04 жовтня 2021 року
справа №380/6225/21
провадження № П/380/6311/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 05.05.2018 по 20.08.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 20.08.2019, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у відповідності до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018 по 20.08.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок стажу роботи згідно з ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 по 20.08.2019, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що вона є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій, що підтверджується відповідним посвідченням. Тому, позивач має право на підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та про перерахунок стажу роботи відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення». На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 20.08.2019. Позивач вважає, що право на перерахунок пенсії виникло з 05.05.2018, а саме з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII. Тому, просить суд зобов'язати відповідача перерахувати їй пенсію за період з 05.05.2018 по 20.08.2019. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 21.04.2021 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідно до пункту «г» частини першої статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком. З 01.09.2008 позивачу розмір підвищення репресованим перераховано відповідно до розміру, визначеного Постановою № 654. Також вказує, що позивач була виселена, а не засуджена, вимога про зарахування часу перебування у засланні у потрійному розмірі до стажу є безпідставною. Просить відмовити у задоволенні позову. З огляду на наведене, відповідач вважає, що оскільки ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не передбачає зарахування стажу у потрійному розмірі, підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 немає.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 17.04.2000 одержує пенсію за віком.
Відповідно до довідки Управління оперативної інформації управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 4/5-Р23473 від 19.04.2000 року позивач виселена 21 жовтня 1947 року із села Рогізне Яворівського району Львівської області за рішенням особливої наради при МБД СРСР від 24 січня 1948 року на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область по політичних мотивах з якого звільнена в 1958 році. На підставі ст. 3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.07.2019 року, виданого Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918, яке набрало законної сили 16.01.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.08.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити зарахування часу заслання ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
ОСОБА_1 07.02.2021 звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому статтею 47, пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % від мінімальної пенсії за віком з 05.05.2018.
ГУ ПФ України у Львівській області листом від 25.03.2021 №3149-2024/Щ-52/8-1300/21 відмовило в задоволенні заяви, у зв'язку з тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду зобов'язано здійснити перерахунок з 20.08.2019.
Не погоджуючись із позицією відповідача та його відповіддю щодо відмови позивачу у виплаті підвищення до пенсії, як особі, яка зазнала політичних репресій із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та зарахувати час виселення на спецпоселення у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій з 05.05.2018 по 20.08.2019, вважаючи таку протиправною та такою, що порушує її права, позивач звернулася до суду за їх захистом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.1958 і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28.10.1989 "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14.04.1989 "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія вказаної статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон України № 962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 вказаного Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 вказаного Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 вказаного Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону України № 962-XII передбачено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Згідно з пунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених вказаним Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності вказаним Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 № 654 встановлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Стаття 28 Закону України № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України №1058-IV.
Стаття 28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з вказаним Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.102018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Аналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про пенсійне забезпечення», як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918, яке набрало законної сили 16.01.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20.08.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум, і проводити відповідні виплати, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу за час перебування у засланні ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити зарахування часу заслання ОСОБА_1 , як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано до стажу у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, обставини щодо наявності в ОСОБА_1 права на перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 47, пунктом «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918, а тому не підлягають доказуванню в межах цієї справи.
Суд встановив, що вказане право виникло у позивача 05.05.2018 після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII, статтею 6 якого знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема, мають право на підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 47, пунктом «г» ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» (у редакції до 05.05.2018) передбачав додаткові права лише для реабілітованих осіб, визначених статтею 1 вказаного Закону України, зокрема безпідставно засуджених. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII додатково визначено форми репресій, зокрема заслання (пункт 5 частини 1 статті 2) та передбачено наявність додаткових прав не лише для реабілітованих осіб, визначених статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII, а для всіх реабілітованих осіб, визначених вказаним Законом України.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05.05.2018.
Водночас, суд враховує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918 відповідач здійснив позивачу перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення починаючи з 20.08.2019, а тому відповідний перерахунок необхідно здійснювати в період з 05.05.2018 по 19.08.2019.
Для ефективного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 по 19.08.2019, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.
Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає таке.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 була примусово виселена на спецпоселення з конфіскацією майна, тобто відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» перебувала у засланні.
Обставини щодо наявності в ОСОБА_1 права на перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918, а тому не підлягають доказуванню в межах цієї справи.
Водночас, суд звертає увагу, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 у справі №1.380.2019.004918 відповідач здійснив з 20.08.2019 позивачу перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій з урахуванням раніше виплачених сум, а тому відповідний перерахунок необхідно здійснювати в період з 05.05.2018 по 19.08.2019.
Для ефективного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 19.08.2019 та відповідно про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_2 перерахунок стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 19.08.2019.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1816,00 грн сплачений згідно з квитанціями №12 від 06.04.2021 та № 48 від 26.04.2021.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 05.05.2018 по 19.08.2019;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 по 19.08.2019, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована;
Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) у відповідності до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018 по 19.08.2019;
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), перерахунок стажу роботи згідно ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 по 19.08.2019.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кузан Р.І.