівпричепа без навантаження становить 6 600 кг, повна маса 35 000 кг.
За результатами точного габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, модель CF 85.430 державний номерний знак НОМЕР_1 (серія свідоцтва НОМЕР_3 ), та спеціалізованого напівпричіпа - KOGEL, моделі SN - 24, державний номерний знак НОМЕР_2 (серія свідоцтва НОМЕР_4 ), встановлено, що загальна фактична маса тягача і причепа з вантажем становить 42,56 т (44,00 кг), що є нижчою від нормативно допустимих параметрів.
Перевірочні документи свідчать, що транспортних засобів (тягач) має по дві одиночні осі, а напівпричіп одну строєну вісь.
Спірне зважування засвідчило перевищення дозволеного нормативу (11 т) на другій одиночній осі (в місці опори та з'єднання тягача із напівпричепом сідельно-зчіпного пристрою), що фактично становила 12,26 т.
Зазначені обставини підтверджуються чеком зважування від 30.05.2021 (о 22:17 год.), довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0068738 від 30.05.2021, актом № 0065843 від 30.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів та розрахунком № 0065843 від 30.05.2021 р.
Згідно з пунктами 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його виконання. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
У виданій довідці вказано місце габаритно-вагового контролю та дата його здійснення. У бланку довідки, наявній у матеріалах справи, відсутня графа про час здійснення габаритно-вагового контролю, однак час визначений у чеку зважування, на підставі якого така довідка складена.
У суду немає підстав ставити під сумнів результати габаритно-вагового контролю, оскільки він здійснювався з дотриманням встановлених правил. Зокрема, такий контроль 30.05.2021 виконаний працівниками міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у пересувному пункті - спеціальному транспортному засобі, обладнаному вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю, місце та режим роботи якого встановлений Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 11 Порядку № 879.
За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
В матеріалах справи у відношенні до засобу вимірювальної техніки ваги автомобільної для зважування в русі типу AR-WIM (автоматичний зважувальний пристрій) зав. №0011094, наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/4127 (чинне до 26.05.2022 р.), за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ОІМL R 134 - 1:2010.
Зазначені документи, на переконання суду, підтверджують ту обставину, що зважування транспортних засобів проводилось належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані і підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.
В контексті досліджуваного питання слід враховувати положення ГОСТ 8.010-99. "Методики выполнения измерений. Основные положення", а також Регламенту М 218-02071168-459:2006. "Методика выполнения измерений поосевых нагрузок и массы грузовых транспортных средств в движении", за змістом яких поосьові зважування повинні відбуватись під час руху транспортного засобу. Про це вказує також і ГОСТ 3041496 "Весы для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики Весы".
Розділом 5 ГОСТ 3041496 "Весы для взвешивания транспортних средств в движении. Общие характеристики" вказано: "Весы должны быть изготовлены в соответствии с требованиями настоящего стандарта и технических условий на весы конкретного типа по рабочим чертежам, утвержденным в установленном порядке. Весы, предназначенные не только для взвешивания в движении, но и для статического взвешивания вагона, вагонетки, автомобиля, прицепа или полуприцепа в целом на одном грузоприемном устройстве, кроме того, должны соответствовать требованиям ГОСТ 29329-92" (пункт 5.1).
В силу вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Разом з тим, суд зазначає, що основною нормою, яка передбачала проведення габаритно-вагового контролю відповідно до методики, був пункт 19 Порядку №879, відповідно до якого під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Однак вказана у пункті 19 Порядку №879 вимога виключена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №671, що набрала чинності з 08.09.2017.
Суд зазначає, що з огляду на виключення пункту 19 Порядку №879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.
Водночас, відповідно до Порядку №879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю. Серед них:
Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 за №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992;
Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 за №255, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301.
Таким чином, оскільки 30.05.2021 при перевезенні вантажу вантажним автомобілем навантаження на одиночну вісь перевищувало встановлені вагові параметри більш як на 2 відсотки, то перевезення вантажу у такому випадку має здійснюватися за спеціальними правилами - на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд такого транспортного засобу.
Водієм не пред'явлено під час здійснення рейдової перевірки дозволу або доказів внесення плати за проїзд, про що свідчить акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 30.05.2021 р.
За приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Перевізник має право на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.
Судом береться до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг (надалі по тексту також Порядок №879).
Отож, плата за проїзд великогабаритного транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879, якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.
Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.
Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 за №879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.
При цьому згідно з пунктом 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.05.2021 та акту від 30.05.2021 за №0068738 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 51,84 євро.
Згідно з розрахунком №0065843 від 30.05.2021 щодо плати за проїзд перевищення допустимого навантаження на одиночну вісь становить 1,26 т, розмір плати за перевищення навантаження на вісь за кожен кілометр відстані становить 0,27 євро.
Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної та даних актів перевірок, місцем навантаження є с. Троїцьке Одеська область, а розвантаження м. Одеса.
Оскільки транспортний засіб на повторний габаритний-ваговий контроль не спрямовувався та суду не надано докази приведення у відповідність вагових параметрів, то суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було визначено відстань маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження до пункту розвантаження.
Аналіз положень чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, а також дослідження матеріалів справи дає суду підстави зробити висновок, що вищевказаний розрахунок плати за проїзд є правильним та таким, що відповідає вимогам Порядку №879.
Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 за №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (враховуючи сипучість вантажу).
Тобто, законодавцем чітко передбачена критична похибка в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. Натомість, в межах даних спірних правовідносин перевищення навантаження на вісь становить більше 2%, а саме 11,45%.
Крім того, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 за №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі по тексту також Правила №363) на водія та перевізника покладений ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, яких позивачем не виконано.
Так, відповідно до пунктів 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 глави 12 Правил №363 при транспортуванні вантажів слід дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Пунктом 12.5 глави 12 Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Також, пунктом 8.20 глави 8 Правил визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до пункту 8.21 глави 8 Правил, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів, інших учасників дорожнього руху. У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 , всупереч вимогам Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не забезпечено жодним чином належного кріплення сипучого вантажу у напівпричепі, що було б достатньо для здійснення його безпечного перевезення. Безумовно, відсутність будь-якого кріплення сипучого вантажу ймовірно зумовлює його зміщення, однак в жодному разі не звільняє позивача від виконання обов'язків, передбачених чинним законодавством, та не є підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої в результаті допущення ним надмірного навантаження на осі транспортного засобу.
Також, суд вважає непереконливими доводи позивача і щодо можливого зміщення під час зважування сипучого вантажу, з огляду на наступне.
По перше, ФОП ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу (висновку експерта, спеціаліста тощо) на підтвердження обставини можливого змішення в кузові транспортного засобу чи його причепа сої під час проведення процедури зважування, в тому числі за відповідної маги, об'єму, фізичних властивостей сировини (речовини) при русі з ним із відповідною швидкістю чи при зупиненні або гальмуванні автомобілем.
По друге, є очевидним значне перевищення навантаження на одиночну вісь на 1,26 т. Чинне законодавство допускає можливість відхилення від нормативно-вагових параметрів, але не більш як на 2 %, що в тому числі, на переконання суду, є деякою допустимою похибкою для можливих випадків незначного зміщення предмету перевезення. У даному випадку відхилення становить аж на 11,45%.
По третє, чинним законодавством не визначено вимог обов'язковості отримання дозволу на перевезення подільних чи сипучих (рухомих) вантажів за умови дотримання загальних вимог щодо ваги транспортного засобу. У Правилах дорожнього руху відсутні виключення (або особливості) щодо ваги транспортних засобів, що перевозять сипучі вантажі або предмети перевезення, які мають властивості переміщуватися чи зміщуватися.
В такому випадку суд вважає, що саме на перевізника лежить обов'язок (додатковий тягар) приймати для перевезення товар, а також розміщувати його таким чином, щоб при його транспортуванні (в русі) за умови ймовірного зміщення/переміщення предмету перевезення в будь-якому випадку не порушувалися нормативи навантаження на кожну вісь окремо. В протилежному випадку відповідальність лежить саме на перевізнику, в якого завжди є вибір:
- або отримувати (завантажувати) для транспортування товар (сипучий/рухомий) майже до граничних величин дозволених/допустимих нормативів з можливим ризиком порушення положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху;
- або утриматися від навантаження транспортного засобу до граничних величин дозволених/допустимих нормативів, надаючи достатній запас вільної ваги для уникнення перевищення ваги саме на одну вісь при ймовірному зміщенні предмету перевезення в русі.
Пунктом 11.1 Правил №363 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.08.2018 по справі №820/1420/17: «…розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості з товарно-транспортної накладної не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники…».
Перевіряючи питання фактичного застосування санкції і визначення її розміру суд вказує, що відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписами частини 5 і 6 статті 60 Закону №2344-III визначено, що розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, які забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
В розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 288358 від 29 червня 2021 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 гривень.
За результатами габаритно-вагового контролю вищевказаного транспортного засобу встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 11,45%.
Відтак, вагові параметри належного позивачу транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дає підстави вважати даний транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини 4 статті 48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл.
Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за правилами статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Позивачем не надано до суду доказів на спростування правомірності спірної постанови.
Враховуючи викладене, факт перевищення транспортним засобом позивача встановлених законодавством габаритно-вагових норм за відсутності відповідного дозволу є встановленим, отже суд дійшов висновку, що при винесенні постанови від 29 червня 2021 року № 288358 відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення підписано 05.10.2021 року у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_5 , телефон: НОМЕР_6
Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки - адреса: 65045, м. Одеса, вул. Успенська, буд.4, код ЄДРПОУ 39816845, телефон: (048) 737 87 92
Державна служба України з безпеки на транспорті - адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845, телефон:(048) 737 87-92
Головуючий суддя Н.В. Потоцька
.