Справа № 420/11600/21
05 жовтня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільського прикордонного загону про визнання протиправною та скасування постанови від 14 червня 2021 року (м. Подільськ), якою заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 5 (п'ять) років до 14.06.2026р.
Ухвалою суду від 06.08.2021р. відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначив, що 13.06.2021р. виконувач обов'язків начальника відділення інспекторів прикордонної служби ОСОБА_3 відносно громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 029867, відповідно до якого 18.06.2021 о 1 год. 24 хв. на ділянці відповідальності віпс «Лучинське» впс «Степанівка» в 6 м від лінії ДКУ було виявлено та затримано громадянку (РФ) ОСОБА_1 спільно з ще одним громадянином, які незаконно перетнули ДКУ в обхід встановленого пункту пропуску у напрямку села в пішому порядку без вантажу. Подільським прикордонним загоном прийнято постанову від 14 червня 2021 року (м. Подільськ), якою заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 5 (п'ять) років до 14.06.2026р. Представник позивача, посилаючись на те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 має двох дітей, які знаходяться в Україні з їх батьком та заборона в'їзду позивача до України може завдати її дітям значної шкоди, в тому числі, психологічного характеру, а також буде суперечити принципу пропорційності, передбаченому в п.8 ч.2 ст. 2 КАС України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
13.09.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вказав, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 незаконно перетнула державний кордон України поза пунктом пропуску через державний кордон, що підтверджується показами позивача, протоколом затримання від 13.06.2021р., протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ № 029867 від 13.06.2021 р., постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.06.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 КУпАП, рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 14.06.2021р. У зв'язку з викладеним та посилаючись на те, що при прийняті цього рішення посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) керувалися виключно чинним законодавством, а саме частини 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Подільського прикордонного загону від 14 червня 2021 року заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 в'їзд в Україну строком на 5 років, до 14.06.2026р., у зв'язку з незаконним перетинанням державного кордону України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначений Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року
№ 3773-VI.
Згідно з п.6, 7 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Частиною 2 ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Таким іноземцям та особам без громадянства органами охорони державного кордону забороняється в'їзд в Україну строком на п'ять років. Відомості про них в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежується право виїзду з України.
Частиною 1 ст. 26 ЗаконуУкраїни «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Згідно п.5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державноїприкордонної служби України,Служби безпеки України 23.04.2012р. №353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніхсправ України,Служби безпеки України22.01.2018 № 38/77) підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
За таких обставин, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку із забороною в'їзду на 5 років.
Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що 13.06.2021р. о 01год. 24 хв. громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснила незаконний перетин Державного кордону України з Республіки Молдова до України поза встановленим пунктом
через Державний кордон України, про що складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №029867 від 13.06.2021р.
Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2021 року по справі №511/1208/21 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Подільським прикордонним загоном від 14 червня 2021 року прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , яким вирішено примусово повернути вказану громадянку Російської Федерації до країни походження та зобов'язано вказану особу покинути територію України до 01.07.2021р.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене та те, що громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 незаконно перетнуто державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон України, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи постанову від 14 червня 2021 року, якою заборонено ОСОБА_1 в'їзд в Україну строком на 5 років, діяв відповідно до норм ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Разом з тим, позивачем не зазначено, а судом не встановлено жодних підстав для визнання протиправності прийняття оскарженої постанови від 14 червня 2021 року (м.Подільськ), якою заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 5 (п'ять) років до 14.06.2026р.
Натомість, суд зазначає, що наявність у позивача малолітніх дітей (до суду надано лише Медичне свідоцтво про народження №335 від 09 червня 2020 року) не може стати самостійною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі та у порядку, визначеного діючим законодавством України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 14 червня 2021 року (м. Подільськ), якою заборонено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їзд в Україну строком на 5 (п'ять) років до 14.06.2026 р., у повному обсязі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.