Справа № 420/13248/20
22 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 2) про визнання протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області щодо винесення постанови від 22.10.2020 р. №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності, а також, визнання протиправною та скасування Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень до предмета позовних вимог (вхід.№ЕП/6594/21 від 15.03.2021року), просить суд визнати протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області щодо винесення постанови від 22.10.2020 р. №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності, а також визнати протиправною та скасування Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у контролюючого органу були відсутні передбачені нормами законодавства підстави для проведення перевірки позивача направлення на перевірку не вручалося позивачу або особі, уповноваженій від суб'єкта господарювання на його отримання, складені під час перевірки документи позивачу не надавалися, вона в них не розписувалася, під час перевірки не відбиралися пояснення осіб, їх особи не встановлювалися за паспортним документом, тощо. Працівники, щодо яких встановлено відповідачем порушення в частині не укладення трудових договорів, виконували для позивача певну роботу за цивільно-правовими угодами і позивач мав намір надати докази укладання цивільно-правових угод під час адміністративного оскарження припису відповідача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №420/13248/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвалою суду від 05.02.2021р. розгляд справи №420/13248/20 за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 2) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови, вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 24.02.2021р. вхід.№9410/21), наголошуючи, зокрема, що у відповідача були підстави для проведення інспекційного відвідування позивача, враховуючи наявну інформацію про розбіжність між фактичними показниками кількості працівників позивача та звітними показниками ФОП ОСОБА_1 . Під час проведення інспекційного відвідування адміністратору суб'єкта господарювання було вручено направлення, надана вимога про надання документів та інспектори Держпраці були допущені до інспекційного відвідування. Під час інспекційного відвідування встановлено перебування в закладі трьох осіб, з якими не оформлені трудові договори. Відповідач ставить під сумнів виконання роботи цими особами за цивільно-правовими угодами, оскільки такі угоди не були надані під час відвідування, та особи не зазначали про наявність таких угод. Враховуючи виявлені порушення, відповідачем правомірно складено припис та застосовані до позивача штрафні санкції за оскаржуваною постановою 22.10.2021 р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 р., занесеною до протоколу судового засідання, з урахуванням приписів ч.4 ст.173 КАС України, продовжено строк підготовчого провадження, на 30 днів.
18.03.2021 р. відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області, надав до суду заперечення (вхід.№13694/21), в яких зазначив, що відповідно до п. 6 п. 10 Порядку № 823 інспектори працi за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відсотехніки. Також, відеозапис є невід'ємною частиною до акта інспекційного відвідування, а тому не може бути поставлений під сумнів.
Ухвалою суду від 19.04.2021р. зупинено провадження по справі №420/13248/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною та скасування постанови, до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 р., на задоволення клопотання представника позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вхід.№ЕП/29904/21 від 09.06.2021р.) про вжиття заходів забезпечення позову, судом зупинено стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, яке здійснюється в межах виконавчого провадження № 64424818, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/13248/20.
Ухвалою суду від 23.06.2021р. на задоволення заяви повноважного представника позивача - Карачинської Катерини Анатоліївни (від 11.05.2021р. вхід.№ЕП/13248/20), поновлено провадження у справі №420/13248/20, відповідно приписів ст.237 КАС України.
06.07.2021р. ухвалою суду, занесеною секретарем до протоколу судового засідання, з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Барським В.О., головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Чiстiковим А.В., головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Івасюком О.А., відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017року №295, у період з 11.09.2020 по 17.09.2020. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , яка здійснювала господарську діяльність на пляжному комплексі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
За наслідками інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фахівцем контролюючого органу складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 17.09.2020 р. №ОД861/1577/АВ, у висновках котрого наголошено на використанні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 праці трьох найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , без належного оформлення трудових правовідносин, що призвело до порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України.
23.09.2020 року контролюючим органом складено Припис про усунення виявлених правопорушень №ОД861/1577/АВ/П, яким позивача зобов'язано усунути порушення, виявлені під час інспекційного відвідування. Даний припис року надіслано на адресу позивача 23.09.2020р.
05.10.2020 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено Повідомлення про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу №15\01-33-9690, котре було надіслано на адресу позивача 06.10.2020р..
Як встановлено судом, за результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі Акта інспекційного відвідування від 17.09.2020 р. №ОД861/1577/АВ, першим заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. 22.10.2020року винесено Постанову №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 150 000 грн.
Вважаючи вказану Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 22.10.2020 р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, протиправною, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, оскаржувану позивачем Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020 р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, Головним управлінням Держпраці в Одеській області винесено правомірно, ґрунтовно, та з урахуванням положень чинного законодавства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 5 квітня 2007 року №877-V (зі змінами та доповненнями) відповідно до статті 1 якого державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, відповідно до частин 1,4 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Статтею 2 Закону №877-V, серед іншого, передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в установленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Приписами пункту 2 Порядку № 823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, які проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За змістом пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Підпунктами 1, 3, 6 пункту 10 Порядку №823 встановлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:
- під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
- наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, які стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
- фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Згідно до пунктів 15, 17, 18, 19 Порядку №823 копія акта, зазначеного у пункті 14 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Фактичний допуск до роботи уважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Нормами ст.24 КЗпП України установлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно із ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з вище окреслених законодавчих положень вбачається, що допущення працівника до роботи можливе за наявності укладеного трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Відповідно до положень статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
Зокрема, абзацом 2 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”.
Підставою для притягнення юридичної особи або фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України, є установлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.
Зокрема, судом з'ясовано, що, з метою реалізації положень статті 259 Кодексу законів про працю України, відповідно до Порядку здійснення державного контролю додержання законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017року №295, на підставі службової записки ОСОБА_5 від 03.09.2020 р., Головним управлінням Держпраці в Одеській області 03.09.2020року винесено Наказ “Про проведення інспекційного відвідування” №2359, згідно з пунктом 1 котрого Головним державним інспекторам відділу з питань трудових відносин управління питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Барському Віталію Олеговичу, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та Івасюк Олені Андріївні, наказано в термін з 04.09.2020 по 17.09.2020 (включно) здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_3 , здійснює господарську діяльність на пляжному комплексі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені пп 3.1, по.3.9, (2 3.10 розділу з частини 1 Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338 зокрема з питань виявлені неоформлених трудових відносин.
З урахуванням чого, 03.09.2020 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області видано Направлення №15/01-29-1879 на здійснення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка здійснює господарську діяльність на пляжному комплексі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у якому, серед іншого, зазначено, що предметом заходу державного контролю є додержання вимог законодавства про працю, зокрема, належного оформлення трудових відносин.
Згідно з пп. 2 п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії витяги.
Згідно з пп. 3 п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Відповідно до п.12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. №295 вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Відповідно до п.18 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. №295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Так, відповідно до пп.2 п. 11, п. 12, п. 18 Порядку № 295, інспектором праці Барським В.О. 11.09.2020р. уповноваженій особі під засоби відео фіксації було вручено направлення, а також Вимогу про надання документів № ОД867/1577/ПД, якою ФОП ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 14:00 год. 15.09.2020 р. надати на огляд оригінали, та засвідчені належним чином документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
17.09.2021 Головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Барським В.О. (службове посвідчення №1577), за участі головного державного інспектора відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Чiстiкова А.В., головного державного інспектора відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Івасюк О.А., проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , яка здійснювала господарську діяльність на пляжному комплексі “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташованаго за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи №ОД861/1577/АВ, у висновках котрого, серед іншого, наголошено на використанні Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 праці трьох найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 без належного оформлення трудових правовідносин, в порушення вимог ст.ст. 21, 24 Кодексу законів про працю України.
У вказаному Акті інспекційного відвідування №ОД861/1577/АВ зафіксовано, що стан додержання вимог законодавства про працю ФОП перевірявся на підставі наданих документів, та в ході інспекційного відвідування було проведено інформаційно-роз'яснювальну роботу щодо належного працевлаштування працівників.
У розділі II Акта інспекційного відвідування № №ОД861/1577/АВ від 17.09.2020 р., вказано, що в ході інспекційного відвідування за адресою: АДРЕСА_2 , фахівцями Головного управління були відібрані письмові пояснення у осіб, які знаходились на території пляжного комплексу “Bright on beach” та виконували посадові обов'язки з обслуговування. Відповідно до наданих пояснень були встановлені особи працівників: ОСОБА_9 (зазначила, що працює на посаді адміністратора); ОСОБА_10 (повідомив, що прийшов допомогти тітці); ОСОБА_10 (повідомив, що прийшов допомогти знайомому); ОСОБА_11 (працює на посаді бармена); ОСОБА_2 (знаходиться на кухні, виконувала обов'язки повара); ОСОБА_12 (зазначив, що працює на посаді бічбоя); ОСОБА_3 (зазначив, що працює на посаді бічбоя).
У Акті №ОД861/1577/АВ від 17.09.2020р. також зазначено, що процес здійснення заходу фіксувався засобами відеотехніки (до акта додано DVD-диск). Інспектором праці було вручено вимогу про надання документів, адміністратору закладу ОСОБА_9 . На вимогу про надання документів від 11.09.2020 р. №ОД861/1577/ПД до Головного управління Держпраці в Одеській області були надані документи, що підтверджують працевлаштування ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , а також два письмових пояснення від 16.09.2020р., та договір про співробітництво (партнерство) від 01.06.2020 р. №1, укладений між Підприємством та ФОП ОСОБА_15 . Жодних інших документів, які б підтверджували наявність трудових відносин з пані ОСОБА_2 , паном ОСОБА_8 , та паном ОСОБА_16 - суб'єктом господарювання в ході інспекційного відвідування не надано.
З урахуванням чого, та зважаючи на встановлення вищеокреслених порушень приписів чинного трудового законодавства, головним державним інспектором праці Барським В.О. складено Припис про усунення виявлених порушень від 23.09.2020 р. №ОД861/1577/АВ/П, яким від ФОП ОСОБА_1 вимагалось усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 02.10.2020 р. Вищеокреслений припис був направлений на адресу ФОП ОСОБА_1 23.09.2020 р.
13.10.2020 р. позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на означений припис про усунення виявлених порушень від 23.09.2020 р. № ОД861/1577/АВ/П. складено, та направлено скаргу.
Як з”ясовано судом, 02.10.2020р. працівником Головного управління Держпраці в Одеській області скеровано службову записку на ім'я начальника управління з проханням прийняття до розгляду справи про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України. На адресу позивача надіслано повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 05.10.2020 року поштою.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі Акта інспекційного відвідування №ОД861/1577/АВ від 17.09.2020р., Т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. 22.10.2020р. винесено Постанову №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 150000,00 грн.
Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що підставою для винесення Головним управлінням Держпраці в Одеській області спірної Постанови від 22.10.2020р. №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, котрою на ФОП ОСОБА_1 , накладено штраф у сумі 150 000,00 грн., слугував висновок контролюючого органу щодо допущення позивачем до роботи 3 працівників без укладення трудового договору.
Зокрема, позивач зазначає, що контролюючим органом допущено порушення “Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 в частині не вручення направлення на перевірку, вимоги, документів, складених за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 або особі, яку вона уповноважила на отримання таких документів, під час ігспекційного відвідування не встановлювалися особи, з якими спілкувалися інспектори праці, у них не відбиралися пояснення, тощо.
Між тим, судом відхиляються, та не приймаються до уваги означені твердження позивача, оскільки під час інспекційного відвідування особи, які були присутні на місці здійснення господарської діяльності позивачем, представлялися, називаючи свої дані, та надаючи відповідні пояснення, що зафіксовано на DVD- диску. ОСОБА_9 зазначила, що є адміністратором закладу, та саме їй було вручено направлення на інспекційне відвідування, а також вимогу про надання документів. При цьому, ОСОБА_9 отримала документи, не зазначаючи, при цьому, щодо неможливості їх прийняття, що у свою чергу свідчить про допуск інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування.
Не є ґрунтовними, та відповідно не заслуговують на увагу суду також посилання позивача на наявність укладених між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , цивільно-правових угод від 10.09.2020 року, а також актів приймання-передачі послуг, з урахуванням наступного.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
Працівникові гарантується заробітна плата, установлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.
Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.
Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Водночас, як з”совано судом, та, у тому числі, не спростовується учасниками справи, на момент проведення інспекційного відвідування, позивачем не було зазначено про існування вказаних цивільних угод чи про неможливість надати їх до Головного управління Держпраці в Одеській області на виконання покладеного відповідачем обов'язку та усунення порушень, викладених у приписі.
Натомість, правомірність спірного рішення суб'єкта владних повноважень суд оцінює саме на момент його винесення, адже на момент винесення спірної постанови у контролюючого органу було відсутнє документальне підтвердження наявності саме цивільно-правових відносин між позивачем та вище окресленими особами.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Статтею 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Частиною 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст.187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлено ст.265 КЗпП України, зі змісту якої слідує, що для накладення на підприємство, яке використовує найману працю, штрафу передусім необхідно встановити факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Зокрема, ч.2 ст.265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Таким чином, підставою для притягнення фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, до відповідальності на підставі ч.2 ст.265 КЗпП України, є встановлений факт відсутності трудових відносин між цією особою та працівником при умові фактичного виконання працівником трудових функцій.
Водночас, судом відхиляються, та не приймаються до уваги інші доводи, тези, аргументи повноважного представника позивача окреслені на обґрунтування позовних вимог, оскільки жодним чином не нівелюють наявність встановлених контролюючим органом в ході інспекційного відвідування порушень з боку ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю та зайнятість населення.
Відтак, системний аналіз вище окреслених обставин в сукупності з відповідними законодавчими приписами дає змогу дійти висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної Постанови про накладення штрафу, діяв суто у межах повноважень, та у спосіб, що передбачений положеннями чинного законодавства України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому цілком правомірно встановив факт щодо винуватості ФОП ОСОБА_1 у вчиненні порушення, відповідальність за яке передбачена положеннями абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувану Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС Головним управлінням Держпраці в Одеській області винесено правомірно, ґрунтовно, та з дотриманням приписів чинного законодавства України, а відтак, законодавчо передбачені підстави для визнання її протиправною, та скасування, відсутні.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, а також додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції “Про захист прав людини і основоположних свобод” зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області щодо винесення постанови від 22.10.2020 р. №ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про притягнення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності, а також, визнання протиправною та скасування Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 04.10.2021року.
Суддя Харченко Ю.В.
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Держпраці в Одеській області від 22.10.2020р. № ОД861/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, - відмовити.
04.10.21р.