справа №380/12000/21
04 жовтня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у формуванні подання на повернення помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмір 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 4769,90грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова подання про повернення позивачу суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмір 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 4769,90грн згідно з квитанцією №ПН4989С1 від 13.01.2021.
Ухвалою від 26.07.2021 суддя відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Позивач зазначає, що вперше придбав житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна. Позивач вважає, що має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості квартири у розмірі 4769,90грн.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив мотивований тим, що, починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 держава створила дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Відповідач зазначає, що позивач не вчинив жодних дій, щоб не сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а тому відсутні підстави для повернення відповідного збору. Крім того, відповідач посилається на те, що обов'язок щодо звільнення громадян від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна покладається на нотаріусів. Також, відповідач заперечує проти відшкодування на користь позивача судових витрат і стверджує, що бюджетом Пенсійного фонду України не передбачені кошти на судові витрати.
30.09.2021 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача, у яких останній позовні вимоги підтримав повністю. Наголошує, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі, яка розглядається, ґрунтується на законі.
Дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13.01.2021, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я. та зареєстрованим в реєстрі за №56, товариство з обмеженою відповідальність “Будівельно-Інвестиційна Компанія “Рубікон Груп” продало, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з квитанцією №ПН4989С1 від 13.01.2021 позивач сплатив 4769,90 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до УК у Галицькому районі м.Львова (код отримувача 38008294).
26.05.2021 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Листом від 07.06.2021 №1300-5604-8/50901 відповідач повідомив позивача про те, що долучені позивачем матеріали при первісному зверненні до ГУ ПФУ у Львівській області не підтверджують факту придбання нерухомого майна вперше, а тому відсутні підстави для формування подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету.
Виходячи з наявності підстав для зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 вказаного Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для таких суб'єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного у пункті 8 статті 2 вказаного Закону (пункт 10 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування").
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі Порядок №1740).
Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» №866 від 23.09.2020 Порядок №1740 доповнено пунктом 15-3, згідно з абзацом 4 якого встановлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У свою чергу, за змістом названих підпунктів пункту 15-2 Порядку №1740 передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); (2)особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно зі статетю 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №240283780, сформованого 13.01.2021, позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер:56, виданий 13.01.2021 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я.
У Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого майна відсутні. Доказів, які б спростовували вказані обставини відповідач не надав.
Суд з'ясував, що позивач житлові чеки для приватизації не використовував, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» від 06.09.2021 №103.22-10/742/2021-03/вих.
За наведених обставин суд висновує, що позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі квартири АДРЕСА_2 .
На переконання суду, відповідачем не подав належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача про придбавання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивач 13.01.2021 вперше придбав нерухоме майно (квартиру АДРЕСА_2 ) за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в розмірі 4769,90 грн.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4769,90 грн., на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2021.
З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу у поверненні грошових коштів у розмірі 4769,90 грн, оформленої листом від 07.06.2021 №1300-5604-8/50901.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4769,90 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до вказаного Порядку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 №106, Пенсійний фонд України відноситься до переліку органів, що контролюють справляння надходжень бюджету при купівлі - продажу нерухомого майна.
Згідно з Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень Державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 №43, органи Державного казначейства України в процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача сформувати подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4769,90 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у пункті 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 також зазначено, що подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Із урахуванням викладеного суд додатково зазначає, що посилання відповідача на наявність обов'язку нотаріуса звільняти особу від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна не змінює правовий режим помилково сплачених коштів та не впливає на оцінку законності відмови відповідача.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати та видати позивачу подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4769,90 грн, сплаченого згідно з квитанцією №ПН4989С1 від 13.01.2021.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, частиною 7 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Суд звертає увагу, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн., позивачем надані наступні докази: договір про надання правничої допомоги №02/2021 від 05.07.2021 із додатком №1 від 05.07.2021, акт наданих послуг №1 від 12.07.2021, копію квитанції про сплату витрат на правничу допомогу, наданої згідно з договором №02/2021 від 05.07.2021.
Пунктом 3.1. договору №02/2021 передбачено, що, з-поміж іншого, розмір та порядок обчислення гонорару, порядок його оплати визначається сторонами у додатках до цього Договору. Так, додатком №1 від 05.07.2021 визначено, що гонорар адвоката є фіксованим а складає 2000 грн.
Пунктом 3.2. договору №02/2021 встановлено, що розмір гонорару залежить від складності справи, обсягу виконаних робіт, витраченого на відповідні роботи часу, обсягу наданих послуг та інших істотних обставин. Утім, зі змісту акту наданих послуг від 12.07.2021 неможливо встановити часу витраченого адвокатом при наданні правничої допомоги. Крім того, відповідний акт не містить будь-яких посилань на заходи, вжиті адвокатом при наданні послуг на підставі договору №02/2021. Суд звертає увагу, що справа, яка розглядається є справою незначної складності, права регламентація спірних правовідносин є чіткою, не викликає проблем правозастосування, не містить розбіжностей чи непропорційної складності розуміння. Судова практика у відповідних спорах є усталеною, а результат розгляду справ - передбачуваний.
Окрім цього, суд зазначає, що до поданої позовної заяви долучено 12 додатків. Разом з цим, усі додатки, які стосуються матеріально-правового аспекту спірних правовідносин передують даті укладення договору №02/2021, зокрема, копія договору купівлі-продажу №56 від 13.01.2021, копія квитанції №ПН4989С1 від 13.01.2021, копія витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240283780 від 13.01.2021, копія заяви про повернення сплачених коштів від 26.05.2021, копія листа ГУ ПФУ у Львівській області від 07.06.2021. Відтак, обсяг роботи адвоката в частині збору доказового матеріалу та формування додатків до позовної заяви є сумнівним.
Також суд звертає увагу на неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (2000 грн.) грошовій сумі, стосовно необхідності повернення якої виник спір (4769,90 грн.).
Суд звертає увагу на нечіткість формулювання критеріїв обчислення гонорару адвоката. Так, за змістом пункту 3.2. договору №02/2021 такий, як зазначено вище, залежить від “обсягу наданих послуг” та “обсягу наданих адвокатом послуг”. Зі змісту названого пункту договору №02/2021 слідує, що цитовані критерії не є тотожними. Розмежування робіт та послуг як об'єктів цивільно-правових відносин здійснюється в залежності від наявності уречевленого результату. Зважаючи, що договір позивача з адвокатом є договором про надання послуг, що у тому числі випливає з розділу 1 такого договору, суд приходить до висновку про неможливість урахування критерію обсягу виконаних робіт при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, “при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі “Двойних проти України”, від 10 грудня 2009 р. у справі “Гімайдуліна і інші проти України”, від 23 січня 2014 р. у справі “East/West Alliance Limited проти України”, від 26 лютого 2015 р. у справі “Баришевський проти України” зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зв'язку із викладеним суд приходить до переконання, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 500 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908 грн., сплачений згідно з квитанцією від 12.07.2021 №0.0.2191645466.2.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови, оформленої листом від 07.06.2021 №1300-5604-8/50901 про відмову повернути ОСОБА_1 помилково сплачений 13.01.2021 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у сумі 4769 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн 90 (дев'яносто) коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1 % від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 4769 грн (чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять) грн 90 (дев'яносто) коп., сплаченого згідно з квитанцією №ПН4989С1 від 13.01.2021.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 4 жовтня 2021 року.
Суддя А.Г. Гулик