Іменем України
06 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3818/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу у зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 25.10.2019 (а.с.1-4).
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 28.03.2017 по 25.10.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За час проходження військової служби позивач отримав статус учасника бойових дій. Позивач був звільнений в запас у зв'язку із сімейними обставинами, через наявність трьох дітей віком до 18 років, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач зазначив, що як вбачається зі змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 312 від 25.10.2019 при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинна була бути виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно, однак дані кошти не були виплачені. Компенсація за неотримане речове майно не виплачена і станом на день подання даної позовної заяви. Позивач з вказаною бездіяльністю не згодний, вважаю своє право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно за період служби з 2017 року по 2019 рік порушеним відповідачем, а бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідач до канцелярії суду через відділ діловодства та обліку звернення громадян 27.09.2021 за вхідним реєстраційним номером 32254/2021 надав відзив на позовну заяву (а.с.33-35), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що позивач дійсно проходив військову службу за контрактом та 25.10.2019 був звільнений у запас наказом командира військової частини НОМЕР_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати, що справи та посаду здав, та направити для зарахування на військовий облік до Сєвєродонецького МВК Луганської області. З 25.10.2019 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач під час проходження служби був забезпечений усім необхідним речовим майном особистого користування відповідно до норм забезпечення військовослужбовців речовим майном. Відповідач вказав, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 90 від 25.10.2019 позивач проходила військову службу у Збройних Силах України з 02.02.2015 по 11.11.2016 та з 28.03.2018 по 25.10.2018, вислуга років становить 4 роки 4 місяців та 6 днів, тобто менше 5 років. Позивач не отримав права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення, так як в нього не було календарної вислуги при звільнення 5 років. На підставі викладеного, відповідач вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13.08.2021 справу призначено до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27-28).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 21.10.2015 (а.с.5-6,7,9).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.10.2019 №312 лейтенант ОСОБА_1 , командир механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) № 214 від 07.10.2019 у запас відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (через такі сімейні обставини інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років): вважати, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до Сєвєродонецького МВК Луганської області. З 25 жовтня 2019 року виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У Збройних Силах з 02.02.2015 по 11.11.2016, та з 28.03.2018 по теперішній час. Відповідно до вимог постанови КМУ №178 від 16.03.2016 наказано виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 10482,89 грн (а.с.13).
23.10.2019 позивач звернувся до командира 2 механізованої роти з рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням щодо надання довідки-розрахунку за не отримане речове майно, що належить до видачі, в зв'язку зі звільненням з лав ЗСУ у запас (на підставі наказу командуючого ОК «СХІД» № 214 від 07.10.2019 року), згідно Постанови КМУ від 16.03.2016 №178 «Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно», з подальшою компенсацією його вартості у грошовому еквіваленті (а.с.14).
Згідно довідки-розрахунку №99/п на отримання грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна звільненому в запас лейтенанту ОСОБА_1 на підставі наказу командира вч НОМЕР_1 , грошова компенсація становить всього 10482,89 грн (а.с.15-16).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частиною першою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 4 розділу ІІІ якої, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
З наведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а сам факт звільнення позивача зі служби не позбавляє його права як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Висновки суду з цього приводу узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17.
Як вже було зазначено, 23.10.2019 позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням щодо надання довідки-розрахунку за не отримане речове майно, що належить до видачі, в зв'язку зі звільненням з лав ЗСУ у запас (на підставі наказу командуючого ОК «СХІД» № 214 від 07.10.2019), згідно Постанови КМУ від 16.03.2016 №178 «Про затвердження порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно», з подальшою компенсацією його вартості у грошовому еквіваленті (а.с.14).
Згідно вказаної вище довідки-розрахунку №99/п на отримання грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна звільненому в запас лейтенанту ОСОБА_1 на підставі наказу командира вч НОМЕР_1 , грошова компенсація становить 10482,89 грн.
Крім того, в самому наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.10.2019 №312 наказано відповідно до вимог постанови КМУ №178 від 16.03.2016 виплатити грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі 10482,89 грн ОСОБА_1 (а.с.13).
При цьому, відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів того, що позивач на момент звільнення з військової служби був у повному обсязі забезпечений речовим майном, відповідно до закріплених норм, а лише вказав на відсутність права на отримання компенсації, у зв'язку із недостатністю календарної вислуги років.
Разом з тим, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству України, доводи відповідача про відсутність у позивача права на отримання компенсації за неотримане речове майно, у зв'язку із відсутністю календарної вислуги більше 5-ти років, з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється: під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Отже, Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, як затверджена наказом Міністерства оборони України, визначено, що компенсація вартості неотриманого речового майна військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено право саме Кабінету Міністрів України визначати порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
В даному випадку, на виконання положень статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який не передбачає такої умови компенсації вартості неотриманого речового майна, як наявність вислуги більше 5 років.
Згідно частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, суд до спірних правовідносин застосовує саме Порядок №178, як нормативний акт вищої юридичної сили, а не наказ Міністерства оборони України, на який посилається відповідач.
Під час прийняття рішення, суд враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №803/1135/17, від 24 жовтня 2018 року у справі №803/963/17.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-XII право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (заяви №68385/10 та №71378/10, пункти 53, 55) зазначив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
У пунктах 54-55 указаного рішення ЄСПЛ визнав, що відмова держави здійснити певні дії, від яких залежить можливість отримання особою гарантованих їй національним законодавством виплат або зволікання з їх вчиненням, що тримає зацікавлену особу в невизначеності, становить втручання в право, передбачене статтею 1 Першого протоколу.
У рішенні в справі «Будченко проти України» від 24 квітня 2014 року (заява №38677/06, пункти 38-39) ЄСПЛ зазначив про те, що відмова держави в задоволенні гарантованих чинним законодавством вимог майнового характеру з підстав відсутності механізму реалізації відповідного законодавчого положення становить втручання в право особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ держава не може відмовляти в здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає, та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання, що мало місце у випадку спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі №825/3519/15-а та від 18 жовтня 2019 року в справі № 815/1053/16.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації вартості речового майна, яке не отримане під час проходження військової служби.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у вигляді судового збору, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості речового майна, яке не було отримане під час проходження військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) грошову компенсацію вартості речового майна, яке не було отримане під час проходження військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова