05 жовтня 2021 року справа №380/7380/20
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 08.09.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою №380/7380/20 від 05.10.2020 (а.с. 57-59) суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до Фінансового управління генерального штабу Збройних Сил України в самостійні провадження, в провадженні цієї справи розглядаються такі вимоги:
- не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 13 березня 2017 року по 05 квітня 2019 року включно, із врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січень 2008 року зобов'язання/спонукання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13 березня 2017 року по 05 квітня 2019 року включно, з врахуванням базового місяця для нарахування йому індексації - січня 2008 року, у сумі 94968,83 гривень;
- не проведення 05.04.2019 остаточного розрахунку при звільненні з військової служби ОСОБА_1 та зобов'язання/спонукання Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 06.04.2019 дату винесення рішення судом у справі.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в лавах Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_1 та перебував на фінансовому забезпеченні в Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №73 від 22.03.2019 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я; згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №77 від 05.04.2019 з 05.04.2019 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач стверджує, що на день виключення зі списків особового складу військової частини відповідач не провів у повному обсязі нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 05.04.2019, а також не виплатив середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.04.2019 по день фактичного остаточного розрахунку при звільненні з військової служби. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, що порушує його законні права, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 63-67), просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що вини Фінансового управління в не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення немає, за причини відсутності фінансових ресурсів для нарахування та виплати такої. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин у цій справі не підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП, з огляду на те, що при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру. При цьому відповідач вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України, тому позов відповідно до статті 123 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Позивач зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не може впливати на наявність права позивача на нарахування індексації грошового забезпечення. Вказує, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 в січні 2008 року відбулося збільшення розміру посадового окладу за посадами, які обіймав ОСОБА_1 згідно штату, тому для визначення суми індексації грошового забезпечення позивача має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року. В такому порядку нарахування індексації повинно здійснюватися до наступного підвищення розміру посадового окладу, яке відбулося у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Позивач стверджує, що Фінансове управління в період з березня 2018 року до квітня 2019 року здійснювало нарахування індексації грошового забезпечення відповідно до законодавства, проте без врахування фіксованої величини індексації у сумі 3824,53 грн., котра мала виплачуватись щомісячно до наступного підвищення розміру посадового окладу. Оскільки, з березня 2018 року по квітень 2019 року посадовий оклад ОСОБА_1 не змінювався та становив 5780 гривень, відповідно з березня 2018 року по квітень 2019 року відповідач поряд із здійсненими виплатами повинен був щомісяця виплачувати фіксовану суму індексації у розмірі 3824,53 гривень. Позивач надав розрахунок індексації, здійснений за період з квітня 2017 року по квітень 2019 року (а.с. 22). При цьому позивач вважає, що не проведення 05.04.2019 при виключенні його із списків особового складу військової частини остаточного розрахунку проявом протиправної бездіяльності відповідача та підставою для нарахування середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06.04.2019 по дату винесення рішення у цій справі.
Суд в ухвалі від 08.12.2020 вирішив клопотання відповідача щодо залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, суд, враховуючи приписи частини другої статті 233 КЗпП України, констатував, що строки звернення позивача до суду з цим позовом не обмежені будь-яким строком, та відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі ст.ст. 122,123 КАС України (а.с. 76-79).
Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, з 13.03.2017 по 05.04.2019 перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.03.2017 №52 (а.с. 20) .
Відповідно до довідки про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.03.2017 по 05.04.2019 (а.с. 21), позивачу:
- за період з березня 2017 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалася з причини відсутності фінансових ресурсів;
- нарахування індексації грошового забезпечення поновлено у 2018 року в грудні 2018 року виплачено 658,55 грн., в квітні 2019 року виплачено 299,04 грн. Суд зауважує, що відповідно до графи 2 довідки дані цієї довідки містять інформацію щодо виплаченого ОСОБА_1 доходу в конкретному місяці, котрий нарахований за попередній місяць, тобто фактично із зміщенням на один місяць.
Наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України №73 від 22.03.2019 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я; згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №77 від 05.04.2019 з 05.04.2019 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 16).
Представник ОСОБА_1 адвокат Денис А.М. звернувся до Фінансового управління генерального штабу Збройних Сил України із адвокатським запитом щодо нарахування/виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період 2016-2019 роки (а.с. 17-18). У відповідь отримав лист №305/1495 від 12.08.2020 (а.с.19-20) зі змісту якого Фінансове управляння повідомило, що у 2017 році фінансового ресурсу в Міністерстві оборони для здійснення виплати індексації не було, у 2018 році ОСОБА_1 здійснено виплату індексації в сумі 658,55 грн., в 2019 році в сумі 299,04 грн.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Згідно з частиною першою статті 4, в редакції від 01.01.2015, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинність з 01.01.2016, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону №1282-XII цифри "101" замінити цифрами "103".
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).
Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078, в редакції від 21.06.2012, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції від 21.06.2012, що діяла до 01.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013). Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01.12.2015.
Відповідно до пункту 3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно було вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078.
Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 до Порядку №1078 внесені зміни, пункт 5 викладено в новій редакції:
« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.
У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.
Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.».
Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 внесені зміни в абзац другий пункту 11 Порядку №1078, цифри « 101» замінено цифрами « 103». Ці зміни, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №77 від 11.02.2016, застосовуються з 1 січня 2016 року.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно з частиною першою статті статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Приписами статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України у рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 вказав, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 розділу ІV Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:
« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17;
- « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
- « … за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини»;
«… непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/міліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України»;
«…реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань» постанова від 14.03.2019 у справі №820/660/17.
При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:
нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий» місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток - за період до 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII в редакції, що діяла до 01.01.2016);
- 103 відсотки - за період після 01.01.2016 (частина перша статті 4 Закону №1282-XII зі змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності 01.01.2016).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.02.2015, базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям Постанови №1013, якою були внесені зміни серед іншого і до пункту 5 Порядку №1078, з 01.01.2016 істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим» місяцем (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013, що діє з 01.12.2015, пов'язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/137-16 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Суд враховує, що розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні, був визначений постановою КМУ №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007, якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30-32; схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23; схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 24; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33. Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, коли набрала чинності постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704.
Постанова №1294 набрала чинності 01.01.2008, а Постанова №704 - 01.03.2018. Таким чином, в контексті нової редакції Порядку №1078 саме січень 2008 року та березень 2018 року слід вважати «базовими» місяцями для обчислення з березня 2017 індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в ці місяці підвищувалися посадові оклади військовослужбовців в Україні.
За обставин цієї справи ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України до 05.04.2019 включно. З 13.03.2017 і до 05.04.2019 перебував на фінансовому забезпеченні у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. За період з березня 2017 року і по лютий 2018 року відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з причини відсутності фінансових ресурсів для виплати цієї складової грошового забезпечення військовослужбовців. Суд враховує, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, при цьому не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Оскільки відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з березня 2017 року і по лютий 2018 року, тому повинен був вчинити ці дії слід при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.
Суд враховує, що в березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, якою розмір посадового окладу ОСОБА_1 з березня 2018 року суттєво збільшено. Отже, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови №1078. Після досягнення індексом інфляції порогового значення в розмірі 103% в листопаді 2018 року відповідач нарахував позивачу в грудні 2018 року та виплатив індексацію грошового забезпечення у розмірі 658,55 грн., а в квітні 2019 року в сумі 299,04 грн. (підтверджується довідкою про суми нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 05.04.2019).
Щодо аргументів позивача про нарахування йому за період з березня 2018 року по квітень 2019 року фіксованої величини індексації в конкретній сумі, що за підрахунками позивача повинна складати 3824,53 грн. (абзац 7 стор. 6 позовної заяви), то суд вважає такі передчасними. Відповідно до норм абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 фіксована сума індексації у місяці підвищення грошового доходу визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Суд зазначає, що підвищення посадового окладу позивача відповідно до Постанови №704 відбулось в березні 2018 року. Розмір посадового окладу ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року збільшено майже в п'ятеро - з 1175 грн. до 5780 грн. Разом з тим, реальне зростання грошового доходу ОСОБА_1 з урахування усіх складових грошового забезпечення в березні 2018 року становило 638,62 грн. (13389,42 грн. - 12750,80 грн.). Така ситуація зумовлена тим, що з березня 2018 року відповідач перестав виплачувати позивачу додаткову грошову винагороду та премію у розмірі 400-500% посадового окладу. Отже, для визначення фіксованої суми індексації в місяці підвищення грошового забезпечення позивача (березні 2018 року) суму підвищеного грошового забезпечення позивача слід порівняти із сумою індексації, що склалася в цьому місяці (з урахуванням січня 2008 року як базового місяця). З огляду на те, що відповідач проведе таке нарахування лише на виконання цього рішення суду, описані позовні вимоги позивача є передчасними.
У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за певний період проходження позивачем служби. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, повинен провести математичні обчислення та для визначення елементів для проведення розрахунків повинен обрати січень 2008 року, березень 2018 як «базові» місяці, що дозволить провести обчислення відповідного відсотка інфляції. Визначення конкретної суми індексації належить до компетенції відповідача, тому суд не бачить підстав його підміняти. При цьому, при здійсненні нарахування індексації за спірний період відповідач, при здійсненні математичних обрахунків самостійно визначить, чи є підстави для нарахування індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року відповідно до пункту 5 Порядку №1078 із застосуванням "фіксованої" величини індексації. Тому суд не бачить підстав замість відповідача проводити відповідні розрахунки та визначати конкретну суму індексації грошового забезпечення, яку слід нарахувати, як про це просить позивач.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за невчасний розрахунок при звільненні. Суд вважає ці вимоги передчасними, оскільки на виконання цього рішення суду зобов'язального характеру відповідач повинен вчинити дії - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за спірний період. За цих обставин правопорушення (несвоєчасний розрахунок при звільненні) є триваючим, а для нарахування і виплати позивачу середнього заробітку у зв'язку із невчасним розрахунком при звільненні визначальним є як невиплата належних при звільненні позивачу сум індексації грошового забезпечення, так і факт остаточного такого розрахунку. Суд також враховує, що при визначенні суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, суд повинен оцінити як розмір недоплаченої суми, так і розмір простроченої заборгованості, яку суд має присудити позивачу, період затримки виплати тощо. Цю суму неможливо правильно визначити в цьому рішенні суду, оскільки сума заборгованої індексації за 2017-2019 роки ще не нарахована та не виплачена.
Підсумовуючи свої міркування суд дійшов висновку, що для відновлення права позивача на отримання індексації грошового забезпечення у встановленому законом розмірі Фінансове управління генерального штабу Збройних Сил України повинне нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з березня 2017 року по квітень 2019 року із застосуванням при обчисленні січня 2008 рокута березня 2018 року як «базових» місяців.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат за нормами статті 139 КАС України суд стягує понесені позивачем витрати з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині, що стосується стягнення індексації грошового забезпечення, позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від справи судового збору, тому підстав для розподілу судового збору не встановлено.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління генерального штабу Збройних Сил України щодо неналежного нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2017 по 05.04.2019.
Зобов'язати Фінансове управління генерального штабу Збройних Сил України (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, буд.6; ідентифікаційний код 22990368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період 13.03.2017 по 05.04.2019 із застосуванням базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Москаль Р.М.